Рішення № 62823658, 17.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2016 Справа № 905/2705/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Лиман Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод м.Авдіївка Донецька область

про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 27260,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.10.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 11/18/47 від 17.05.2016 року

ВСТАНОВИВ:

16.09.2016 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - РФ "Донецька залізниця" ПАТ"Укрзалізниця"), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод м.Авдіївка Донецька область (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод") про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 27260,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у лютому 2016 року зі станції Авдіївка Донецької залізниці відповідач згідно накладної №52303443 у вагоні №61012365 відправив вантаж кокс доменний на станцію Сартана Донецької залізниці. На станції призначення залізницею виявлено розбіжності між даними, зазначеними у накладній з фактичною массою вантажу, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 27260,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, статтями 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України (далі - Статут), статтями 1, 2, 54, 55, 56, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ Укрзалізниця надало суду належним чином засвідчені копії залізничної накладної №52303443, комерційного акту №574999/157 від 29.02.2016 року, заявки на зважування від 29.02.2016 року, телеграми, витягу з журналу контрольного зважування вхідного вантажу з 29.02.2016 року по 01.03.2016року.

04.10.2016 року ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" звернувся до суду з клопотанням, в якому просить про зменшення суми стягуваних штрафних санкцій у розмірі однієї провізної плати. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на факт знаходження підприємства у зоні бойових дій, ускладнення процесу господарської діяльності, у тому числі в частині оформлення перевезення, зокрема, підприємство знаходилось без електропостачання, під обстрілами.

Представник ПАТ "Укрзалізниця" в судове засідання 17.11.2016 року зявився, підтримав заявлені позовні вимоги та заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру суми штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2016 року з'явився, підтримав клопотання про зменшення суми штрафу, на підтвердження якого надав через канцелярію суду копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2016 року, наказу №394 від 12.04.2016 року, наказу №176 від 15.02.2016 року.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

26.02.2016 року зі станції Авдіївка Донецької залізниці ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) відправив ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) на станцію Сартана Донецької залізниці згідно накладної №52303443 у вагоні №61012365 вантаж кокс доменний, вологий.

Згідно з відмітками у зазначеній накладній кокс завантажений у залізничні вагони засобами відправника. Кокс доменний завантажено навалом, вантаж розміщено і закріплено, марковано повздовжньою лінією вапном.

Маса вантажу у вагоні №61102365 встановлена відправником 41300 кг, яка визначена на електронних вагах, заводський номер № 7250 RSM.

Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме розділом 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини неправильного зазначення у накладній маси вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання акту загальної форми.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені в комерційному акті.

Відповідно до комерційного акту №574999/157 від 29.02.2016 року (форма ГУ-22а), складеного на станції Сартана, на підставі заявки вантажоодержувача було здійснено комісійне переважування вагону №61012365 з вантажем кокс, з розщепленням на справних 150т держповірка 08.09.2015 року вагонних вагах вантажоодержувача. За документом значиться брутто не вказано, тара 23300 кг, нетто 41300 кг, фактично: брутто 63500 кг, тара 23300 кг, нетто 40200 кг, що меньше, зазначеної у документі ваги на 1100 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Завантаження у вагоні навалом, «шапкою», вище бортів на 300мм, наявні скоси до торця та торцевих дверей до 1000мм. Маркування однією полосою по довжині вагону вапном, не порушено. У технічному стані вагону справний. Протікання відсутнє. Двері глухі, люка закриті. Завідуючий вантажним подвір'ям відсутній за штатом.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невірне зазначення маси вантажу відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом комерційним актом №574999/157 від 29.02.2016 року, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту неправильного зазначення маси вантажу у накладній.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості, викладені в комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення у накладній маси вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 5452,00 грн., що виходить з розрахунку провізної плати відповідно до Схеми і Збірника тарифів (Тарифне керівництво №1), відповідно заявлений штраф до стягнення у розмірі 27260,00 грн. у п'ятикратному розмірі вказаної плати.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

04.10.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми стягуваних штрафних санкцій у розмірі однієї провізної плати.

На підтвердження зазначених у клопотанні обставин відповідач надав суду копії податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2016 року, наказу №394 від 12.04.2016 року, наказу №176 від 15.02.2016 року.

Розглядаючи дане клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Пунктом 2 статті 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду справи антитерористична операція триває.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

02.12.2015року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, до якого також увійшло місто Авдіївка Донецької області.

Наказом №176 від 15.02.2016 року генеральним директором ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з 15.02.2016 року виведено в режим горячої консервації коксові цехи № 1, 2, 3 та виведено у примусовий простій частину робітників підприємства. Наказом №394 від 12.04.2016 року введено в режим промислової експлуатації коксові цехи №1, 2, 3 та виведено з 12.04.2016 року на повний робочий день робітників і служби, що знаходились в простої.

Таким чином, з 15.02.2016 року по 12.04.2016 року підприємство працювало не на повну потужність.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2016 року, фінансовий результат ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за вказаний період є збитковим.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що здійснене відповідачем порушення зобов'язання, за яке нарахований штраф, а саме, невірно вказана масса вантажу, заподіяло істотні збитки позивачу або інші негативні наслідки, пов'язані з безпекою руху, враховуючи, що відповідач знаходиться в зоні проведення АТО, здійснює господарську діяльність у складних обставинах, проведення бойових дій на означеній території суттєво ускладнює роботу підприємства, у тому числі в частині функціонування транспортної служби, порушення не є істотним, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми штрафу за неправильне зазначення адреси вантажоодержувача у розмірі однієї провізної плати, зменшивши його до двох провізних плат.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 10904,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що при зменшенні розміру неустойки (штрафу, пені) у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

На підставі ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 25, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" м.Авдіївка Донецька область про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 27260,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Кірова, 22, ідентифікаційний код 40150216) суму штрафу у розмірі 10904,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1378,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.11.2016 року.

Суддя А.М. Осадча