Ухвала суду № 62822762, 15.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

15 листопада 2016 р. Справа №805/3795/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення без розгляду

позовної заяви Національного природного парку "Меотида" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Національний природний парк "Меотида" (далі - позивач, НПП «Меотида»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Мангуська ОДПІ), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 113 555,65 грн № 0001031300 від 13 червня 2016 року.

У письмових запереченнях відповідача, отриманих судом 9 листопада 2016 року (а.с. 65-71), та у клопотанні, отриманому судом 14 листопада 2016 року (а.с. 167), податкова інспекція просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку із тим, що позивачем порушено місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатом розгляду його скарг на спірні рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень в досудовому порядку вирішення спору. Зокрема, рішення ДФС України про залишення скарги позивача без розгляду отримано останнім 16 серпня 2016 року, а позов підписано 6 жовтня 2016 року.

15 листопада 2016 року до суду надійшло клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду (а.с. 171-172), яке обґрунтовано наступним.

16 червня 2016 року Національним природним парком "Меотида" отримано спірне рішення відповідача, не погодившись із яким позивач одночасно звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області та безпосередньо до ДФС України зі скаргою від 17 червня 2016 року. У зв'язку із тим, що в НПП "Меотида" посада юрисконсульта є вакантною (0,5 штатної одиниці), з метою захисту своєї інтересів 14 липня 2016 року позивачем направлено лист до Міністерства екології та природних ресурсів України з проханням надати фахову допомогу працівників юридичного відділу міністерства для вирішення спірної ситуації.

Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 4 серпня 2016 року скарга позивача від 17 червня 2016 року залишена без розгляду.

Рішенням ДФС України від 16 серпня 2016 року скарга позивача від 17 червня 2016 року також залишена без розгляду.

Будучи не згодним із рішенням ГУ ДФС у Донецькій області, беручи до уваги, що першу скаргу до ДФС позивачем було направлено з порушенням передбаченого порядку (до отримання рішення ГУ ДФС), 10 серпня 2016 року, після отримання рішення ГУ ДФС, позивачем знов направлено скаргу до ДФС України, при цьому у даній скарзі позивач зазначає про незгоду як зі спірним рішенням відповідача, так із рішенням ГУ ДФС, прийнятим за результатом розгляду першої скарги позивача.

13 вересня 2016 року позивачем отримано рішення ДФС України від 9 вересня 2016 року за результатом розгляду його скарги від 10 серпня 2016 року, відповідно до якого його скаргу знов задоволено не було.

19 вересня 2016 року з метою отримання коштів для сплати судового збору за для звернення до суду із позовом щодо спірного рішення відповідача позивач звернувся до Міністерства екології та природних ресурсів України. У телефонній розмові з представником міністерства позивач дізнався, що кошти виділені не будуть, оскільки кошторисом на 2016 року для позивача не передбачено коштів для сплати судового збору, через що позивачу слід вжити заходів для пошуку коштів із інших джерел.

7 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 171-172).

Представник позивача 15 листопада 2016 року до суду не з'явилась, у заяві, отриманій судом 15 листопада 2016 року, просила розглянути позов без її присутності (а.с. 173).

Представник відповідача 15 листопада 2016 року до суду також не з'явився, 14 листопада 2016 року судом отримано заяву від представника Мангуської ОДПІ про розгляд справи за його відсутності (а.с. 167).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 4 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення позивач отримав 16 червня 2016 року (а.с. 75).

Не погодившись із вказаним рішенням позивач 14 липня 2016 року звернувся зі скаргою від 17 червня 2016 року на вказане рішення до ГУ ДФС у Донецькій області та (одночасно) до ДФС України, про що зразу повідомив відповідача (а.с. 45-46, 63, 174-175).

Звернення позивача зі скаргою саме 14 липня 2016 року встановлено на підставі матеріалів справи, зокрема, рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 4 серпня 2016 року № 4338/10/05-99-10-01-12, в якому зазначено, що скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку із тим, що її було направлено до фіскального органу 14 липня 2016 року, тобто, з порушення 10-денного строку на оскарження рішення податкової інспекції до вищестоящого органу фіскальної служби (а.с. 45-46). В судовому засіданні, яке відбулось 9 листопада 2016 року, представник позивача ОСОБА_1 не заперечувала проти направлення скарги до ГУ ДФС з порушення 10-денного строку на таке оскарження.

Не погодившись із вказаним рішенням ГУ ДФС у Донецькій області позивач, за поясненнями його представника, 10 серпня 2016 року звернувся до ДФС України зі скаргою від 10 серпня 2016 року на спірне рішення відповідача та рішення ГУ ДФС від 4 серпня 2016 року (а.с. 180).

Суд зазначає, що за наслідком розгляду Державною фіскальною службою України скарги позивача від 17 червня 2016 року було прийнято рішення від 16 серпня 2016 року № 17695/6/99-99-11-02-02-25 також про залишення скарги без розгляду у зв'язку із тим, що первинна скарга, подана до ГУ ДФС у Донецькій області, не розглядалась по суті (а.с. 65).

13 вересня 2016 року позивачем лист ДФС України від 9 вересня 2016 року, складений за результатом розгляду його скарги від 10 серпня 2016 року, в якому зазначено, що спірне рішення відповідача вже оскаржувалось позивачем у досудовому порядку, про що фіскальними органами надано позивачу відповідні рішення (а.с. 180-181). У рішенні також вказано, що разом із цим скаржник не позбавлений права на звернення до суду задля оскарження рішення відповідача, із яким він не погоджується.

7 жовтня 2016 року будучи незгодним зі спірним рішенням позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

При вирішенні питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно ч. 4 цієї ж статті якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що обов'язковим елементом (обов'язковою умовою) застосування місячного строку, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на відповідне рішення, є адміністративне оскарження спірного рішення саме в порядку, передбаченому законом.

Згідно абз. 2 ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. (…) При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Як встановлено за матеріалами справи, позивачем було порушено порядок досудового оскарження спірного рішення, встановлений ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, та подано первинну скаргу на спірне рішення відповідача (отримане ним 16 червня 2016 року) до вищестоящого фіскального органу із порушенням 10-денного строку - 14 липня 2016 року.

Проаналізувавши наведені вище правові норми, враховуючи недотримання позивачем передбаченого законом порядку на адміністративне оскарження спірного рішення, беручи до уваги, що із даним позовом позивач звернувся 7 жовтня 2016 року (а.с. 56), суд дійшов висновку, що позивачем пропущений трок звернення до суду із даним позовом, встановлений ст. 99 КАС України.

Разом із цим згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При вирішенні питань щодо поважності/неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з того, що встановлення у процесуальному законодавстві певного строку звернення до суду має на меті, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність і, тим самим, сприяє встановленню судом істини. Тобто, обмеження строку реалізації права особи на судовий захист покликане передусім за для дисциплінування учасників адміністративних правовідносин.

Поряд з цим право особи на судовий захист гарантується Конституцією України (ст. 55), а тому має більш пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, вирішення судом питання надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, судам слід звертати увагу на фактичні обставини справи.

Таким чином, за висновками Європейського суду з прав людини наслідки пропуску строку позовної давності підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву щодо можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Гарантування особі можливості безперешкодно отримати судовий захист та забезпечення при цьому індивідуального підходу при вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з обов'язковим врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР також висловлена і в інших Рішеннях цього суду. Зокрема, у рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, в яких суд дійшов висновку, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми щодо позовної давності позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це було визнане Європейським судом з прав людини порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Незначне пропущення строку звернення до суду за умови відсутності ознак недбалого ставлення позивача до реалізації права на справедливий судовий розгляд не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи.

Суд звертає увагу, що у даному випадку пропуск строку звернення до суду не є незначним, крім цього судом встановлено, що позивач, звертаючись до ГУ ДФС в Донецькій області та ДФС України, намагався вирішити виниклий спір у досудовому порядку; крім цього, позивач, не маючи у штаті фахового спеціаліста в галузі права, звертався із клопотанням про надання правової допомоги до Міністерства екології та природних ресурсів України (а.с. 177), до сфери управління якого відповідач належить відповідно до свого Положення (а.с. 12-33); 19 вересня 2016 року № Р-191 звертався із листом до вказаного вище Міністерства із проханням виділити кошти на сплату судового збору за для звернення до суду із даним позовом (а.с. 184, 189). Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (керівник організації позивача, а.с. 13), не отримавши до 7 жовтня 2016 року відповіді Міністерства та, відповідно, фінансування сплати судового збору, намагаючись не допустити пропуску місячного строку звернення до суду (з дати отримання останнього рішення ДФС), сплатила судовий збір своїми особистими коштами (відповідно до матеріалів справи відповідь Міністерства із відмовою профінансувати сплату судового збору та повідомленням про непередбачення у кошторисі на 2016 рік видатків для сплати позивачем судового збору позивачем отримана вже після звернення до суду із даним позовом, а.с. 176).

Таким чином, ознак недбалого ставлення до захисту своїх прав в діях позивача не вбачається.

На підставі вкладеного вище, беручи до приписи ст. 100 КАС України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про можливість визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Керуючись ст. 9, 99, 100, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску Національним природним парком "Меотида" строку звернення до суду із позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 113 555,65 грн № 0001031300 від 13 червня 2016 року.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатом розгляду цієї справи.

Повний текст ухвали складений 21 листопада 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.