Рішення № 62828053, 18.11.2016, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1050/16-ц

Провадження № 2/571/369/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2016 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Гордійчук Т.О., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення грошових коштів за договором фінансового лізингу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та вказує, що 19 лютого 2016 між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу №003585 з додатками. Згідно додатку №3 до договору фінансового лізингу №003585 від 19.02.2016 року, відповідач взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу міні трактор МТЗ-320 (Беларус -320).Повіривши переконанням представника відповідача, за вказівкою останнього, позивачем був здійснений платіж в сумі 30000,00 грн. на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Еталон».

Вважає, що вказаний договір фінансового лізингу № 003585 від 19.02.2016 року є недійсним, укладений з порушенням норм Законів України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», Цивільного кодексу України. Положення договору не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, містять істотний дисбаланс прав та обовязків сторін договору на шкоду споживачу, і є несправедливими, порушують вимоги чинного законодавства.

Крім того, укладений договір не відповідає вимогам закону щодо нотаріального посвідчення. Договір фінансового лізингу від 19.02.2016 року нотаріально посвідчений не був, отже, є нікчемним правочином, тому згідно ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім матеріальної шкоди, неправомірними діями ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному. У звязку з невиконанням відповідачем умов договору та не повернення сплачених коштів в сумі 30000,00 грн., позивач доклав значних зусиль для відновлення свого порушеного права, через що отримав переживання та душевні страждання. Моральну шкоду оцінює у 30000,00 гривень.

Посилаючись на норми ст.18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статті 15, 215, 216, 220, 628,799,806 ЦК України, просив стягнути з ТОВ Лізингова компанія «Еталон» на його користь сплачені грошові кошти за договором фінансового лізингу №003585 від 19 лютого 2016 року у розмірі 30000,00 гривень, завдану моральну шкоду у розмірі 30000,00 гривень та судові витрати по справі.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові. Просять позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно поданого заперечення, представник відповідача ОСОБА_5 вважає позов безпідставним та необґрунтованим, та таким, що має на меті ввести в оману суд. Крім того зазначає, що ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» здійснює свою діяльність згідно норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і іншого законодавства щодо надання фінансового лізинг. Договір відповідає діючому законодавству України, тому при вирішенні спорів між сторонами повинні також застосовуватися положення Договору №003585 та додатків до нього, які є невідємними його частинами. Безпідставними є посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України. Позовні вимоги в частині моральної шкоди представник відповідача вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши доводи заперечення, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 19 лютого 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 003585 з додатками №1, №2 та №3 до нього, предметом якого є міні трактор МТЗ-320 вартістю 300000 грн. (а.с.7-12,13-15).

12.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» із заявою та просив розірвати договір №003585 від 19.02.2016 року та повернути сплачені ним кошти у розмірі 30000,00 гривень (а.с.16).

02.06.2016 року ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» повідомило ОСОБА_2, що сплачені кошти, а саме Комісія за організацію не підлягають поверненню, якщо договір розривається в односторонньому порядку. На підставі заяви Договір №003585 від 19.02.2016 року вважається розірваним з 23.05.2016 року згідно ст.12 п.12.12 Договору та п.3 ст.7 та ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (а.с.17).

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд прийшов до висновку про те, що даний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «По захист прав споживачів», зокрема, витрати за проведення перемовин між сторонами, інші витрати лізингодавця, повязані з його виконанням (комісія з організації) покладаються на лізингоодержувача (п.2.1); надано право лізингодавцю розірвати договір в односторонньому порядку без попередження позивача (п.4.3.5); лізингодавцю надано право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу, проте, для позивача наступають негативні наслідки, передбачені п.12.12 цього договору - вирахування штрафу 20% сплачених авансових платежів та неповернення комісії за організацію (п.4.3.6); у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміну розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни (п.8.3); встановлена жорстка відповідальність за порушення умов договору лізингоодержувача, передбачено покладення штрафу за дострокове розірвання договору, надано право лізингодавцю не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору, при цьому, не передбачено відповідальності лізингодавця - п.12 (а.с.7-12). Отже, існує невідповідність положень договору фінансового лізингу принципам добросовісності, розумності, справедливості, рівності сторін у договорі, а умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір фінансового лізингу 003585 від 19.02.2016 року укладений в простій письмовій формі, без нотаріального його посвідчення.

Представник позивача зазначає, що договір фінансового лізингу нотаріально посвідчений не був, отже є нікчемним правочином, тому відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України не вимагається визнання такого правочину недійсним судом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015р., відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Встановлено, що на виконання умов договору №003585 від 19.02.2016 року, 19 лютого 2016 року в м.Київ позивачем сплачено на рахунок відповідача 30000 гривень, як лізинговий платіж згідно договору, квитанція ПУАТ «Фідобанк» у м. Києві від 19.02.2016 року №ПН1454 (а.с.18). Зазначені кошти відповідач відмовляється повернути позивачу.

Враховуючи обставини справи та правові норми, те, що позивача заперечує дійсність оспорюваного договору як такого, що укладений без нотаріального посвідчення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягненні з відповідача коштів, сплачених позивачем згідно договору фінансового лізингу від 19.02.2016 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 30000,00 гривень.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), з урахуванням характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням у кожному конкретному випадку інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки відповідачем не виконані взяті зобовязання по договору, при цьому, позивачу не повернуті грошові кошти, для відновлення порушеного права позивачу необхідно докласти значних зусиль, що викликало у нього переживання та душевні страждання. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 30000,00 гривень. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди суд вважає явно завищеною. З урахуванням обставин справи таку шкоду суд оцінює у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102,40 гривень, що підтверджується документально (а.с.23).

Керуючись ст.ст. 214, 215, 294 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (01133, м.Київ, вул. Кутузова, 18/7 оф.613, код ЄДРПОУ 38865527, рахунок 26008052722140 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, 30000 (тридцять тисяч) гривень грошових коштів за договором фінансового лізингу №003585 від 19 лютого 2016 року, 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди та та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві гривні) 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області ОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2016 року.