Рішення № 62821853, 08.11.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9711/15-ц

Провадження № 2/344/1360/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі «Відповідач 1»), ОСОБА_6 (надалі «Відповідач 2»), ОСОБА_7 (надалі «Відповідач 3») про стягнення з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_5 заборгованість (витрат на ремонт та реконструкцію квартири) з врахуванням інфляції в розмірі 113 156,05 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 2 483,90 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2016 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на ремонт та реконструкцію квартири в сумі 73 881,49 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду в даній цивільній справі є позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми та позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення солідарно заборгованість (витрат на ремонт та реконструкцію квартири) з врахуванням інфляції в розмірі 113 156,05 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 2 483,90 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та відповідачами було досягнуто усної спільної домовленості, за змістом якої ОСОБА_5 за рахунок власних коштів придбав матеріали для ремонту квартири, надав послуги та оплатив ремонт та реконструкцію квартири за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12, яка належить на праві спільної сумісної власності відповідачам, на загальну суму 73 881,49 грн.

Згідно усної домовленості з ОСОБА_3, як зазначив представник Позивача, кошти, потрачені Позивачем на ремонт та реконструкцію вищевказаної квартири, власники даної квартири повинні були повернути на першу вимогу Позивача, чого ними зроблено не було, у звязку з чим Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.

Як зазначила Відповідач 1, жодних домовленостей (ні усних, ані письмових) між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 не було, і будь-якого ремонту чи дій з реконструкції у квартирі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12, яка належить на праві спільної сумісної власності їй та відповідачам 2,3, за рахунок ОСОБА_5 не здійснювалося.

Крім того, в судовому засіданні Відповідач 1 покликалася на висновки, викладені в Рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2015 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 344/7401/14-ц, які просила застосувати в даній цивільній справі як преюдиційні.

Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Зокрема, на думку представника відповідачів 2,3 в даній цивільній справі Позивачем взагалі не доведено належними засобами доказування самого факту укладення між Позивачем та відповідачами будь-якого правочину або досягнення будь-якої домовленості, як і не зазначено правової природи таких домовленостей.

В судовому засіданні на стадії дослідження доказів ОСОБА_8, за клопотанням представника Позивача, прослухано аудіозапис судового засідання Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/7401/14-ц (за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення 73785,24 грн. витрат на ремонт та реконструкцію квартири), на якому в якості свідків допитувалися громадяни ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які надали відповідні пояснення про відомі їм обставини у справі № 344/7401/14-ц.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача 1, представника відповідачів 2,3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ОСОБА_8 встановлено наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Посилаючись на укладення усної домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за згодою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо фінансування ремонту та реконструкції їхньої квартири за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом про стягнення коштів, витрачених на ремонт та реконструкцію квартири, а також інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми невиконаного грошового зобовязання.

В якості правової підстави позовних вимог в даній цивільній справі представник Позивача вказував норми цивільного законодавства, які регулюють правовідносини позики, а також покликався на наявність у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, елементів інших договорів, конкретний вид яких назвати затруднявся.

Так, як встановлено ОСОБА_8, квартира за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Свідоцтво про право власності на житло від 09 грудня 1999 року (а.с. 17), Договір дарування квартири від 17 березня 2000 року (а.с. 25).

Посилаючись на те, що за усною домовленістю із співвласниками квартири Позивач здійснював фінансування ремонту та реконструкції даної квартири, Позивач звернувся до суду про стягнення витрачених коштів.

Відповідач 1 та представник відповідачів 2,3 в судовому засіданні заперечували факт існування будь-яких домовленостей та зобовязань між сторонами, як і факт фінансування Позивачем ремонту та реконструкції належної їм на праві власності квартири.

Так, статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стосовно посилання представника Позивача на існування між сторонами правовідносин позики, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Крім того, статтями 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано правила належності та допустимості доказів.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що в даній цивільній справі Позивачем не надано ОСОБА_8 належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування між сторонами правовідносин позики, як того вимагає стаття 1046 Цивільного кодексу України.

Будь-яких документів на підтвердження письмової форми договору позики між сторонами (в тому числі, письмової розписки позичальника) представником Позивача ОСОБА_8 надано не було, а ОСОБА_8 таких обставин не встановлено.

Відтак, Позивачем не доведено належними засобами доказування існування між ним та відповідачами правовідносин позики, та, в свою чергу, існування у відповідачів передбаченого статтею 1049 Цивільного кодексу України відповідного обовязку щодо повернення відповідної суми позики.

Стосовно посилання представника Позивача в судовому засіданні на ту обставину, що для правовідносин, які склалися між Позивачем та відповідачами, характерні елементи інших передбачених цивільним законодавством договорів, Суд звертає увагу на те, що конкретних видів таких договорів представником Позивача наведено не було.

При цьому, в контексті закріпленого статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України принципу диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд позбавлений процесуальної можливості надавати правову оцінку припущенням позивача, які не деталізовані як правові підстави позову.

Крім того, Суд також звертає увагу на те, що в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа № 344/7401/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення 73785,24 грн. витрат на ремонт та реконструкцію квартири.

В даній цивільній справі ОСОБА_5 до ОСОБА_3 предявлялися аналогічні, як і в даній цивільній справі №344/9711/15-ц, позовні вимоги про стягнення витрат на ремонт та реконструкцію квартири з аналогічних, як і в даній справі, підстав.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2015 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 344/7401/14-ц, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення 73785,24 грн. витрат на ремонт та реконструкцію квартири, стягнення 737,86 грн. судового збору відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у цивільній справі № 344/7401/14-ц брали участь ті самі особи, зокрема, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, що і в даній цивільній справі №344/9711/15-ц, Суд звертає увагу на те, що обставини, встановлені Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2015 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 344/7401/14-ц, є преюдиційними та не підлягають доказуванню в рамках даної цивільної справи.

Так, як зазначено судом в рішенні у цивільній справі № 344/7401/14-ц, «твердження позивача про те, що відповідачка в односторонньому порядку відмовилась від виконання зобовязання щодо повернення коштів витрачених на ремонт квартири не може бути взяте до уваги судом, оскільки, в матеріалах справи та під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено факту виникнення зобовязань між сторонами, що передбачено главою 47 ЦК України. … Крім того, позивач в свої позовній заяві посилається на норми цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникають на підставі договору позики, проте, в судових засіданнях було встановлено, що між позивачем та відповідачкою не було укладено договору позики, а тому застосування таких положень закону в даній справі є безпідставним. … Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги пояснення позивача, відповідачки, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, наданий для огляду в судовому засіданні звіт про оцінку майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними, недоведеними, а тому не підлягають до задоволення».

Крім того, переглядаючи цивільну справу № 344/7401/14-ц в апеляційному порядку, Апеляційний суд Івано-Франківської області в ухвалі від 09 грудня 2015 року зазначив: «… суд прийшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами відсутній договір на виконання ремонтних робіт, реконструкцію житла чи надання будь-яких інших послуг позивачем, а тому відсутній факт виникнення зобов'язань відповідно до вимог глави 47 ЦК України. Відповідно, не наступило жодних юридичних наслідків для відповідачки по відшкодуванню будь-яких витрат позивачу, які ним зазначені у позові, ніби як на підтвердження своїх вимог та заперечень»; «Не знайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства і висловлені у суді апеляційної інстанції представником позивача доводи, що між сторонами був укладений договір, який за своїми ознаками відповідає договору підряду. Такого договору між сторонами укладено не було».

За таких обставин, проаналізувавши все вищевикладене в сукупності, Суд звертає увагу на те, що в рамках даної цивільної справи Позивачем не доведено факту існування будь-яких правовідносин між ним та відповідачами (в тому числі і ОСОБА_6 та ОСОБА_7), а також конкретних умов, прав та обовязків, які би випливали з таких правовідносин.

Суд також звертає увагу на те, що в даній цивільній справі за клопотанням Позивача ОСОБА_8 для зясування обставин факту проведення у відповідний спірний період (травень-червень 2012 року, як про це стверджував Позивач) ремонту та реконструкції квартири за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12 Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено ряд питань стосовно того, чи проводилися відповідні будівельні роботи та роботи з реконструкції вищевказаної квартири в період травень-червень 2012 року.

Згідно Висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3594 від 30 червня 2016 року (а.с. 169-174) надати відповіді на поставлені Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 року питання експертним шляхом не надається можливим.

Таким чином, в рамках даної цивільної справи Позивачем, окрім факту існування будь-яких зобовязальних правовідносин з відповідачами, не доведено також і самого факту здійснення будівельних та реконструкційних робіт в квартирі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 147/12 у відповідний період.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 11, глави 47, ст.ст. 1046-1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 209, 213- 215 ЦПК України, Суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.