Ухвала суду № 62828982, 16.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/1260/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.

Провадження 22-ц/778/3397/16 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Спас О.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_4 взяв у позивача позику у розмірі 22000 доларів США. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є поручителями в забезпеченні повернення коштів.

Зазначеним рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 178640 грн., що на той час еквівалентно 22000 доларам США.

На підставі цього рішення суду у Мелітопольської державної виконавчої служби були відкриті виконавчі провадження про стягнення з відповідачів на мою користь суму боргу.

В грудні 2015 року позивач отримав від Мелітопольської державної виконавчої служби повідомлення про закінчення виконавчих проваджень про стягнення з відповідачів боргу, що підтверджується постановами державного виконавця від 09.10.2015 року.

За час виконання рішення суду з 12.04.2013 року по 06.10.2015 року з відповідачів стягнуто 178640 грн. еквівалентно 11157 доларів США, що підтверджується розрахунком грошового еквівалента. На теперішній час, не доплачено 10843,00 доларів США (22000 - 11157).

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь завдані збитки в розмірі 297098 грн., судові витрати у розмірі 2970,00 грн. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року в задоволенні позивних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 01 лютого 2012 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір позики ( далі - Договір ), за умовами якого останній взяв у борг в позивача грошові кошти у сумі 176000 гривень, що за курсом Національного Банку України станом на 01 лютого 2012 року еквівалентно 22 000 доларів США, та зобов'язався повернути саме 176000 гривень терміном до 01 червня 2012 року.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.3. ст..61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про стягнення боргу задоволений та з відповідачів в солідарному порядку стягнуто 178640 гривень, а також судові витрати./а.с.6/

Згідно постанов про закінчення виконавчого провадження від 09.10.2015 року вищезазначене рішення суду виконано в повному об'ємі та з відповідачів на користь позивача стягнуті грошові кошти за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року в розмірі 178640,00 гривень, тобто в повному розмірі./а.с.8-10/.

Згідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.17 постанови №5 від 30 березня 2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Судом встановлено, що заборгованість за рішенням суду в сумі 178640,00 грн. виплачена позивачу 06 жовтня 2015 року( а.с. 8-10).

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Згідно ст.99 Конституції України, статей 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання, є національна валюта України - гривня. Отже, у національній валюті України підлягають обчисленню та стягненню й інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст.625 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції розглянувши справу обґрунтовано визначився ,що оскільки рішенням суду від 11 жовтня 2012 року з відповідачів на користь позивача стягнуто суму заборгованості за розпискою, яка визначена у національній валюті та згідно розписці борг позичальник також зобов'язувався повернути у національній валюті в розмірі 176000 гривень, та згідно постанов державного виконавця від 09.10.2015 року сума боргу за позикою визначена рішенням суду в розмірі 178640,00 гривень повернута, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Апеляційна скарга правового обґрунтування незаконності судового рішення не містить.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: