Ухвала суду № 62828940, 16.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/2681/15Головуючий у 1-й інстанції Мінасов В.В.Пр. № 22-ц/778/4207/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Дзярука М.П., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (надалі ОСОБА_3) про захист прав споживача та повернення грошових коштів за договором банківського вкладу

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року (т.с. 1 а.с. 107-109) позов ОСОБА_2 у цій справі задоволено. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 за договором № 00308677 від 18.12.2014 року, № 00328756 від 16.02.2015 року, № 00334877 від 10.03.2015 року з поточного рахунку № 26204552865201 грошові кошти у розмірі 12370,31 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 267636,95 грн. ОСОБА_3 видати належні ОСОБА_2 кошти готівкою одноразово операцією через касу відділення № 2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 146. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу 800,00 грн. Стягнуто з Банку на користь держави судовий збір у сумі 2678, 36 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2015 року (т.с. 2 а.с. 27) заяву Банку про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2015 року (т.с. 2 а.с. 94-100) апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року залишено без змін.

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, яку у подальшому уточнив (т.с. 2 а.с.134-135) та в якій просив визнати виконавчий лист №2/331/925/15, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню частково, у звязку з сплатою на користь позивача 12365,64 доларів США добровільно до збігу строку для добровільного виконання 01.02.2016 року, встановленого державним виконавцем.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_3 зазначав, що на користь ОСОБА_2 з поточного рахунку № 26204552865201, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку, з 22.06.2015 року по 04.02.2016 року було сплачено у доларах США суми депозитного вкладу. Сума сплачена разом на користь ОСОБА_2 становить 12365,64 доларів США. Несплаченою частиною вкладу є лише 4,36 доларів США. Між тим, 01.02.2016 року ОСОБА_3 отримав постанову ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2016 року №49105451, у сумі 267637,95 грн., виконавчий лист №2/331/925/15. Не зважаючи на те, що на користь ОСОБА_2 вже були здійснені виплати у сумі 12141,56 дол. США. та подану 01.02.2016 року Банком заяву до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя про направлення виконавчого документа для виконання за належністю, у зв'язку з тим, що у разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна, Банку був наданий строк на добровільне виконання рішення до 01.02.2016 року. Невиконання рішення у цей строк стане підставою для примусового стягнення з Банку вже сплаченої частини вкладу, виконавчого збору та додаткових витрат.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року (т.с. 3 а.с. 93) заяву Банку задоволено.

Визнано виконавчий лист № 2/331/925/15, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, у цій справі таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 106-109) просив ухвалу суду першої інстанції змінити, а саме визнати виконавчий лист №2/331/925/15 виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню частково у розмірі 12365,64 доларів США.

ОСОБА_2 подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (т.с. 3 а.с. 130-132).

У судове засідання 16 листопада 2016 року представник Банку не зявився, при цьому, ОСОБА_3 був повідомлений належним чином про час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом (т.с. а.с. 128), про причини неявки свого представника апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причину неявки представника Банку (боржника) та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю стягувача ОСОБА_2 та представника останньої за довіреністю (т.с. 1 а.с. 93) ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву Банку у цій справі, визнаючи виконавчий лист № 2/331/925/15, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у цій справі таким, що не підлягає виконанню, керувався ст. 369 ЦПК України та виходив із сплати заборгованості Банком у повному обсязі, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 49888517-1 від 17.06.2016 року та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49888578-1 від 17.06.2016 року (т.с. 3 а.с. 89-90); крім того, ОСОБА_2 підтвердила факт повного фактичного виконання боргових зобовязань за цим виконавчим листом.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Дійсно за змістом ст. 369 ЦПК України, якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково, у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Встановлено, що ОСОБА_3 у цій справі просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише частково на суму 12365,64 доларів США (заява Банку з урахуванням уточнень, т.с. 2 а.с.134-135) і зовсім з інших підстав (часткового виконання рішення суду у добровільному порядку Банком до збігу строку 01.02.2016 року, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання останнього за цим виконавчим листом), між тим суд першої інстанції задовольнив вищезазначену заяву Банку у цій справі повністю та визнав виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю, і зовсім з інших підстав (закінчення виконавчого провадження, фактом повного фактичного виконання боргових зобовязань за виконавчим листом, що визнається стягувачем, заява стягувача (т.с. 3 а.с. 86-88).

Так, із змісту описової частини оскаржуємої ухвали суду першої інстанції вбачається, що він розглядав заяву Банку без уточнень, в якій ОСОБА_3 первісно просив визнати вищезазначений виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, повністю.

Відповідно, при вищевикладених обставинах вбачається, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, яка в силу вимог ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України взагалі не сприяв повному та всебічному зясуванню фактичних обставин цієї справи, не врахував при новому розгляді питання вказівки апеляційного суду Запорізької області, зазначені в ухвалі від 05 липня 2016 року у цій справі (т.с. 3 а.с. 68-70), які є обовязковими при новому розгляді питання судом першої інстанції, а саме: не встановив розмір дійсного добровільного виконання Банком судового рішення, зокрема до збігу строку 01.02.2016 року, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання останнього, порушив порядок перевірки обсягу добровільного виконання Банком обовязку по виплаті сум, які були стягнуті саме судовим рішенням, обмежився матеріалами, доданими сторонами у цій справі, не досліджував матеріали виконавчого провадження.

Крім того, встановлено, що до постановлення оскаржуємої ухвали судом першої інстанції 01 серпня 2016 року стягувач ОСОБА_2 через канцелярію подала суду першої інстанції у цій справі також заяву (т.с. 3 а.с. 86-88), в якій просила визнати виконавчі листи № 2/331/925/15, видані 15.01.2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя (ВП № 49888517 та № 49888578) про стягнення з Банку на її користь у цій справі грошових коштів у розмірі 12370,31 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 267636,95 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 800,00 грн. такими, що не підлягають виконанню повністю, тому що обовязок боржника відсутній повністю у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником.

Зазначена заява була залишена поза увагою суду першої інстанції, хоча був би доцільним у цій справі одночасний розгляд цих заяв Банку (боржника) та ОСОБА_2 (стягувача) для остаточного правильного повного та всебічного вирішення вищезазначеного питання.

При вищевикладених обставинах, доводи Банку (боржника), як особи, яка подала апеляційну скаргу, частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

При новому розгляді питання суд першої інстанції має врахувати вищезазначені апеляційним судом процесуальні порушення розгляду цієї справи у суді першої інстанції, усунути останні, а також на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України має сприяти повному та всебічному зясуванню обставин, необхідних для правильного вирішення питання.

Також встановлено, що Банком при подачі вищезазначеної апеляційної скарги понесені судові витрати у вигляді судового збору (т.с. 3 а.с. 121).

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, повязаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року у цій справі скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_5ОСОБА_6