Рішення № 62826820, 18.11.2016, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1430/16-ц

Провадження № 2/368/722/16

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"18" листопада 2016 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кагарлицької міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

позивачі просять суд визнати за ними добросовісними володільцями житлового будинку та визнати за ними право власності на ? частину житлового будинку за кожним (загальною площею 105 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., допоміжною площею 51,5 кв. м.) та господарські будівлі і споруди (сарай під літ. Б, сарай під літ. В, погріб під частиною будівлі під літ. В, огорожа під літ. h, ворота під літ. h1, ганок під літ. N1, ганок під літ. N2, балкон під літ. N3, балкон під літ. N4), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4 та його сім'ї згідно ордеру НОМЕР_2 від 20.06.1988 р. було надано в користування житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, в якому він проживав до та на час смерті.

Згідно рішення зборів уповноважених КСГП «Батьківщина» від 14.11.1998 р. ОСОБА_4 безкоштовно було передано в особисту власність вищевказаний житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_4 рішенням зборів уповноважених КСГП «Батьківщина» від 20.11.1999 р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 безкоштовно було передано їй - його дружині ОСОБА_4 ОСОБА_1.

Вони, ОСОБА_1 та він - його син - ОСОБА_6, за життя та після смерті ОСОБА_4 з 1988 року та 1990 року поселились та постійно проживають у будинку, що знаходиться Київська область, АДРЕСА_1.

Отже, вона ОСОБА_1 почала проживати у будинку з 1988 року, а він - ОСОБА_6 з 1990 року, та безперервно проживають у ньому по даний час.

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, права ст. 344 ЦК України про надувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Ураховуючи, що Цивільний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п. 1. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно (ч. 4 ст. 344 ЦК України) може мати місце з 1 січня 2011 року.

Відповідно до довідок Кагарлицької міської ради № 5064 та № від 20.07.2016 р. вони зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 з 1988 року та 1990 року. Крім цього, факт проживання їх у вищевказаному будинку більше десяти років можуть підтвердити свідки.

На даний час КСГП «Батьківщина» ліквідовано та вони не мають можливості оформити документи на право власності на житловий будинок згідно рішення зборів уповноважених КСГП «Батьківщина» від 20.11.1999 р.

На сьогоднішній день вони продовжують проживати у вказаному будинку. Добросовісно та безперервно володіють та відкрито користуються даним нерухомим майном, доглядають за будинком та утримують його. Вона, ОСОБА_1, сплачує комунальні платежі за будинок, обробляє земельну ділянку біля будинку.

Вони неодноразово звертались до відповідача Кагарлицької міської ради з метою вирішення питання про передачу їм у власність будинку, яким вони користується та в якому проживають.

Проте, в Кагарлицькій міській раді повідомляли їм, що житловий будинок не знаходиться на балансі міської ради.

Отже, є всі підстави вважати, що якщо власник майна або його правонаступники тривалий час не виявляли наміру визнати річ своєю, то вони погодились з її втратою, і при відсутності презумпції права державної власності, слід визнати цю річ власністю фактичного добросовісного володільця. Тобто інститут набувальної давності захищає права теперішнього володільця проти попереднього.

Оскільки вони протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіють будинком, а попередній власник або правонаступники не бажають визнавати річчю своєю, за ними може бути визнано право власності на будинок за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби., цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Враховуючи те, що вони протягом вже більше десяти років користуються житловим будинком відповідно до вищезазначених норм Цивільного кодексу України такий будинок може бути визнаний їх власністю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди, повинні враховувати, зокрема, таке володіння є добросовіснім, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.

Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальнім правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. II Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07,02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином, а тому суд вважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Вислухавши позивачів, які не заперечують проти заочного розгляду справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року, ст. 41 Конституції України та ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та Законом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства.

Відповідно по Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів пов'язаних із набувальною давністю, суди повинні з'ясувати добросовісність володінні майном. Також зазначено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

Для вирішення спору має значення добросовісність саме на момент передачі позивачу майна, який як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що він отримав це майно з підстав, достатніх, щоб мати право власності на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4 та його сім'ї, згідно ордеру НОМЕР_2 від 20.06.1988 р., було надано у користування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому він проживав до та на час смерті.

Згідно рішення зборів уповноважених КСГП «Батьківщина» від 14.11.1998 р. ОСОБА_4 безкоштовно було передано в особисту власність вищевказаний житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_4 рішенням зборів уповноважених КСГП «Батьківщина» від 20.11.1999 р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 безкоштовно було передано позивачу - його дружині ОСОБА_4 ОСОБА_1.

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_4, за життя та після смерті ОСОБА_4 з 1988 року та 1990 року поселились та постійно проживають у будинку, що знаходиться Київська область, АДРЕСА_1.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6, разом проживають у будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, з 2004 року по даний час.

Відповідно до акту депутата Кагарлицької міської Ради у будинку АДРЕСА_1 позивачі проживає вже більше, ніж десять років.

Позивачі сплачує комунальні платежі за електроенергію, разом обробляють земельну ділянку біля будинку.

На сьогоднішній день позивачі продовжують проживати у вказаному житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

У відповідності до п. 9 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.95 року, Конституцією України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кагарлицької міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 добросовісним володільцем житлового будинку та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку (загальною площею 105 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., допоміжною площею 51,5 кв. м.) та господарські будівлі і споруди (сарай під літ. Б, сарай під літ. В, погріб під частиною будівлі під літ. В, огорожа під літ. h, ворота під літ. h1, ганок під літ. N1, ганок під літ. N2, балкон під літ. N3, балкон під літ. N4), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Визнати ОСОБА_2 добросовісним володільцем житлового будинку та визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку (загальною площею 105 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., допоміжною площею 51,5 кв. м.) та господарські будівлі і споруди (сарай під літ. Б, сарай під літ. В, погріб під частиною будівлі під літ. В, огорожа під літ. h, ворота під літ. h1, ганок під літ. N1, ганок під літ. N2, балкон під літ. N3, балкон під літ. N4), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Острів Рокитнянського району Київської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 2 544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 34 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко