Ухвала суду № 62822382, 15.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7022/16 Головуючий 1 інст. - Каліберда В.А.

Справа № 627/1403/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» листопада 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Краснокутського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2.

Ухвалою судді Краснокутського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою судді Дубинка Олег Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу - скасувати. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на порушення норм процесуального права.

Вважав, що суд не звернув уваги на те, що до суду першої інстанції він подавав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначив, що він є пенсіонером. Його пенсія складає 949,00 грн., що є меншою на 450,00 грн. від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Для звернення за судовим захистом його прав йому необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1500,00 грн., що є більше на 551,00 грн. від розміру його пенсії. У зв'язку з чим він фактично позбавлений можливості захистити свої права шляхом звернення до суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Повертаючи позов позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що він не сплатив судовий збір, а підстави, на які він посилається для звільнення його від сплати судового збору не передбачені нормами чинного законодавства.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 121 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу в сумі 156000,00 грн., еквівалентній 6000,00 доларів США за договором купівлі-продажу квартири, який не укладено з вини відповідача.

Судовий збір за подання позову склав 1560,00 грн.

До суду першої інстанції разом з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан. На підтвердження цього надав довідку № 443 від 17 жовтня 2016 року, з якої вбачається, що його пенсія за вересень 2016 року склала 949,00 грн.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом з тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку з цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, виходячи з того, що отримання незначної пенсії не є підстаовю для його звільнення від сплати судового збору та у зв'язку з несплатою судового збору повернуто позов позивачу.

Проте, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року із змінами та доповненнями встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2016 року - 1330,00 грн.; з 01 травня 2016 року - 1399,00 грн., з 01 грудня 2016 року - 1544,00 грн., для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2016 року - 1074,00 грн., з 01 травня 2016 року - 1130,00 грн., з 01 грудня 2016 року - 1247,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи розмір пенсії ОСОБА_1 є меншим ніж розмір прожиткового мінімуму.

Частинами 1, 3 статті 82 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Виходячи з того, що при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд повинен враховувати майновий стан позивача, який є скрутним, його інтересів щодо можливості звернення до суду, судова колегія вважає, що ухвала судді про повернення позову є передчасною та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення цього питання.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.313, п.2 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Краснокутського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення цього питання.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Судді колегії