Рішення № 62829667, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

17 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Рейнарт І.М.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року,

встановила:

07.08.2014 р. публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 19 000 доларів США терміном по 28 грудня 2014 року на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів зі ставкою 9 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалася відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник грошові зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 07 жовтня 2014 року утворилась заборгованість, що складається з: 12 124,41 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 512,17 доларів США - заборгованість за процентами; 18 741 грн. 10 коп. - заборгованість по платі за обслуговування кредиту; 2 613 393,98 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором; 245 564,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту; 14 686 грн.30 коп. - 3 % річних від суми простроченої заборгованості; 2 906 грн. 64 коп. - інфляційні витрати від суми простроченої плати за кредитом.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 16 636 доларів США 58 центів та 56 334,04 грн., а також солідарно стягнуто суму судового збору - 3654 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд вказаного заочного рішення суду відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення всієї суми боргу за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 у зв'язку з припиненням договору поруки від 28 грудня 2007 станом на час звернення з позовом.

Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем 28.06.2010 року було направлено поручителю вимогу про погашення заборгованості, а з позовом до суду позивач звернувся лише у серпні 2014 р., з пропуском строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України. За таких підстав порука ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом є припиненою.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ПАТ «Родовід Банк» - ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відповідно до відомостей поштового відділення за адресою місця реєстрації не проживає.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00325.07.2, за умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію у сумі 19 000 доларів США на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів зі ставкою 9 % річних терміном до 28 грудня 2014 року. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами позичальник зобов'язався сплатити банку пеню за кожний день прострочення у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладенні між банком та поручителем.

ПАТ «Родовід Банк» виконав умови кредитного договору та надав ОСОБА_1 у кредит вказану суму грошових коштів.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 226,19 доларів США шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору поруки, цей договір діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 07 жовтня 2014 року утворилась заборгованість, що складається з: 12 124,41 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 512,17 доларів США - заборгованість за процентами; 18 741 грн. 10 коп. - заборгованість по платі за обслуговування кредиту; 2 613 393,98 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором; 245 564,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту; 14 686 грн.30 коп. - 3 % річних від суми простроченої заборгованості; 2 906 грн. 64 коп. - інфляційні витрати від суми простроченої плати за кредитом.

07.08.2014 р. банк пред'явив до боржника й поручителя позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи позов в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитом, процентами, 3 % річних від суми простроченої заборгованості та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог в цій частині.

Стягуючи у солідарному порядку з відповідачів пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором та зменшуючи розмір нарахованої пені, суд першої інстанції, застосувавши приписи частини третьої статті 551 ЦК України, виходив із того, що розмір пені значно перевищує заборгованість по тілу кредиту, відсотках та несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з поручителя з таких підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 28 грудня 2014 року включно, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 226,19 доларів США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку. Відповідно до пункту 2.2 договору поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року справа №6-272цс16.

При розгляді даної справи судом першої інстанції не враховано, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

З огляду на те, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не пред'явив, порука ОСОБА_2 по платежам, що нараховані станом на 10.02.2014 року припинилась.

Доказів пред'явлення позивачем вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами до моменту звернення до суду з даним позовом матеріали справи не містять.

Вимога позивача від 28.06.2010 р. про необхідність сплати простроченої заборгованості у розмірі 781,87 доларів США, що виникла станом на 28.06.2010 р., таким доказом не є (а.с.113).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що порука ОСОБА_2 припинилась повністю, з огляду на те, що станом на 02.10.2013 р. у відповідача вже виникло зобов'язання достроково повернути кредит є необґрунтованими.

Оскільки з позовом до суду про стягнення заборгованості позивач звернувся у серпні 2014 р., з поручителя ОСОБА_2 підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася з 11 лютого 2014 р. по 07 жовтня 2014 року включно, враховуючи курс долара США до гривні станом на 07.10.2014 р. - 12,966295 грн. ( а.с. 59-62), а саме: по кредиту в сумі 1809,52 долари США та процентам в сумі 726,48 доларів США, всього 2536 доларів США; по платі за обслуговування кредиту - 3406,20 грн.; 3% річних від суми простроченого кредиту, процентів, плати за обслуговування кредиту - 10 585,75 грн.; інфляційні втрати від суми заборгованості по платі за обслуговування кредиту - 487,18 грн.; пеня - 20 000 грн., яка визначена судом першої інстанції з застосуванням приписів частини третьої ст.551 ЦК України, всього 34 479,13 грн.

При цьому заборгованість по пені, яка утворилась за період з 11 лютого 2014 р. по 07 жовтня 2014 року становить 2 091 149,12 грн.

Доводи апеляційної скарги не містять заперечень з приводу зменшення судом першої інстанції пені до 20 000 грн., позивач судове рішення у вказаній частині також не оскаржує, а тому підстави для перегляду судового рішення у вказаній частині відсутні.

Також суд помилково стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати солідарно, а не в певних частках.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, враховуючи принцип пропорційності, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 2521,26 грн. судових витрат, а з ОСОБА_2 - 1132,74 грн.

На підставі викладеного, заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача та в частині розподілу судових витрат.

Судове рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК Українисудова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат змінити.

У зв'язку з цим резолютивну частину рішення викласти в такій редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00325.07.2 від 28.12.2007 р. в сумі 16 636 доларів США 58 центів та 56 334,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно, на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00325.07.2 від 28.12.2007 р. в розмірі 2536 доларів США та 34 479,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2521,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1132,74 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді

Справа №22-ц/796/13191/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.

Головуючий у сулі апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.