Постанова № 62822861, 17.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 809/1444/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області), в якому просить суд скасувати постанову ВП № 52697529 від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прийняту старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанським С.Д.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.10.2016 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанським С.Д. протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697529 на підставі виконавчого документа - постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86, строк пред'явлення якого до примусового виконання закінчився. Позивач вважає, що за вказаних обставин відповідач був зобов'язаний прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а тому постанова від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529 прийнята безпідставно та підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області в судовому засіданні явку свого представника не забезпечив. 17.11.2016 року через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідач подав листа від 16.11.2016 року № 13-21/34029 (вх. № 9420/16 від 17.11.2016 року), в якому просив суд здійснювати розгляд даної адміністративної справи без участі представника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с. 38).

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд встановив таке.

09.08.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську прийняло постанову № 86 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 40).

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську листом від 12.10.2016 року № 5928/06 звернулось до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області, в якому просило відповідача направити на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську оригінали виконавчих документів та постанови про повернення, серед яких постанову про адміністративне правопорушення № 86 від 09.08.2011 року (а.с. 43).

Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області, у відповідь на вказаний лист Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, листом від 17.10.2016 року № 40832 повідомив, що на виконанні у відповідача перебували виконавчі документи № 86 від 09.08.2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафу в сумі 680 грн. та № 190 від 11.12.2012 року про стягнення штрафу в сумі 850 грн. (а.с. 42). Згідно зазначеного листа від 17.10.2016 року № 40832 відповідач повідомив, що державним виконавцем 30.01.2014 року та 28.11.2013 року винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», які направлено стягувачеві разом з виконавчими документами. Також повідомлено про те, що оригінали вказаних виконавчих документів, в тому числі й постанова Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську № 86 від 09.08.2011 року, при пересиланні стягувачеві втрачено.

18.10.2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську листом № 6076/06 звернулось до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області, яким повторно направило на виконання постанову про адміністративне правопорушення № 86 від 09.08.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 680 грн. (а.с. 41).

21.10.2016 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанським С.Д. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697529 щодо виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 (а.с. 8), яку направлено на адресу позивача листом від 21.10.2016 року № 41770 (а.с. 6).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-19), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом вище, виконавчим документом, на підставі якого 21.10.2016 року відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 52697529, є постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 про стягнення з позивача 340 грн.

В свою чергу, стаття 4 Закону № 1404-VIII встановлює вимоги до виконавчого документа. Так, згідно частини 1 зазначеної статті 4, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

В даному випадку, наявна в матеріалах справи копія постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86, яка слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження № 52697529, не містить відомостей про дату набрання вказаною постановою законної сили, а також строку пред'явлення її до виконання.

В той же час, стаття 11 Закону № 1404-VIII встановлює загальні строки у виконавчому провадженні.

Згідно частини 1 зазначеної статті 11, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (частина 2 статті 11 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 1404-VIII строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 12 Закону № 1404-VIII. Так, частина 1 вказаної статті 12 передбачає, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В даному випадку, згідно постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 про стягнення з позивача 340 грн., стягувачем є держава, а тому строк пред'явлення вказаної постанови до виконання становить три місяці.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому, згідно частини 4 статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Зважаючи на зміст оскаржуваної постанови державного виконавця від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529, заява про примусове виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 подана стягувачем 20.10.2016 року.

Однак, згідно матеріалів даної адміністративної справи, суд встановив, що Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області уже зверталось з даним виконавчим документом до виконання, але відповідач 30.01.2014 року та 28.11.2013 року прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», які направлено стягувачеві разом з виконавчими документами. При цьому, одна з таких постанов стосувалась закінчення виконавчого провадження, відкритого за постановою Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

В даному випадку постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 подана поза передбаченим частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII строком пред'явлення виконавчого документа до виконання, без доказів переривання такого строку на період, за закінченням якого можна було вважати, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено. Доказів протилежного згідно частини 2 статті 71 КАС України суду відповідачем не подано.

При цьому, трьохмісячний строк пред'явлення до виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, також був встановлений і статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, в редакції, чинній на час прийняття 09.08.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області постанови № 86 .

Одночасно, суд звертає увагу на те, що згідно частини 6 статті 12 Закону № 1404-VIII, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Виходячи із змісту наявних в матеріалах справи документів, в тому числі наданих відповідачем належним чином завірених копій всіх документів виконавчого провадження № 52697529, суд не встановив факту звернення стягувача до суду із заявою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа - постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно листа Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 17.10.2016 року № 40832 виконавчий документ - постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 при пересиланні стягувачу був втрачений. Натомість, в матеріалах виконавчого провадження № 52697529 міститься постанова Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86 без відмітки «дублікат», яка обов'язково проставляється при повторній видачі документа у разі втрати його оригіналу.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.08.2011 року № 86, старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанський С.Д. замість прийняття постанови від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529, був зобов'язаний прийняти постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, як це передбачено частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області не надав суду жодних заперечень проти даного адміністративного позову. Подані через канцелярію суду копії виконавчого провадження № 52697529 не підтверджують правомірність прийнятої постанови від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529.

Враховуючи вищенаведені документи, суд дійшов висновку про те, що старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Созанським С.Д. безпідставно та всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52697529 є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52697529.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору, в підтвердження чого суду подано квитанцію № 1Р0421 від 04.11.2016 року. Інших судових витрат позивачем не понесено.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є юридичною особою, код 35021710.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 551,20 грн. з відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 21.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52697529.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище міського типу Рожнятів Івано-Франківської області) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код 35021710, місцезнаходження: вулиця Галицька, будинок 45, місто Івано-Франківськ, 76019) - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 21.11.2016 року.