Ухвала суду № 62828857, 11.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/4559/15-ц

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11.11.2016 року м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Власов С.О., в порядку ст. 301 ЦПК України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Хустського районного суду від 24.04.2008 року зазначений позов задоволено.

Ухвалою Хустського районного суду від 07.10.2016 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову по дані справі, шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом №2-578/08 від 29.10.2013 року, виданого на підставі заочного рішення Хустського районного суду від 24.04.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 200 000 грн. за договором позики.

Ухвалою судді апеляційного суду від 11.11.2016 року провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 відкрито.

Згідно п.7 ч.1 ст. 301 ЦПК України при вчиненні підготовчих дій по справі суддя-доповідач за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1, заявник, фактично, просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке відкрито з метою примусового виконання заочного рішення від 24.04.2008 року.

Між тим, за змістом абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Крім того, в силу ст.ст. 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», питання зупинення виконавчого провадження віднесено виключно до компетенції державного виконавця та відповідного органу Державної виконавчої служби України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Проте, в даному випадку не має місце оскарження боржником виконавчого документу у судовому порядку. Так, відповідач не подала заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню тощо, а оскаржує ухвалу суду в апеляційній інстанції, що не є оскарженням виконавчого документу в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Таким чином, вважаю, що заявником належним чином не обґрунтовано необхідність та можливість застосування обраного нею заходу забезпечення позову, не доведено, що незабезпечення позову у вибраний останньою спосіб може призвести до ускладнення виконання рішення суду, а тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

Крім того, вважаю за необхідне зазначити, що питання зупинення виконавчого провадження має вирішуватися безпосередньо органом Державної виконавчої служби України, у випадку наявності законних підстав для такого зупинення.

Керуючись п.7 ч.1 ст. 301, ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Власов С.О.