Ухвала суду № 62819831, 15.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 листопада 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановила:

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 13 361, 21 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме, статей 551, 1055 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову судом першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, було досліджено та встановлено, що в самій заяві відповідач підтвердила надання їй повної інформації про умови кредитування, а факт отримання коштів позичальником також підтверджується заявою останньої та частковим погашенням кредиту.

У наданій для порівняння постанові від 11 березня 2015 року Верховний Суду України виходив із того, що судами не було досліджено та встановлено, чи саме ці умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.

Надана для порівняння постанова Верховного Суду України не слугує прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Л.І Охрімчук

В.М. Сімоненко