Постанова № 62822739, 09.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 р. Справа №805/3788/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Чемьоркіної Ю.Л.;

відповідача - Пономарьова А.О.; Матюшина М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у продовженні граничного терміну подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, а також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.16 р. № 0000251203

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не заперечує факту подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку, але вважає, що законодавство не порушив, оскільки дотримався всіх умов, встановлених законом для продовження строку подання звіту, а протиправні дії відповідача щодо відмови у такому продовженні призвели до штучного створення порушення, за яке і було нараховано штрафні санкції.

Відповідач надав заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких зазначив про те, що сертифікат Торгово-промислової палати не може засвідчувати обставини непереборної сили які ще не відбулись на момент його видачі, отже, відповідний сертифікат не може бути використаний як підстава для продовження строку подання звіту позивачем про контрольовані операції за 2015 рік, крім цього відповідну заяву про продовження строку подання звіту позивачем подано не у строк протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами перевірки було складено акт № 5496/14-02-32359747 від 26.09.16 р.

Відповідно до вказаного акту останнім днем подання звіту про контрольовані операції позивача за 2015 рік було 04.05.16 р., проте, відповідний звіт подано позивачем з порушенням вказаного терміну, лише 18.08.16 р. разом із заявою про продовження терміну подання такого звіту.

За висновком вказаного акту перевіркою встановлено порушення пп.39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний період 2015 року у встановлений термін.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення форми «ПС» № 0000251203 від 06.10.16 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в сумі 365 400,00 грн.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Судом встановлено, що 18.08.16 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження строків подання звіту про контрольовані операції до 18.08.16 р. включно. До вказаної заяви позивачем було додано сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 2670/05-4 від 28.08.14 р.

У той же день позивачем було подано відповідний звіт.

У даній справі між сторонами відсутні розбіжності щодо фактичних обставин справи (обов'язок позивача подати звіт, те чи були операції, за якими необхідно було подати звіт контрольованими, подання звіту лише 18.08.16 р., тощо), спірними питаннями є відмова відповідача у продовженні строку подання звіту про контрольовані операції позивача за 2015 рік та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення за порушення такого строку.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже, з аналізу вищевказаних норм видно, що звіт про контрольовані операції подається платником з метою здійснення контролюючим органом відповідного податкового контролю та для цілей нарахування податку на прибуток підприємств.

Таким чином, на звіт про контрольовані операції розповсюджуються ті ж загальні правила щодо продовження строку його подання, що і для податкових декларацій.

Так, відповідно до пп. 102.6.4 п. 102.6 ст. 102 ПК України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Суд зазначає, що єдиними обставинами, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення є те, що позивачем до заяви про продовження строку подання звіту про контрольовані операції додано сертифікат про настання обставин непереборної сили, який не може бути використаний у спірних обставинах, оскільки у ньому зазначено про те, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції (далі - АТО) - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач у спірний період знаходився у населеному пункті (м. Слов'янськ Донецької області), на території якого здійснювалася антитерористична операція відповідно до Закону № 1669.

Таким чином, позивач є суб'єктом, на якого поширюється дія норм закону № 1669.

Статтею 10 закону № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як було вказано вище, до заяви позивача від 18.08.16 р. було додано відповідний сертифікат.

Таким чином позивачем до заяви від 18.08.16 р. було надано належні докази документального підтвердження настання щодо нього обставин непереборної сили, як підстави для продовження строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та звільнення від відповідальності за неналежного виконання обов'язку щодо його подання до 1 травня року, що настає за звітним.

Отже дії відповідача щодо відмови позивачу у продовженні строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік є протиправними.

Посилання відповідача на те, що із заявою про продовження строку подання звіту позивач звернувся не у строк, визначений п.п. 7-8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України (далі - Порядок) судом не приймається.

Відповідно до п. 8 Порядку заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком.

Вказана норма жодним чином не забороняє позивачу звертатись до відповідача із відповідною заявою у момент коли обставини непереборної сили тривають.

З аналізу вказаної норми видно, що нею встановлено не, початок строку подання такої заяви, а її граничний термін, тобто те, що її можна подати не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили.

Також суд не приймає посилання відповідача на те, що наданий позивачем сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 2670/05-4 від 28.08.14 р. не може бути прийнято, оскільки у ньому засвідчено обставини, які ще не відбулись на момент видачі такого сертифікату та вказано про те, що дату закінчення терміну існування цих обставин встановити неможливо.

Суд звертає увагу відповідача на те, що вказаний сертифікат не засвідчує обставини, які ще не відбулись на момент видачі такого сертифікату, навпаки, у ньому прямо йдеться про існування таких обставин, станом на момент видачі сертифікату, які прямо пов'язуються з проведенням АТО.

Крім цього, станом на момент розгляду даної справи АТО триває, оскільки указ Президента України про завершення її проведення не видано, отже тривають і обставини непереборної сили, засвідчені відповідним сертифікатом.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що ним не надано суду жодного розрахунку чи обґрунтування визначення позивачу штрафу саме в сумі 365 400,00 грн.

Приймаючи до уваги, що діями позивача щодо подання звіту про контрольовані операції державі не завдано жодної шкоди, саме по собі нарахування позивачу штрафу в сумі 365 400 грн. спірним податковим повідомленням - рішення не є пропорційним, а відповідачем не дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У рішенні від 14 січня 2011 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, положеннями п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення п.п.4.1.4п.4.1 ст.4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

Таким чином, приймаючи до уваги, неоднозначність у тлумаченні прав позивача та те, що заява позивача від 18.08.16 р. про продовження строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік підлягала задоволенню, а строк подання такого звіту продовженню до 18.08.16 р., прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 06.10.16 р. є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України, судові витрати у сумі 6 859,00 грн., сплачені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року та протоколами до неї, рішеннями Європейського суду з прав людини від 7 жовтня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05) та від 14 січня 2011 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), Порядком застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови Приватному акціонерному товариству «Зевс Кераміка» у продовженні граничного терміну подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000251203 від 06.10.16 р.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» (код за ЄДРПОУ 32359747) судовий збір у сумі 6 859,00 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 09 листопада 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 14 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.