Рішення № 62825148, 15.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4133/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3. треті особи ОСОБА_4 державна нотаріальна контора та ОСОБА_5, при визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і за позовом третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, за апеляційною скаргоюОСОБА_5на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23. 03. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

08. 04. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 державна нотаріальна контора та ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 21. 07. 2000 р., на імя ОСОБА_3 на 488/2000 частин АДРЕСА_1, що зареєстроване в реєстрі за № 1-3730 з посиланням на те, що ОСОБА_3 є власником вказаної частки квартири на підставі правовстановлюючих документів, виданих на основі документів, які визнані судом недійсними.

16. 11. 2015 р. ОСОБА_5 в якості особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі звернулася з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 21. 07. 2000 р., на імя ОСОБА_3 на 488/2000 частин АДРЕСА_1, що зареєстроване в реєстрі за № 1-3730 і просила визнати за нею право власності на 488/2000 частин АДРЕСА_1 з тих підстав, що ОСОБА_3 є власником вказаної частки квартири на підставі правовстановлюючих документів, виданих на основі документів, які визнані судом недійсними, а також вказала, що на момент приватизації частки квартири у квартирі проживала лише вона і громадянкою України була лише ОСОБА_5, а ОСОБА_3 разом з дружиною (її донькою) купив частку квартири у її співвласників, між співвласниками на момент приватизації житла було визначено користування жилими приміщеннями та склалися правила користування підсобними приміщеннями. Вважає, що при приватизації у 1994 р. було порушено її права відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ЖК України, зазначила, що є ветераном праці та має трудовий стаж заслуженого лікаря-офтальмолога і відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» має пільгу на безоплатну передачу у власність займаної квартири, а саме трьох кімнат житловою площею 79,7 кв. м., загальною площею 109,42 кв. м., що становило 488/1000 частин квартири і це її право, яке на час розгляду судом справи зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, підлягає відновленню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23. 03. 2016 р. (зі змінами внесеними у звязку з усуненням описки ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03. 06. 2016 р.) задоволено позов ОСОБА_2 та частково задоволено позов ОСОБА_5 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21. 07. 2000 р. Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою на імя ОСОБА_3 на 488/2000 частин АДРЕСА_2, що зареєстроване в реєстрі за № 1-3730. В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі з зазначених в них підстав. Зокрема, вказала, що рішення суду в частині визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом є законним та обґрунтованим, але посилалася, що ОСОБА_6 не може бути субєктом звернення до суду для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з відсутністю порушеного права та інтересу, одночасно зазначаючи, що вона мала право на безоплатну приватизацію всієї займаної нею квартири так як на момент приватизації мала трудовий стаж більше 25 років та була ветераном праці. Вважає, що її вимога про визнання її права власності не була розглянута та їй не була дана належна оцінка.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_8, представник ОСОБА_2, вважає рішення суду правильним та зазначила про бажання ОСОБА_2 щодо приватизації спірної частки квартири.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та позовні вимоги ОСОБА_5 щодо визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за закономсуд першої інстанції виходив з того, що відпали правові підстави його видачі, а відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 суд першої інстанції своє рішення в цій частині не мотивував.

Проте з таким висновком суду (з урахуванням вимог ст. 303 ч. 3 ЦПК України, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо при розгляді справа встановлені порушення, які є підставою для скасування рішення суду) погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України в ласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За положеннями ст. 388 ЦК України я кщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 30. 05. 1994 р., виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому ОСОБА_4 міської ради народних депутатів зареєстрованим та записаним у реєстрову книгу за № 11-2768, ОСОБА_5 та члену її сімї ОСОБА_9 належить в рівних частках на правах спільної часткової власності 488/1000 частин АДРЕСА_2.

За свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21. 07. 2000 р. спадкоємцем майна ОСОБА_9 померлої 12. 01. 1995 р. є її син ОСОБА_3 і спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 488/2000 частин АДРЕСА_2, належних померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30. 05. 1994 р. і зазначена квартира складається з семи житлових кімнат, житловою площею «162,5 кв. м.», загальною площею «224,3 кв. м.».

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19. 04. 2010 р. змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05. 02. 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя в частині поділу майна між сторонами, в тому числі визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_10 право власності на 256/1000 частин за кожним АДРЕСА_2 з тих підстав, що за час шлюбу вони придбали шляхом купівлі 512/1000 частин АДРЕСА_2.

За нотаріально посвідченим договором дарування нерухомого майна від 15. 11. 2010 р., ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_2 256/1000 частин АДРЕСА_2, яка в цілому складається з семи житлових кімнат, загальною житловою площею «224,3 кв. м.», та підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири «162,5 кв.м.», і відчужувана частина квартири належить дарувальнику на підставі судових рішень.

Згідно довідки комунального підприємства «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» від 08. 12. 2011 р. з астаном на 02. 12. 2011 р. АДРЕСА_2 належала ОСОБА_5 488/2000 частини, ОСОБА_3 238/2000 частини, ОСОБА_2 256/1000 частини.

Постановою Приморського районного суду м . Одеси від 20. 02. 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Департаменту міського господарства ОСОБА_4 міської ради, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», за участі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, визнано недійсним розпорядження № 40334 органу приватизації, видане 30. 05. 1994 р. управлінням житлово-комунального господарства виконкому ОСОБА_4 міської ради народних депутатів, у частині приватизації ОСОБА_11 488/2000 частин приміщення квартири спільного заселення за адресою АДРЕСА_3 та визнано недійсним свідоцтво № 11-2768 про право власності на житло, видане 30. 05. 1994 р. управлінням житлово-комунального господарства виконкому ОСОБА_4 міської ради народних депутатів, у частині на 488/2000 частин приміщення квартири спільного заселення за адресою АДРЕСА_3 на імя ОСОБА_9

Вказані фактичні обставини справи повністю підтверджені матеріалами справи.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є співвласниками 7-кімнатної, житловою площею 162,5 кв. м., загальною площею 224,3 кв. м. АДРЕСА_2 і без зазначеної частки (448/2000) цієї квартири за оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину.

Але при вирішенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 у даній справі, в тому числі питання щодо визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки квартири, стосовно якої в судовому порядку визнано недійним розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності стосовно ОСОБА_11, суд першої інстанції не врахував, що до участі у справі не притягнуто відповідний орган приватизації та ОСОБА_4 міську раду або її орган, який уповноважений розпоряджатися комунальним житловим фондом, оскільки внаслідок вказаної постанови Приморського районного суду м . Одеси від 20. 02. 2013 р. за участю органів місцевого самоврядування фактично повернуто місцевій громаді (м. Одеси) право власності на спірну частку квартири і відповідно будь-які рішення суду стосовно цього житла впливають на права та обовязки органів місцевого самоврядування, оскільки саме до компетенції цих органів відноситься подальше вирішення долі спірної частки квартири.

При цьому, враховується, що розгляд вимог ОСОБА_5 щодо визнання права власності на спірну частку квартири у звязку з порушенням її прав у 1994 р. при приватизації квартири також неможливий без участі цих органів, зокрема органу приватизації, оскільки в цій частині стосовно її вимог у даній справі фактично немає відповідача.

За наведених вище обставин у суду першої інстанції без притягнення до участі у справі усіх заінтересованих осіб не було законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину і розгляду по суті позовних вимог ОСОБА_5 щодо визнання за нею права власності на спірну частку квартири у звязку з порушенням її прав на приватизацію житла за відсутності в цій частині відповідача та з прийняттям рішення в цій частині без будь-якого мотивування та без викладення її позовних вимог у рішенні суду.

Вказане має істотне значення, але суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження.

Таким чином, у справі не доведено належним чином обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи; має місце порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення за положеннями ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладених обставин на підставі вимог ст. 11 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог і відповідно до вимог ст. ст. 303, 309 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі без притягнення до участі у справі усіх заінтересованих осіб підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким належить відмовити у задоволенні усіх заявлених у справі позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Викладене не позбавляє права ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернутися за наявності підстав з відповідними позовними вимогами до суду щодо захисту їх прав з притягненням до участі у справі усіх заінтересованих осіб.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23. 03. 2016 р. і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності з підстав, викладених у даному рішенні апеляційного суду і позовних вимог третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_12

ОСОБА_13