Постанова № 62824962, 16.11.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17014/16-а

Провадження № 2-а/521/349/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року

Малиновський районний суд м.Одеси у складі

Головуючого судді Мурзенка М. В.

При секретарі Кіліян О. В.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Лазаревої Ю. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови у призначення пенсії неправомірною, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, визнання достатнім стажу для призначення пенсії за вислугу років, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання дій неправомірними, щодо відмови у призначенні та виплати пенсії за вислугою років та скасувати рішення № 4998 від 08.09.2016 року, визнати достатнім для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 - 20 років 7 місяців 19 днів, в тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів прокуратури - 18 років 3 місяці 6 днів, зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії , яка становить 11 086 грн 94 коп. починаючи з 01.09.2016 року.

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Однак рішенням Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 4998 від 08.09.2016 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, через те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. № 911-VIII з 01.06.2015р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зазначено, що з 01.06.2015р. пенсії за нормами Закону не призначаються. Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Лазарева Ю.О. в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надала до суду заперечення в яких зазначила, що відмова в призначені позивачу пенсії за вислугою років є цілком правомірною, з огляду на те, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії відповідно до норм ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції від 15.01.2011, проте в Управління не має законних підстав для призначення пенсії на підставі норм вказаного закону. З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, п. 5 Прикінцевих положень, якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону та нормативно-правових актів для реалізації цього закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто з 01 червня 2015 року пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються. Управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. (а.с.32-37)

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 25.05.1998 року по 01.09.2016 року, має стаж роботи 20 років 7 місяців 19 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 18 років 3 місяці 6 днів, до вступу на роботу в органи прокуратури Одеської області в Одеській державній юридичній академії з 01.09.1993 року по 30.06.1998, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.15-19) та копією диплому спеціаліста (а.с.23-24)

Згідно копії довідки та розрахунку до довідки (а.с.20-22), виданої позивачу прокуратурою Одеської області від 14.08.2016 року №550 заробітна плата на 14.08.2016 року складається з основного окладу 2 083 грн 00 коп., класного чина 130 грн 00 коп та вислуги років 624 грн 90 коп (30%), сума заробітної плати для нарахування пенсії у межах максимальної становить 11 086 грн 94 коп.

01 вересня 2016 року позивачем подано заяву до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси та довідку прокуратури Одеської області № 550 від 14.08. 2016 року для призначення та виплати пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. в редакції Закону України від 17.11.2005 р. № 3108-IV в розмірі 90 % всіх видів оплати праці без обмеження максимальним розміром.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси № 4998 від 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», мотивуючи тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», пенсії з 01.06.2015 року за нормами вказаного закону не призначаються. Отже для призначення позивачу пенсії на підставі долученої довідки прокуратури Одеської області на цей час відсутні підстави та зазначено, що позивач має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що підтверджується копією рішення Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси та копією протоколу (а.с.13, 14)

З копії рішення відповідача також вбачається, що вислуга років позивача складає 20 років 06 місяців 19 днів, з яких 11 місяців 25 днів - час роботи помічника прокурора-стажиста, 02 роки 04 місяці 12 днів - половина терміну навчання в Національному університеті «Одеська юридична академія», стаж роботи на посаді прокурора 17 років 3 місяці 12 днів(а.с.13)

Частиною 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія призначеється в розмірі 60 % відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 26.07.2001 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року відсутні.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку Держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності вказаних категорій громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Статтями 22 та 64 Конституції України, є нормами прямої дії, гарантують право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, у тому числі, Законом України «Про прокуратуру», яке є такими, що не підлягають звуженню та обмеженню.

В той же час слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (Рішення Конституційного Суду України від 5квітня 2001року № 3-рп).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

В Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2010 передбачено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, стрижнем цього принципу є передбачуваність. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності.

Згідно з цим принципом люди повинні мати змогу планувати свої дії з упевненістю, що знають про їх правові наслідки. Він вимагає, зокрема, щоб правові акти заздалегідь оприлюднювалися, діяли на майбутнє, були ясними, простими, точними, чіткими і несуперечливими. Застосування актів повинне бути передбачуваним. Така передбачуваність збільшує автономію особи щодо держава ї забезпечує її свободу. Крім того, вона є раціональною засадою організації будь - якої нормативної системи.

До цього принципу входять такі складові, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав; незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування; законні очікування право особи в своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про застосування до спірних відносин тих норм законодавства, що діяли в період роботи позивача в органах прокуратури, й встановлювали максимальний рівень його прав на соціальне забезпечення, в т.ч. на отримання пенсії за вислугу років, а саме ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. в редакції Закону України від 17.11.2005 р. № 3108-IV.

Таким, чином, відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років є протиправною, у зв'язку із чим, в частині вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 4998 від 08.09.2016 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. в редакції Закону України від 17.11.2005 р. № 3108-IV в розмірі 90 % всіх видів оплати праці відповідно до довідки від 14.08.2016 р. № 550, починаючи з дати звернення (01.09.2016) без обмеження максимального розміру виплати.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки визнання стажу роботи позивача достатнім для призначення пенсії за віком не є ефективним способом захисту його порушеного права.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України суд на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 827 грн. 10 коп.

Керуючись ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, ст..22,58,64 КонституціїУкраїни, ст. 2, 9-11, 70, 71,94, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 4998 від 08.09.2016 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. в редакції Закону України від 17.11.2005 р. № 3108-IV в розмірі 90 % всіх видів оплати праці відповідно до довідки від 14.08.2016 р. № 550, починаючи з 01.09.2016 р. без обмеження максимального розміру виплати.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси судовий збір в сумі 827 грн. 10 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції на протязі 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Мурзенко М.В.