Постанова № 62823917, 14.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/15403/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.11.2016

розглянувши апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 (суддя Цюкало Ю.В.)

у справі №910/15403/16

за позовом Херсонського міського центру зайнятості

до Національного банку України

про стягнення безпідставно виплачених грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 відмовлено Херсонському міському центру зайнятості у прийнятті позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для розгляду до місцевого суду.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15403/16 від 25.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості було прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

11 листопада 2016 року представник Національного банку України на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 25.08.2016 - без змін.

14 листопада 2016 року представник позивача, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, надав суду оригінал позовної заяви Херсонського міського центру зайнятості від 22.08.2016 за № 15403/16 та докази належних повноважень ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 без змін.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Національного банку України про стягнення безпідставно виплачених коштів.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Херсонським міським центром зайнятості було здійснено ОСОБА_3 виплату допомоги по безробіттю, яка підлягає стягненню з роботодавця на користь позивача у зв'язку із поновленням вказаної особи на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/15403/16 відмовлено Херсонському міському центру зайнятості у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. У спірних правовідносинах відповідач виступає суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача. Так, спір у даній справі виник з приводу реалізації Херсонським міським центром зайнятості визначеної законодавством компетенції як суб'єкта владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з позовом до Національного банку України про стягнення коштів, у зв'язку із поновленням на посаді провідного економіста відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Херсонській області ОСОБА_3 на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі № 821/3465/15-а. Позивач в своїй позовній заяві посилається на норми Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Так, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" містить спеціальні норми щодо порядку сплати, стягнення та застосування фінансових санкцій за порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, і загальні, що стосуються вирішення у суді спорів, що виникають із правовідносин за цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що при вирішенні питання чи є спір між сторонами справою адміністративної юрисдикції необхідно визначити наступні ознаки: наявність публічно-правового спору та наявність сторони у спорі, яка має статус суб'єкта владних повноважень та здійснення суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій.

Статтею 3 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до юридичної особи у випадках, встановлених законом (ч. 4 ст. 50 КАС України).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Норми статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» надають Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття право стягнути з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За правилами п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи вищезазначене та вказані норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом міста Києва вірно встановлено, що між сторонами відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. У спірних правовідносинах відповідач виступає суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави вважати, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі виник з приводу реалізації Херсонським міським центром зайнятості визначеної законодавством компетенції як суб'єкта владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Національний банк України, виконує функції суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.02.2012 у справі № 21-1099во10 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 у справі № К/800/64600/14 та від 26.05.2015 у справі № К/800/34232/14.

Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у прийнятті позовної заяви Херсонського міського центру зайнятості на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 - без змін.

Керуючись статтями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №910/15403/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/15403/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк