Рішення № 62823801, 16.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2016 р.Справа № 916/1295/16

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І., судді: Петренко Н.Д., Шаратов Ю.А.

при секретарі судового засідання Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Акименко О.В. (довіреність № 01-36/22 від 21.01.2016р.);

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 31.05.2016р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про виселення, -

встановив:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив суд: виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю "САМС ГРУПП" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь ДКВ ОМР.

В обґрунтування позовних вимог ДКВ ОМР вказує на закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є позивач) та ФОП ОСОБА_3. При цьому, позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_3, ігноруючи направлене їй повідомлення № 01-13/7787 від 11.12.2015р. про те, що договір оренди на новий строк продовжуватись не буде та пропозицію повернути надане в оренду приміщення за актом приймання-передачі, - після закінчення строку дії вказаного договору не звільнила спірне приміщення, а продовжує користуватись ним, не маючи на це жодних правових підстав. Також, позивач вказує, що ФОП ОСОБА_3 передала наданий їй в користування об`єкт оренди в суборенду ТОВ „САМС ГРУП", та по факту вже після закінчення строку дії договору оренди ТОВ „САМС ГРУП" також використовує зазначене приміщення, що підтверджується актами обстеження приміщення від 18.02.2016р. та від 02.03.2016р.

20.05.2016р. ухвалою господарського суду Одеської області суддею Гуляк Г.І. порушено провадження по справі № 916/1295/16 за даним позовом, розгляд справи призначено на 01.06.2016р.

В судовому засіданні 01.06.2016р. оголошено перерву до 13.06.2016р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

06.06.2016р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 2-3001/16) в порядку ст. 38 ГПК України, відповідно до якого останній просить суд витребувати у ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області документи, які доводять наявність знаходження ТОВ „САМС ГРУП" та підтверджують здійснення торгівельної діяльності у нежитловому приміщенні підвалу по АДРЕСА_2, в т.ч. копії ліцензій, договорів оренди/суборенди, лізингу, тощо; документи щодо наявності РРО та схему його розміщення; копії всіх звітів ТОВ „САМС ГРУП"; інформацію щодо місця провадження господарської діяльності.

Судом відхилено клопотання позивача в порядку ст. 38 ГПК України, що вбачається з протоколу судового засідання від 13.06.2016р.

Крім того, в судовому засіданні 13.06.2016р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву (вх. № 14705/16), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ДКВ ОМР до ФОП ОСОБА_3 та ТОВ „САМС ГРУП" про виселення. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає наступне:

- на підставі договору суборенди, укладеного 23.09.2015р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ „САМС ГРУП", за погодженням з позивачем, ФОП ОСОБА_3 передала в суборенду ТОВ „САМС ГРУП" частину приміщень підвалу, загальною площею 44,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Проте, у зв`язку з виниклим конфліктом, ФОП ОСОБА_3 в усному порядку розірвала договір суборенди з ТОВ „САМС ГРУП", згідно чого останнє звільнило суборендоване приміщення, що підтверджується розпискою та актом збитку від 12.05.2016р. Таким чином, на даний час ТОВ „САМС ГРУП" не займає будь-якої площі нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та не знаходиться за зазначеною адресою;

- 15.02.2013р. між ФОП ОСОБА_3 та позивачем було укладено додатковий договір № 14 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р., відповідно до якого термін дії договору було продовжено до 15.01.2016р. При цьому, 18.11.2015р. ФОП ОСОБА_3 звернулась до ДКВ ОМР з листом щодо продовження строку дії договору оренди. 15.01.2016р. ФОП ОСОБА_3 отримала лист позивача № 01-13/75, згідно якого департамент повідомив, що питання щодо продовження строку договору оренди знаходиться на розгляді в департаменті. Крім того, ФОП ОСОБА_3 заперечує факт надсилання департаментом на її адресу повідомлення № 01-13/7787 від 11.12.2015р. про те, що договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, зазначаючи, що позивачем не надано належних доказів надсилання ФОП ОСОБА_3, отримання нею зазначеного повідомлення.

- з урахуванням того, що з боку позивача не надходило заяв про припинення або зміну договору, строк дії договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р. є продовженим на підставі положень ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а вимоги позивача про виселення ФОП ОСОБА_3 з орендованого приміщення - безпідставними.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. розгляд справи відкладено на 22.06.2016р. - згідно ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів - згідно ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.06.2016р. - в зв`язку з неявкою в судове засідання представника ТОВ „САМС ГРУП".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. розгляд справи відкладено на 08.08.2016р. - згідно ст. 77 ГПК України.

05.08.2016р. до господарського суду від ФОП ОСОБА_3 надійшла заява (вх. № 2-4139/16), відповідно до якої остання просить суд на підставі ч. 4 ст. 90 ГПК України винести ухвалу, якою повідомити прокуратуру Одеської області про вчинення посадовими особами ДКВ ОМР під час підписання додаткового договору № 14 від 15.02.2013р. кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 190 ККУ (шахрайство).

В обґрунтування наданої заяви ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що передане в оренду за договором №133/33 від 27.02.2003р. нежитлове приміщення підвалу розташоване за адресою: АДРЕСА_2, при цьому, будівля за даною адресою є пам`ятником архітектури та містобудувания місцевого значення відповідно до рішення Одеського облвиконкому № 580 вщ 27.12.1991 р., наказу МКТ № 728/0/16-08 від 20.06.2008р. (будинок Ближинського, охоронний номер 550).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2-а-412/10/1522 адміністративний позов заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в ocoбi Одеської обласної ради був задоволений частково, було визнано протиправними дії виконкому Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв про право власності на 178 об'єктів культурної спадщини, в тому числі на № 89: будинок Ближенського, 1911 АДРЕСА_2 piг вул. Толстого, домоволодіння літ. «А», «А1», визнано протиправним та скасовано 178 свідоцтв про право власності Одеської міської ради, зобов'язано КП „Одеське МБТІ та РОН" скасувати записи у державному peєстpi прав щодо права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини.

Таким чином, на час підписання додаткового договору № 14 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р. у Одеської міської ради, від якої виступав ДКВ ОМР, не було чинного свідоцтва про право власності на об`єкт, який був переданий в оренду, що свідчить про те, що позивач ввів орендаря в оману, надавши в оренду об`єкт, що не перебував у його розпорядженні, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ФОП ОСОБА_3

Також, 05.08.2016р. до господарського суду від ФОП ОСОБА_3 надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву (вх. № 19461/16), відповідно до яких, посилаючись на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2-а-412/10/1522, відповідач зазначає, що на час підписання додаткового договору № 14 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р. у Одеської міської ради, від якої виступав ДКВ ОМР, не було чинного свідоцтва про право власності на об`єкт, який був переданий в оренду.

При цьому, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2-а-412/10/1522 була скасована лише 11.02.2016р. ухвалою Вищого адміністративного суду, що вказує на те, що в період з 17.05.2012р. по 11.02.2016р. свідоцтво про право власності Одеської міської ради на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 не було чинним та було скасовано. Таким чином, направлення позивачем 11.12.2015р. листа відповідачу про непролонгацію договору оренди, не може братися до уваги, оскільки на той час ДКВ ОМР не мав права розпоряджатися зазначеним приміщенням. З огляду на зазначене, строк дії договору оренди нежитлового приміщення №133/33 від 27.02.2003р. є продовженим на підставі положень ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області № 723 від 08.08.2016р., та відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І. з 08.08.2016р. на тривалому лікарняному, по справі № 916/1295/16 призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого справу № 916/1295/16 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2016р. суддею Мостепаненко Ю.І. справу № 916/1295/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.09.2016р.

В судовому засіданні 07.09.2016р. представником позивача надано письмові пояснення (21778/16), згідно з якими позивач зазначає, що лист ДКВ ОМР від 15.01.2016р., в якому зазначено про знаходження питання про продовження строку дії договору на розгляді не є юридичною дією, відповідно до приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а свідчить лише про те, що такий лист може бути передумовою для укладання між сторонами додаткового погодження щодо продовження дії договору оренди, проте вказана теза спростовуеться поданням позову департаментом про виселення, що є лише підтвердженням відсутності договірних правовідносин між сторонами. При цьому, заперечення ФОП ОСОБА_3 факту надсилання департаментом на її адресу листа № 01-13/7787 від 11.12.2015р. щодо непролонгації договору оренди, не може братися до уваги, оскільки спростовується доказами, долученими до матеріалів справи, а саме: фіскальним чеком, реєстром від 11.12.2015р. та списком групових поштових відправлень.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 07.09.2016р. та від 21.09.2016р. розгляд справи відкладено на 21.09.2016р. та на 05.10.2016р., відповідно, - в зв`язку з неявкою в судові засідання представників відповідачів.

27.09.2016р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 23443/16), відповідно до яких позивач зазначає, що доводи ФОП ОСОБА_3 про те, що під час укладання між сторонами додаткового договору № 14 від 15.02.2013р. у Одеської міської ради, від якої виступав ДКВ ОМР, не було чинного свідоцтва про право власності на об`єкт, який був переданий в оренду, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, посилаючись на таке.

Територіальна громада м. Одеси в ocoбi Одеської міськради є власником всього житлового та нежитлового фонду, управління яким здійснює ДКВ ОМР відповідно до повноважень, наданих Положенням про ДКВ ОМР та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Право власності на вищевказані об'екти нерухомості підтверджується постановою КМУ від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республканською) власністю i власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» та рішенням Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» від 25.11.1991 р. № 266-XXI, де зазначено, що весь житловий i нежитловий фонд переходить до комунальної власності.

Цивільний кодекс УРСР, який діяв до 01.01.2004р. не передбачав обов`язкової державної реєстрації права власності при здійсненні правочинів. Після набуття чинності Цивільним кодексом України виконком ОМР ухвалив рішення № 939 від 18.08.2009р., яким зобов'язав КП "ОМБТІ та РОН" провести технічну інвентаризацію та видати свідоцтво про право власності на домоволодіння будинку по АДРЕСА_2.

На підставі рішення виконкому ОМР № 939 від 18.08.2009р. були видані відповідні свідоцтва про право власності, в тому числі, на спірне приміщення, територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР.

Також, відповідно до п. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну peєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» peчовi права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності такої умови, що на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Таким чином, на протязі всього часу дії договору оренди №133/33 від 27.02.2003р. територіальна громада м. Одеси в особі ОМР була власником вищевказаного спірного приміщення.

Крім того, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 р., на яку посилається ФОП ОСОБА_3, не була виконана, що підтверджується інформаційною довідкою від 08.09.2016 р., де наявний запис в peєcтpi прав власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові пiдвaльнi приміщення по АДРЕСА_2, та зазначено власником комунальної власності - територіальну громаду м. Одеси в особі ОМР.

Поряд з тим, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 р. була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016р., а тому всі посилання на скасовану постанову є необґрунтованими.

Також, 27.09.2016р. до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 23428/16), відповідно до якої позивач просить суд:

- виселити ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь ДКВ ОМР;

- стягнути з ФОП ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати в сумі 15 601,76 грн. та 706,65 грн. - пені.

Ознайомившись із зазначеною заявою про уточнення позовних вимог, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вказано в п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Наразі, слід зазначити, що в заяві про уточнення позовних вимог позивачем заявлено додаткову вимогу майнового характеру про стягнення з ФОП ОСОБА_3 15 601,76 грн. - заборгованості з орендної плати та 706,65 грн. - пені, обґрунтовану неналежним виконанням ФОП ОСОБА_3 вимог договору оренди щодо своєчасного здійснення орендних платежів.

Отже, з огляду на наведене, суд розцінює вказану заяву як подання іншого (ще одного) позову з одночасною зміною (доповненням) предмета і підстав позову.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог вх. № 23428/16 від 27.09.2016р. та вважає за доцільне розглядати справу по суті раніше заявлених (первісних) позовних вимог.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 05.10.2016р.:

- продовжено строк розгляду справи до 24.10.2016р., відповідно до ст. 69 ГПК України;

- відкладено розгляд справи на 19.10.2016р. - згідно ст. 77 ГПК України;

- згідно ст. 30 ГПК України - викликано до господарського суду Одеської області для надання пояснень по справі заступника директора ДКВ ОМР ОСОБА_4

В судове засідання 19.10.2016р. з`явився перший заступник директора ДКВ ОМР ОСОБА_4, який надав суду письмові пояснення по справі (вх. № 25536/16) та зазначив, що строк дії договору оренди № 133/33 від 27.02.2003р. сплинув 15.01.2016р. та про його непролонгацію ФОП ОСОБА_3 було належним чином повідомлено листом № 01-13/7787 від 11.12.2015р., що стосується листа ДКВ ОМР № 01-13/75 від 15.01.2016р., то він лише свідчить про ведення між сторонами переговорів щодо орендних правовідносин та не може бути доказом досягнення сторонами згоди продовження строку дії договору.

Також, 19.10.2016р. в судовому засіданні представником ФОП ОСОБА_3 надано письмовий відзив на уточнену позовну заяву (вх. № 25542/16), згідно якого останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2016р. справу №916/1295/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.10.2016р., справу № 916/1295/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І., судді: Шаратов Ю.А., Петренко Н.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. зазначеною колегією суддів прийнято до провадження справу № 916/1295/16, розгляд справи призначено на 16.11.2016р.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представником ФОП ОСОБА_3 надано додаткові письмові пояснення до відзиву на уточнену позовну заяву (вх. № 27919/16), відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представник позивача зазначив, що жодних вимог у ДКВ ОМР до ТОВ "САМС ГРУПП" немає, оскільки 19.09.2016р. представниками позивача було проведено обстеження спірного приміщення та встановлено, що об`єкт оренди не використовується ТОВ "САМС ГРУПП", про що складено відповідний акт.

З приводу зазначеного ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2016р. припинено провадження у справі № 916/1295/16 в частині вимог, заявлених ДКВ ОМР до ТОВ "САМС ГРУПП", - згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 16.11.2016р.:

- представник позивача підтримав первісні позовні вимоги про виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь ДКВ ОМР, просив суд їх задовольнити;

- представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Що стосується заяви ФОП ОСОБА_3 про винесення ухвали про повідомлення на підставі ч. 4 ст. 90 ГПК України прокуратури Одеської області про вчинення посадовими особами ДКВ ОМР кримінального правопорушення, то судом відмовлено в її задоволенні, з огляду на необґрунтованість.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.11.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, суд встановив наступне.

27.02.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (Орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 133/3 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування не житлове приміщення підвалу, загальною площею 110,9 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт оренди).

Згідно п. 1.2 Договору сторони визначили, що строк його дії з 27.02.2003р. до 01.03.2003р.

Відповідно до п. 3.4 Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду приміщення за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

П. 4.7 Договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

П. 7.4 Договору встановлено, що зміна або розірвання договору, можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення до договору розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін не допускається.

Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним договору (п. 7.7 Договору)

Відповідно до п. 7.9 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок, в тому числі, закінчення строку, на який його було укладено.

На виконання договору оренди № 133/33 від 27.02.2003р. ПУКВ ОМР передало ФОП ОСОБА_3 приміщення загальною площею 110,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, про що сторонами складено та підписано відповідний акт прийому-передачі не житлового приміщення від 27.02.2003р.

Після укладання договору між сторонами неодноразово укладались додаткові погодження до договору оренди нежитлового приміщення № 133/33 від 27.02.2003р., якими було, серед іншого, збільшено площу наданого в оренду майна до 115,3 кв.м. (додаткове погодження № 13 від 01.08.2011р.), продовжено строк дії договору оренди до 15.01.2016р. (додаткове погодження № 14 від 15.02.2013р.)

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням вих. № 01-13/7787 від 11.12.2015р. позивач повідомив ФОП ОСОБА_3 про те, що строк дії договору оренди № 133/33 від 27.02.2003р. закінчується 15.01.2016р., при цьому, договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, а також зауважив про необхідність звільнення орендованого приміщення шляхом передачі ДКВ ОМР його за актом приймання-передачі.

Однак, як встановлено судом, до теперішнього часу орендоване приміщення відповідачем у встановленому договором порядку не повернуто та не звільнено, що й зумовило звернення ДКВ ОМР до суду з відповідним позовом, в якому департамент просить суд виселити ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. При цьому, згідно зі ст.284 ГК України, строк оренди є істотною умовою договору оренди.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також нормою частини четвертої ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, яка цілком відповідає ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 01-13/7787 від 11.12.2015р. позивач повідомив ФОП ОСОБА_3 про те, що строк дії договору оренди № 133/33 від 27.02.2003р. закінчується 15.01.2016р., при цьому, договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, а також зауважив про необхідність звільнення орендованого приміщення шляхом передачі ДКВ ОМР його за актом приймання-передачі.

Вказаний лист 14.12.2015р. було направлено на адресу реєстрації відповідача: 67700, АДРЕСА_1 (вказану як в договорі оренди № 133/33 від 27.02.2003р. та всіх додаткових угодах до нього, враховуючи останню додаткову угоду № 14 від 15.02.2013р., так і у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), що підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача (т. 1 а.с. 194) та квитанцією від 14.12.2015р. (т. 1 а.с. 192), наявними в матеріалах справи.

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто на адресу позивача із відміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання" (т. 1 а.с. 196, 197).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач належним чином повідомив відповідача про непролонгацію договору оренди та необхідність повернення орендованого майна, що однозначно свідчить про наявність відповідних заперечень орендодавця, таким чином, суд доходить висновку про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, строк дії договору оренди не закінчився 15.01.2016р., що, на його думку, підтверджується листом ДКВ ОМР № 01-13/75 від 15.01.2016р., в якому зазначено, що питання про продовження строку дії договору оренди знаходиться на розгляді в департаменті, - оскільки таке посилання спростовується листом ДКВ ОМР № 01-13/7787 від 11.12.2015р., в якому чітко зазначено про відсутність наміру орендодавця продовжувати строк дії договору оренди. При цьому, лист № 01-13/75 від 15.01.2016р. лише свідчить про факт листування між сторонами щодо можливості врегулювання орендних правовідносин вже після закінчення строку дії договору, що не несе правових наслідків, передбачених ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосовно пролонгації строку дії договору.

Що стосується посилань відповідача про відсутність у позивача права направляти листа про непролонгацію договору оренди, з огляду на те, що ДКВ ОМР не мав права розпоряджатися спірним приміщенням станом на 11.12.2015р., що підтверджується, на думку відповідача, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2-а-412/10/1522, якою в тому числі, було скасовано свідоцтво про право власності Одеської міської ради на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, то суд не вбачає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи постанови ОААС від 17.05.2012р. та ухвали ВАСУ від 11.02.2016р., в межах розгляду адміністративної справи № 2-а-412/10/1522 розглядались вимоги заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Одеської міської ради, про визнання протиправними дій виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення свідоцтв про право власності на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (серед яких, як вважає відповідач, була і будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2.); визнання протиправними дій КП «Одеське МБТІ та РОН» щодо реєстрації права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та зобов'язання КП «Одеське МБТІ та РОН» скасувати записи у Державному реєстрі прав щодо права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Також заступник прокурора м. Одеси просив суд зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради утриматися від вчинення дій щодо оформлення Одеській міській раді свідоцтв про право власності на 407 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

При цьому, підставою позовних вимог у справі № 2-а-412/10/1522 заступником прокурора зазначено протиправне оформлення свідоцтв про право власності та дії КП «ОМБТІ та РОН» щодо реєстрації права власності Одеської міської ради, при наявності належності спірних об'єктів Одеській обласній раді.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2010 року позов заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради задоволено повністю: визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв про право власності на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; визнано протиправними дії комунального підприємства «Одеське МБТІ та РОН» щодо реєстрації права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; зобов'язано комунальне підприємство «Одеське МБТІ та РОН» скасувати записи у Державному реєстрі прав щодо права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; зобов'язано виконком Одеської міської ради утриматися від вчинення дій щодо оформлення Одеській міській раді свідоцтв про право власності на 407 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2010 року та прийнято нове рішення. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв про право власності на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Визнано протиправними та скасовано свідоцтва про право власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Зобов'язано комунальне підприємство «Одеське МБТІ та РОН» скасувати записи у Державному реєстрі прав щодо права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016р. постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року та постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, в своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України вказав, що зазначений спір стосується захисту цивільних прав та має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення такого спору належить розглядати у порядку до цивільного провадження. Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу на той факт, що у позовній заяві не вказано реквізитів - дат видачі і номерів спірних свідоцтв про право власності на 178 об'єктів, та в матеріалах справи вказані свідоцтва відсутні.

Таким чином, посилання відповідача на скасовану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, не може братися до уваги, в якості факту встановлення відповідних обставин.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Вказане цілком відображене і у п. 4.7 договору оренди, згідно якого сторони встановили, що після закінчення строку дії договору, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, після закінчення строку дії договору оренди (15.01.2016р.), суд вважає вимоги ДКВ ОМР про виселення відповідача із вказаного приміщення на користь Орендодавця обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (67700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (67700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2016р.

Головуючий суддя Ю.І. Мостепаненко

Суддя Н.Д. Петренко

Суддя Ю.А. Шаратов