Ухвала суду № 62824487, 21.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/644/16-ц 21.11.2016 21.11.2016 21.11.2016

Провадження №22-ц/784/2421/16

Справа №2-486\644/16-ц

Провадження №22-ц/784/2421/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Категорія 50 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

21 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого судді Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

за участю:

- позивача ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року ухваленого за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини,

встановила:

08 червня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку.

Позивач вказувала, що вона з відповідачем з 20 квітня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народились доньки: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на фактичне припинення шлюбних відносин із відповідачем з березня 2015 року, перебування її у відпустці по догляду за меншою донькою до досягнення нею трирічного віку, а також на те, що діти перебувають на її утриманні, проте відповідач не надає матеріальної допомоги, ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався, як на негідну поведінку позивача в подружньому житті, так і належне матеріальне утримання відповідачем сімї.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08 червня 2016 року і до досягнення донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років 08 вересня 2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просила скаргу відхилити, а рішення районного суду - залишити без змін.

-2-

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для цього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, за змістом вказаних правових норм, право на утримання у позивача, як матері дитини, яка не досягла трирічного віку, виникає при наявності двох умов: якщо дитина проживає з нею та батько дитини може надавати матеріальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2007 року. Від шлюбу вони мають дочок: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Донька сторін Мелісса є інвалідом дитинства (а.с.7-10). Позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за молодшою донькою сторін ОСОБА_3 з 06 листопада 2015 року до 08 вересня 2018 року (а.с.12).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення, охорони здоров'я та праці № 545 вона отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в сумі 860 грн. та державу соціальну допомогу дітям-інвалідам (а.с.11).

Сторони визнали, що припинили шлюбні стосунки.

Матеріалами справи підтверджується, що дочки сторін проживають з позивачем. Так, зі змісту акту обстеження умов проживання, який складено за зверненням відповідача працівниками Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради від 03 червня 2016 року, слідує, що ОСОБА_4 має намір визначити місце проживання дітей разом з ним (а.с.37).

За такого, висновок суду першої інстанції про те, що позивач, з якою проживає донька ОСОБА_3, має право на отримання аліментів, є вірним.

Районний суд, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, виходив з наданих сторонами доказів, які свідчать про можливість відповідача сплачувати визначений розмір, як аліменти щомісячно. Так, із пояснень відповідача слідує, що він працює, отримує постійний заробіток, після припинення подружніх відносин, пересилав позивачу грошові кошти на її утримання. На підтвердження такого, відповідач надав платіжні документами, згідно яких він помісячно перераховував позивачу кошти, а саме: 09 травня 2016 року 2000 грн., 03 червня 2016 року - 2000 грн., 12 липня 2016 року - 2000 грн., 09 серпня 2016 року - 2000 грн., 21 вересня 2016 року 1000 грн. (а.с.104-105).

Зазначені обставини свідчать про наявність матеріальної можливості у відповідача здійснювати щомісячні платежі аліментів на утримання дружини.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на дружину, до досягнення їх донькою ОСОБА_3 трьох років в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно.

-3-

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не довела свого права на отримання аліментів не заслуговують на увагу. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що відповідач є працездатною особою, працює інженером Відділу ядерної безпеки ВП «ЮУ АЕС», отримує регулярний заробіток, з чим погодився суд. Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду. Посилання в скарзі тільки на те, що суд не дослідив питання про матеріальний стан відповідача, його можливість надавати матеріальну допомогу, без наведення конкретних фактів про неможливість надання матеріальної допомоги, є безпідставним.

З доводами апеляційної скарги щодо того, що позивач не надала доказів того, що донька перебуває на її утриманні, погодитись не можна, оскільки відповідно до вимог закону право на утримання має жінка, з якою проживає дитина. Факту доведення того, що дитина перебуває на утриманні, закон не вимагає.

Придбання відповідачем продуктів харчування, одягу, предметів побуту, та надання позивачці грошових коштів, на його власний розсуд, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки, на думку колегії суддів, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував негідну поведінку позивачки у шлюбі, не заслуговують на увагу. Так, право дружини на утримання від чоловіка за правилами ст. 84 СК України, не повязано з факторами, які мають субєктивний характер, оскільки право дружини на утримання в даному випадку є похідним від наявності та проживання з нею малолітньої дитини і повязане саме з інтересами дитини. А тому негативна поведінка в шлюбі дружини, не має юридичного значення при вирішенні даного питання.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно зясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобовязаний утримувати дружину, з якою проживає їхня дитина, до досягнення останньою трирічного віку і його матеріальне становище таке дозволяє.

Таким чином, рішення районного суду, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України не підлягає зміні чи скасуванню, в звязку з чим його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_8