Ухвала суду № 62829626, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/12727/16 Головуючий у 1 інстанції - Москаленко К.О.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів за депозитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ»Дельта Банк») і просила винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь кошти за депозитним договором, укладеним сторонами 02.03.2015 року, згідно якого позивачка внесла на депозитний рахунок відкритий Банком на її ім»я кошти у сумі 6.000 дол.США під 5,5% річних на термін до 01.04.2015 року.

Оскільки по закінченні строку дії договору за зверненням позивача, вклад та відсотки не були повернуті, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду і просила стягнути з відповідача на свою користь: суму вкладу - 6.000 дол.США, відсотки у розмірі 386,63 дол.США, 3% річних від простроченої суми - 130,19 дол.США, пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення у сумі 47.520 дол.США, упущену вигоду у розмірі 386,63 дол.США та моральну шкоду у сумі 50.000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у позові відмовлено/а.с.74-77/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі /а.с.80-95/.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, клопотання про перенесення судового розгляду не подав, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за відсутності представника ПАТ»Дельта Банк».

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 2.03.2015 року за №005-28000-020315 між ОСОБА_1 та ПАТ»Дельта Банк» укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Найкращий» терміном на один місяць - по 01.04.2015 року на суму 6.000 дол.США під 5,5% річних /а.с.25% річних/а.с.10/.

Відповідно до п.1.6. депозитного договору Банк відкрив на ім»я вкладника ОСОБА_1 вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 /а.с.11/.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського вкладу, визначені ст.1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Звернувшись по закінченні дії договору до Банку з заявою про повернення вкладу разом з нарахованими процентами, Банк указане звернення відмовився виконувати з посиланням на те, що спірний договір є нікчемним, оскільки депозитний вклад особисто позивачкою не був внесений до каси Банку, а перерахований на ім»я позивачки клієнтом Банку ОСОБА_3, на ім»я якої у Банку був відкритий депозитний рахунок, розмір вкладу на якому перевищував одноразову виплату з Фонду гарантування вкладів - 200.000 грн. Указане перерахування відбулось в період дії постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ»Дельта Банк» до категорії проблемних» та запроваджено обмеження у його діяльності. Отже, як вважав Банк, кредитор Банку ОСОБА_3, відкрила на ім»я позивачки депозитний рахунок з метою «роздроблення» свого вкладу та отримання з Фонду гарантування вкладів більше ніж їй належить до виплати за одним вкладом - 200.000 грн.

На думку Банку, в порядку ст.216 ЦК України, указаний спірний вклад у розмірі 6.000 дол.США, може бути повернутий на депозитний рахунок ОСОБА_3.

Між тим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, Банк не надав суду доказів нікчемності депозитного договору, укладеного сторонами 2.03.2015 року за №005-28000-020315 між ОСОБА_1 та ПАТ»Дельта Банк» .

Як встановлено судом першої інстанції, що не заперечується і позивачем, відповідно до вимог ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правління НБУ прийняло постанову №150 від 02.03.2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» і рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 03.03.2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №147 від 03.08.2015 року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ»Дельта Банк» продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації по 02.10.2015 року /а.с.24/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ»Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року /а.с.26/.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч.5 ст.36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), а також зобов»язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов»язань банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються Фондом.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку

В період запровадження тимчасової адміністрації банку виплата коштів за договорами банківських рахунків вкладників має здійснюватись у відповідності до «Положення про порядок відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9.08.2012 року за №14.

Статтею 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1,4 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено порядок спрямування уповноваженою особою Фонду коштів одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку на задоволення вимог кредиторів та встановлено що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, які зводяться лише до того, що Банк зобов»язаний виконати свої договірні умови перед позивачкою, суд не бере до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді