Рішення № 62823847, 14.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р.Справа № 916/1578/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1,

від позивача не зявився,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.11.2000р., укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами і доповненнями, шляхом:

-викладення п. 3.2 розділу 3 вказаного договору в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за місяць розрахунку серпень 2011 року 202391 грн. 10 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за місяць оренди вересень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди серпень 2011 року на індекс інфляції за вересень 2011 року включно;

-доповнення розділу 5 „Обовязки орендаря договору оренди цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод від 15.11.2000р. пунктом п. 5.12 „Ці зміни діють з 20 вересня 2011 року, є невідємною частиною та складовою договору оренди цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000р. зі змінами та доповненнями та п. 5.13 „Протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, орендар зобовязується сплатити до державного бюджету орендну плату, донараховану з 20.09.2011р. та за кожний наступний місяць з урахуванням раніше проведених платежів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Закритим акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод 15.11.2000 р. було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський винзавод, згідно з яким орендодавець регіональне відділення Фонду передав, а орендар ЗАТ „Ізмаїльський виноробний завод прийняв у строкове платне користування майно державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод, розташоване за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагарина, 44 та філії без юридичного статусу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18 та Одеська область, Ренійського району, с. Плавні, терміном на чотири роки, згідно з актом приймання-передачі від 15.11.2000 р.

Як зазначає прокурор, у подальшому до зазначеного договору внесено зміни додатковими угодами, у тому числі договором від 03.12.2007 р. про внесення змін викладено в новій редакції договір від 15.11.2000 р., зокрема внесені зміни до розрахунку орендної плати та продовжено термін дії договору до 01.11.2020 р.; договором від 06.05.2011 р. внесено зміни в частині назви орендаря з ЗАТ „Ізмаїльський виноробний завод на ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод. Також при укладанні договору від 03.12.2007 р. про внесення змін до основного договору була застосована орендна ставка, яка передбачена Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846), та орендна плата становила 44490,90 грн. за базовий місяць.

Крім того, прокурор вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна були затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів лікеро-горілчаної та виноробної промисловості - 10%. У звязку з цим 05.12.2008 р. внесено зміни у договір оренди в частині зміни орендної плати, відповідно орендна плата становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2008 р.) 178539,15 грн.

Наразі прокурор посилається на те, що відповідно до п. 3.6 договору, ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, п. 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 935/5151, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. З дня набрання чинності зазначеної постанови Кабінету Міністрів України орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів лікеро-горілчаної та виноробної промисловості становить 25%.

Таким чином, як стверджує прокурор, орендна плата за використання цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод з моменту внесення змін до Методики повинна становити за місяць розрахунку без урахування ПДВ 202391,10 грн.

В свою чергу на виконання вказаної постанови КМУ та керуючись вимогами п. 3.6 договору оренди від 15.11.2000 р., ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 188, 222 ГК України, ст.ст. 5, 6 ГПК України, з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області 15.11.2011 р. направлено претензію № 11-05-05253 про зобовязання орендаря - ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод підписати зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) в редакції регіонального відділення із додаванням договору про внесення змін та розрахунку орендної плати, які були підписані з боку регіонального відділення Фонду та запропоновано орендарю (відповідачу) їх також підписати.

30.01.2012 р. ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод надано відповідь на вказану претензію (лист № 30/01-12), у якій відповідач зазначає економічну недоцільність збільшення розміру орендної плати, таким чином, відмовляючись внести зміни до договору оренди від 30.12.1992 р., з моменту вступу в дію Постанови КМУ від 14.09.2011 р. № 961.

За ствердженнями прокурора, в порушення пп. 3.6., 10.3. договору, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 та інших вказаних норм чинного законодавства відповідачем до теперішнього часу не підписано зміни до договору оренди від 15.11.2000 р., що призводить до порушення інтересів держави через ненадходження значних коштів у вигляді орендної плати за користування державним майном до державного бюджету. При цьому прокурор, посилаючись на ст.ст. 632, 651 ЦК України, зазначає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України). Відтак, на думку прокурора, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2015 р. позовну заяву Першого заступника прокурора м. Одеси прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1578/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

28.05.2015 р. прокурором були надані до суду письмові пояснення по справі (а.с. 34-37 т. 1), в яких прокурор підтримує позовні вимоги та наполягає на правомірності внесення змін до спірного договору саме з 2011 року, в межах строку позовної давності. Зокрема, прокурор зазначив про наявність підстав для спонукання відповідача до внесення змін до договору. Так, згідно з приписами ч.2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для обєктів, що перебувають у державній власності Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3.6 договору оренди, укладеного з ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод, передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786 було замінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності з 20.09.2011 р. Отже, як зазначив прокурор, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною. Внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати). Також прокурор зазначив, що дійсно первісний строк позовної давності звернення до суду на підставі претензії регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 11-05-05311 від 17.11.2011 р. мав сплинути 28.11.2014 р., однак в липні 2014 р. регіональним відділенням предявлено позовну заяву до відповідача про зобовязання внести змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 р., яка ухвалою від 10.07.2014 р. повернута без розгляду. Як зазначив прокурор, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів), що відповідає правовій позиції Верховного суду України від 23.12.2014 р. у справі № 916/2414/13. Таким чином, як зазначив прокурор, строк позовної давності, в межах якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області має право передати спір на вирішення суду відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України не пропущено, та прокуратурою м. Одеси правомірно предявлено позов до господарського суду Одеської області про відновлення порушених прав позивача саме з 2011 року. Окрім того, прокурор зазначив, що за змістом ст. 11 Закону України „Про оренду державного майна та п.2 Методики оцінки обєктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 (зі змінами та доповненнями) незалежна оцінка здійснюється при укладенні та при продовженні договору оренди у разі, якщо на момент продовження дії такого договору остання оцінка обєкта була зроблена більш як три роки тому.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 87-89, т. 1), не погоджуючись при цьому із внесенням змін до спірного договору оренди з 20 вересня 2011 року. Зокрема, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., знов затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. Відповідач зауважив, що заявлений позов базується саме на прийнятті зазначеної постанови, хоча позов заявлено 15.04.2015 р. згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду Одеської області. Так, відповідач стверджує, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності з дати набрання чинності постанови КМУ 20.09.2011 р.). При цьому доказів поважності пропущення позивачем строку позовної давності суду станом на момент вирішення спору не надано. Також відповідач, посилаючись на висновки Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2014 р., зазначив, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності. Також відповідач зазначив, що строк звернення із позовною заявою сплинув також враховуючи і ту обставину, що лист ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод про недоцільність збільшення розміру орендної плати датується 30.01.2012 р. (строк спливає 30.01.2015 р.).

05.06.2015 р. ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод було подано до господарського суду Одеської області в порядку ст. 60 ГПК України зустрічну позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним пункту 3.6 договору оренди від 15.11.2000 р. щодо порядку перегляду розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. у справі № 916/1578/15-г зустрічний позов Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним пункту 3.6 договору оренди повернуто без розгляду на підставі п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

У судовому засіданні 09.06.2015 року представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з поданням ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод апеляційної скарги на вищевказану ухвалу суду від 08.06.2015 р. про повернення зустрічної позовної заяви, оскільки, на думку заявника, розгляд справи є неможливим до розгляду вказаної апеляційної скарги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2015 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було зупинено до розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод на ухвалу господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. про повернення зустрічної позовної заяви ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2016 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Також в ході розгляду справи прокурором була подана до суду заява про уточнення позовних вимог від 18.08.2015 р. (а.с. 129-133, т. 1), відповідно до якою прокурор просить суд внести зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. зі змінами та доповненнями, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод шляхом:

-викладення п. 3.2 розділу 3 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 202391,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством;

-викладення п. 3.3 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) у наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточний місяць;

-доповнення розділу 3 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) пунктом 3.11. в редакції: „Ці зміни діють з 15 квітня 2012 року, є невідємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р.

У вказаній заяві прокурор, уточнюючи прохальну частину позову з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961, вказав, що орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною. В свою чергу внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати).

Вказана заява прокурора судом прийнята до розгляду.

17.03.2016 р. ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод звернулось до господарського суду Одеської області в порядку ст. 60 ГПК України із зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним пункту 3.6 укладеного між сторонами договору оренди від 15.11.2000 р. щодо порядку перегляду розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2016 р. у справі № 916/1578/15-г зустрічний позов Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним пункту 3.6 договору оренди повернуто без розгляду на підставі п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

22.03.2016 р. Приватне акціонерне товариство „Ізмаїльський виноробний завод звернулось до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області Одеської області від 18.03.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2016 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 18.03.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

26.07.2016 р. ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод було подано до господарського суду Одеської області в порядку ст. 60 ГПК України зустрічну позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсним пункту 3.6 укладеного між сторонами договору оренди від 15.11.2000 р. щодо порядку перегляду розміру орендної плати.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2016 р. у справі № 916/1578/15-г зустрічний позов Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним пункту 3.6 договору оренди повернуто без розгляду на підставі п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2016 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду.

28.07.2016 р. ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод подано до суду апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду від 27.07.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви, що в свою чергу унеможливило подальший розгляд даної справи з огляду на необхідність направлення останньої до суду апеляційної інстанції для розгляду вказаної апеляційної скарги, в якій ставиться питання про неправомірність повернення зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2016 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було зупинено до розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод на ухвалу господарського суду Одеської області від 27.07.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 27.07.2016 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 27.07.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. у справі № 916/1578/15-г залишено без змін.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2016 р. провадження у справі № 916/1578/15-г було поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду на 14.11.2016 р.

Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15.11.2000 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Закритим акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський винзавод, згідно п. 1.1 якого договору орендодавець Регіональне відділення Фонду передає, а орендар ЗАТ „Ізмаїльський виноробний завод приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод, розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Гагарина, 44 та філії без юридичного статусу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18 та Одеська область, Ренійського району, с. Плавні, склад і вартість якого визначені згідно з актом оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 30.10.2000 р. № 957, та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.06.2000 р. Також в договорі зазначено, що орендар викупає оборотні матеріальні засоби 891 тис. грн. Викуп оформлюється окремим договором купівлі-продажу, який є невідємною частиною цього договору, одночасно із підписанням цього договору (п.п. „б п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору орендар є правонаступником прав та обовязків орендного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод.

За умовами п. 1.3 договору метою використання обєкту оренди є ведення виробничої, господарської, підприємницької й інших видів діяльності відповідно статуту ЗАТ, чинному законодавству України, насичення ринку своєю продукцією, товарами і послугами та отримання прибутку.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки цього майна, складеного згідно з відповідною Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України і складає 2881000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна зі змінами внесеними постановою КМУ № 699 від 18.05.1998 р. та постановою КМУ від 19.01.2000 р. № 75, і складає за рік 86430,00 грн., за базовий місяць (жовтень 2000 р.) 7764,30 грн.

За умовами п. 3.3 договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, визначеного Державним комітетом статистики. Одночасно копія платіжного доручення надсилається орендодавцеві.

В п. 3.7 договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутим в разі змін чинного законодавства та Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 11.1 договору останній діє з моменту підписання і складається терміном на 4 роки.

Також 15 листопада 2000 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод (орендар) був складений акт прийому-передачі в оренду державного майна цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод, розташованого за адресою: 69640, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18 (а.с. 49 т. 1).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про набуття ЗАТ „Ізмаїльський виноробний завод права оренди на вищевказане державне майно згідно договору оренди від 15.11.2000 р.

Як випливає з матеріалів справи, в подальшому до зазначеного договору були внесені зміни та доповнення згідно додаткових угод від 29.04.2002 р. та від 21.04.2004 р.

Також 03.12.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод (а.с. 50-56 т. 1), згідно з яким було викладені у новій редакції преамбулу та розділи 1-4 договору оренди від 15.11.2000 р. (у редакції договору зі змінами та доповненнями від 29.04.2002 р. та від 21.04.2004 р.), а також продовжено дію договору до 01.11.2020 р. включно, наразі викладено у новій редакції розрахунок орендної плати, що є додатком до договору (а.с. 57-58 т. 1). При цьому 03.12.2007 р. сторонами складено в новій редакції акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод (а.с. 5-60 т. 1).

Згідно п. 3.2 договору в редакції від 03.12.2007 р. встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846) та складає за базовий місяць оренди (грудень 2006 р.) 44490,9 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за місяць оренди січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2006 р.) на індекс інфляції за січень 2007р. Окрім того, пунктами розділом ІІ вказаного договору від 03.12.2007 р. визначено, що додатки до додаткових угод від 09.04.2002 р. та від 21.04.2004 р., крім акту оцінки вартості майна від 20.04.2004 р., що передається в оренду, є такими, що втратили чинність. При цьому орендар зобовязаний протягом місяця з моменту підписання цих змін сплатити у повному обсязі до державного бюджету орендну плату, визначену у п. 3.2 договору, яка підлягає донарахуванню із 01.01.2007 р. Сторони домовились, що вказані зміни діють з моменту їх підписання та є невідємною і складовою частиною договору від 15.11.2000 р.

В подальшому 06.05.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод від 15.11.2000 р., яким внесено зміни стосовно ЗАТ „Ізмаїльський винзавод на Приватне акціонерне товариство „Ізмаїльський виноробний завод.

Між тим, як вказує прокурор, існує необхідність у перегляді розміру орендної плати у звязку із внесенням до Методики змін щодо розміру ставок орендної плати, на підставі якої відповідно до умов договору оренду здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно. Такі зміни, на думку прокурора, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору спірного оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати), що цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору від 03.12.2007 р. про внесення змін до основного договору була застосована орендна ставка, яка передбачена Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846), та орендна плата становила 44490,90 грн. за базовий місяць (грудень 2006 р.). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів лікеро-горілчаної та виноробної промисловості - 10%. У звязку з цим 03.12.2007 р. у спірний договір оренди були внесені відповідні зміни в частині розміру орендної плати та викладено у новій редакції розрахунок орендної плати, що є додатком до договору, відповідно до якого орендна ставка складає 10%, а орендна плата без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 р.) - 44490,9 грн.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були змінені (збільшені) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зокрема, у додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, для цілісних майнових комплексів державних підприємств тютюнової промисловості, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості, радгоспів заводів (що виробляють виноробну продукцію) встановлено орендну ставку у розмірі 25 відсотків.

Таким чином прокурор стверджує, що орендна плата за використання цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод з моменту внесення змін до Методики (з дня набрання чинності вказаної постанови КМУ) має становити за базовий місяць розрахунку (серпень 2011 р.) без урахування ПДВ 202391,10 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим в п. 3.6 спірного договору оренди (в редакції договору від 03.12.2007 р.) передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутим на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Між тим згідно п. 10.3 спірного договору оренди (в редакції договору від 03.12.2007 р.) зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні та підлягають нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаної постанови КМУ від 14.09.2011 р., керуючись положеннями п. 3.6 договору оренди від 15.11.2000 р., ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 188, 222 ГК України, ст.ст. 5, 6 ГПК України, з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області 15.11.2011 р. було направлено відповідачу претензію № 11-05-05253 про спонукання орендаря - ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод підписати зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) в редакції Регіонального відділення із додаванням договору про внесення змін та розрахунку орендної плати, які були підписані з боку регіонального відділення Фонду.

Відповідно до вказаних запропонованих змін передбачалось викладення у новій редакції п. 3.2 розділу 3 договору від 15.11.2000 р., а саме: « 3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за місяць розрахунку серпень 2011 р.: 202391,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за місяць оренди вересень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди серпень 2011 р. на індекс інфляції за вересень 2011 р. включно». Також пропонувалось доповнити розділ 5 «Обовязки орендаря» договору від 15.11.2000 р. пунктом 5.8 з наступним змістом: «Протягом місяця з моменту підписання цих змін, орендар зобовязується сплатити до Державного бюджету орендну плату, донараховану з 20.09.2011 р. та за кожний наступний місяць з урахуванням раніше проведених платежів». Окрім того, вказаним договором про внесення змін передбачалось, що ці зміни діють з 20.09.2011 р., є невідємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський виноробний завод» від 15.11.2000 р., зі змінами та доповненнями, а розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна від 03.12.2007 р. до договору від 15.11.2000 р. вважати таким, що втратив чинність.

В свою чергу ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод на вказану претензію надано відповідь листом за вих. № 30/01-12 від 30.01.2012 р., згідно якої відповідач не погодився на внесення запропонованих з боку регіонального відділення Фонду змін до договору оренди від 15.11.2000 р. з моменту вступу в дію Постанови КМУ від 14.09.2011 р. № 961, виходячи з умов договору оренди цілісного майнового комплексу та вимог ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України. Наразі відповідач зазначив, що не вважає економічно доцільним збільшення розміру орендної плати по договору оренди ЦМ, від тієї, яка зафіксована зазначеним договором, вважаючи, що на той момент відсутні будь-які законодавчі акти, які б змінювали двосторонність договорів оренди, та відповідно накладали на сторони зазначених договорів зобовязання щодо обовязкової зміни його положень, зафіксованим раніше сторонами договору.

З огляду на те, що сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору оренди від 15.11.2000 р. заступник прокурора м. Одеси у квітні 2015 року звернувся до суду із заявленим позовом в інтересах позивача, який виступає орендодавцем за спірним договором.

Так, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкту оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (частина друга статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За змістом пункту 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів ст. 632 ЦК України та ч. 2 ст. 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом. В інших випадках судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати (п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12).

Як вже зазначалось вище, в п. 3.6 договору від 15.11.2000 р. (в редакції договору від 03.12.2007р.) сторони погодили, що розмір орендної плати може бути переглянутий в разі змін чинного законодавства та методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів лікеро-горілчаної та виноробної промисловості встановлено ставку 25%.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень договору, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадку зміни методики розрахунку розміру орендної плати за державне майно. Відтак, умови договору оренди передбачають можливість зміни суми орендної плати через зміну передбаченої законодавством методики обчислення розміру орендної плати. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір орендної ставки, від якого обраховується сума орендної плати за ЦМК. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили іншу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки орендної плати встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, що не відповідає вставленому чинним законодавством. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон повязує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду.

Враховуючи викладене, а також те, що орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною та з огляду на те, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, суд вважає, що внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору оренди від 15.11.2000 р. можливості перегляду розміру орендної плати), є обґрунтованим і законним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.08.2013 р. у справі №5017/781/2012, яка є обовязковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди від 15.11.2000 р., що стосуються розміру орендної плати з огляду на діючі ставки орендної плати, передбачені Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 із наступними змінами, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про внесення змін до договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) шляхом викладення п. 3.2 розділу 3 в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 202391,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Наразі суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до договору від 15.11.2000 р. шляхом викладення п. 3.3 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями) у наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції поточний місяць, а також доповнення розділу 3 вказаного договору оренди пунктом 3.11. в редакції: „Ці зміни діють з 15 квітня 2012 року, є невідємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р.

Так, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Виходячи з аналізу даної норми. суд, з урахуванням конкретних обставин, може встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, у разі зміни його умов за рішенням суду, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.

Разом з тим, для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, необхідно враховувати момент, з якого зобовязання можуть змінюватись.

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 зазначено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно із ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Наразі під час розгляду справи судом зясовано, що протягом періоду з 20.09.2011 р. (день набрання чинності змін до Методики розрахунку орендної плати) по момент звернення прокурора до суду із заявленим позовом орендарем виконувались зобовязання щодо внесення орендної плати за користування орендованим цілісним майновим комплексом, які були визначені умовами договору оренди від 15.11.2000 р. в редакції договору від 03.12.2007 р., що не заперечувалось орендодавцем.

Між тим діючим законодавством не передбачено можливості вносити зміни в договір за минулий період.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з викладеного, зміна умов договору, за якими зобовязання сторін змінюються, у судовому порядку можлива на майбутнє, а змінені умови договору набувають чинності саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Наразі у даному випадку не можуть бути застосовані положення ч. 3. ст. 631 ЦК України щодо можливості встановлення сторонами в договорі умов щодо застосування цього договору до відносин, які виникли до його укладення. Адже такі положення ЦК застосовуються саме при укладенні договору на добровільних засадах, а не при внесення змін в договір у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми ч. 5 статті 188 Господарського кодексу України, приписи ч. 3 статті 632 Цивільного кодексу України та положення ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про неможливість внесення змін до договору від 15.11.2000 р. з 15.04.2012 р.

Тим більш прокурор, заявляючи вимоги про внесення відповідних змін в договір оренди з 15.04.2012 року, не навів для цього жодних правових підстав, хоча позовні вимоги про внесення змін до договору оренди засновані саме на обов'язковості застосування нової орендної ставки за використання цілісного майнового комплексу державного підприємства з моменту внесення зміни до методики розрахунку орендної плати постановою КМУ від 14.09.2011 року № 961 "Про внесення змін до постанови КМУ від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 № 786", яка набрала чинності 20.09.2011 року.

Поряд з цим господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача у відзиві на позов про необхідність застосування позовної давності до спірних правовідносин та про те, що заявлений позов до суду подано з пропуском трирічного строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (пункт 5.1 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. № 10).

Отже, оскільки право на внесення змін до договору від 15.11.2000 р. про збільшення орендної плати виникло після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 (20.09.2011 р.), і може бути реалізоване протягом всього строку дії вказаного договору, а саме до 01.11.2020 р., а відповідач заперечує проти внесення відповідних змін до договору, відповідно у такому випадку наявне триваюче правопорушення. В свою чергу перебіг позовної давності не розпочався, оскільки триваюче правопорушення ще не закінчене на момент розгляду спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру (в редакції, що діяла на момент подачі позову) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, оскільки здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на спірне майно. Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір (зі змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році 1218,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором заявлено вимогу немайнового характеру про внесення змін до договору. З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, позивач, який був звільнений від сплати судового збору, при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав би сплатити до бюджету судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Також в п. 4.5 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змін. та доповнен.) зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором предявлено позов, який на момент подачі позову був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу задовольнити частково.

2.Внести зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод від 15.11.2000 р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод та шляхом викладення пункту 3.2 вказаного договору оренди у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 202391,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством;

3.В задоволенні решти частини вимог Першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області відмовити.

4.СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18; код ЄДРПОУ 00412033) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2016 р.

Суддя В.С. Петров