Рішення № 62825218, 17.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7917/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, у звязку з навчанням,

встановила:

17.02.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнював, та в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3В, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на його утримання, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача, у звязку з навчанням, за умови продовження навчання у вказаний період. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народився він. Шлюб було розірвано в 1998 році, та до свого повноліттявін проживав з матірю.

В 2014 році позивач бувзарахований до Одеського університету внутрішніх справ, та на час звернення з позовом до суду був курсантом 2-го курсу денної форми навчання. На повному державному забезпеченні він не перебуває, у звязку з чим потребує сторонньої матеріальної допомоги.

Ширяївським районним судом Одеської області було направлене окреме доручення до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про допит відповідача за місцем його проживання. 29.03.2016 року до суду надійшов протокол судового засідання та заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та які приєднані до матеріалів справи. Уточнена позовна заява отримана відповідачем 26.05.2016 року, заперечень на яку не надійшло.

До судового засідання позивач надав письмове клопотання справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Приймаючи до уваги, що відповідач опитувався в Мукачівському міськрайонному суді та вдруге повідомлений належним чином про розгляд справи 06.06.2016 року і в засідання не зявився, не повідомивши про причини неявки, суд постановив у справі заочне рішення.

Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою того ж суду від 20.09.2016 року заява відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не зявились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у звязку з чим та на підставі ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи, що позивач досяг повноліття і на час подання позову навчався на 2-му курсі денної форми навчання факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки Одеського університету внутрішніх справ, ІV рівня акредитації, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною 23-х років, за умови її навчання.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідач зобовязаний утримувати свого повнолітнього сина до досягнення ним 23 років, за умови його навчання, як то передбачено ст. 199 СК України.

Проте, при вирішенні спору судом не було в достатній мірі враховано, що відповідач матеріально не спроможний утримувати сина, шляхом сплати на його користь аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).

Так, однією із умов застосування вимог ст. 199 СК України є можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на період навчання дитини.

Однак, судом не було враховано, що на утриманні відповідача знаходиться ще двоє малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.53). Його дружина ОСОБА_6 не працює і з 15 вересня 2015 року перебуває на обліку в Мукачівському центрі зайнятості як безробітна (а.с.20).

Про те, що у відповідача 17.05.2016 року народився ще один син ОСОБА_5, відповідач зазначив суду у заяві про перегляд заочного рішення (а.с.55), однак суд жодним чином не відреагував на дану обставину.

Також судом не було враховано, що середньомісячна заробітна плата відповідача складає 1272 грн. (а.с.17), крім того він зобовязаний виплачувати кредит у розмірі 3553,70 грн. щомісячно.

Так, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_4 та доданої до неї довідки начальника відділу кадрового забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ № 1449 від 10.12.2015 року, він був курсантом 2-го курсу денної форми навчання факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки Одеського університету внутрішніх справ, ІV рівня акредитації, та перебував на частковому державному забезпеченні.

У відповідності до п. 6.1.5 «Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 року статус «курсант» надається особам рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ (військовослужбовцям, що не мають звань офіцерського складу), які в установленому порядку зараховані до ВНЗ і навчаються за денною (очною) формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів за рахунок коштів державного бюджету.

В п. 6.3 цього Положення також вказано, що загальні права та обов'язки осіб перемінного складу ВНЗ відповідно до їх спеціального або військового звання та службового положення визначаються згідно із законами України, статутами органів внутрішніх справ, Збройних Сил України, ВНЗ, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. На осіб перемінного складу поширюються права та обов'язки, передбачені законодавством для працівників МВС, з урахуванням особливостей проходження служби (навчання) у ВНЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Курсанти ВНЗ системи МВС забезпечуються інвентарним майном та харчуванням, відповідно до Норми № 12.1 затвердженою Наказом МВС № 491 від 28.04.2015 року та постановою КМУ № 426 від 29.03.2002 року.

Наказом МВС № 150 від 14.05.2007 року затверджено типовий договір про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. П. 2.1.3 даного договору передбачено, що виконавець зобовязаний забезпечити Особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач в період навчання перебуває на частковому державному забезпеченні, у звязку з чим отримує харчування, речове майно та грошове утримання за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Разом з тим, відповідач має на утриманні непрацюючу дружину і двох малолітніх дітей, яких обовязаний утримувати, як то передбачено статтями 84 та 180 СК України.

Колегія суддів також зазначає, що на утримання неповнолітнього сина відповідача, ОСОБА_5, який народився 17.05.2016 року, держава повинна сплачувати допомогу, повязану із його народженням та до досягнення ним трирічного віку.

Враховуючи викладене, а також наявність у відповідача кредитних зобовязань, колегія суддів дійшла висновку про те, що маючи місячний дохід 1272 грн., відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання свого повнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх його доходів, на період його навчання у ВНЗ МВС України, де він перебуває на частковому державному забезпеченні, оскільки таким чином, розмір утримання повнолітнього сина відповідача буде більшим ніж розмір його доходів, який буде припадати на кожного члена його сімї.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обгрунтованість апеляційної скарги та необхідність зміни рішення суду, в частині розміру аліментів, які належить стягнути з відповідача на користь позивача, з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 1/6 частини.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права. У звязку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити та зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, із 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до 1/6 частини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року змінити, в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь повнолітнього сина ОСОБА_4 на період навчання.

У звязку з цим, в абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри: «…в розмірі 1/4 частини…» замінити словами та цифрами: «…в розмірі 1/6 частини…».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_7

ОСОБА_2