Ухвала суду № 62819141, 16.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 876/5943/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом представника ОСОБА_3 до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2016 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС) щодо проведення у рамках виконавчого провадження № 49546909 оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 м2, розташованого по АДРЕСА_1 Городоцького району Львівської області, та встановлення вартості вказаного майна у розмірі 1 699 088,00 грн.

Окрім того, просив зобов'язати відповідача утриматись від використання (заборонити використання) у рамках цього виконавчого провадження висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 про визначення вартості вказаного нежитлового приміщення у розмірі 1 699 088,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 813/2105/16 у задоволенні позову було відмовлено.

Представник позивачка ОСОБА_3 у апеляційній скарзі просила вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що процедура проведення оцінки нерухомого майна у рамках виконавчого провадження та її рецензування повинні відповідати вимогам, встановленим нормативно - правовими актами з оцінки майна, зокрема, Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (далі - Стандарт № 1) та Національному стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» (далі - Стандарт № 2), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.

Наполягає на тому, що оцінка майна у рамках виконавчого провадження № 49546909 була проведена з низкою порушень Стандартів № 1 та № 2, а також вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Представник відповідачів у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову представника ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позовної заяви зводяться до порушень, допущених оцінювачем та рецензентом, і не стосуються дій державного виконавця, передбачених ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, вимог про визнання протиправними та скасування вказаних звіту та рецензії позивач не заявляє.

У разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна та результатами рецензування звіту про оцінку майна сторона виконавчого провадження може оскаржити такі результати в порядку і в строки, встановлені законом, незважаючи на те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем.

Позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача щодо проведення у рамках виконавчого провадження № 49546909 оцінки нерухомого майна, у ході розгляду справи судом встановлено дотримання відповідачем порядку визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від використання (заборонити використання) в рамках виконавчого провадження № 49546909 висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 про визначення вартості вказаного нерухомого майна, то така ґрунтується на твердженні позивача про протиправність дій відповідача щодо проведення такої оцінки. Оскільки судом встановлено правомірність таких дій відповідача, то підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині відсутні.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній постанові суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

На переконання апеляційного суду, матеріали справи свідчать про те, що суть даного публічно-правового спору зводиться до з'ясування правомірності дій державного виконавця при проведенні у рамка виконавчого провадження № 49546909 з примусового виконання виконавчого напису № 793 від 01.07.2009 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М., оцінки належного ОСОБА_3 нерухомого майна - нежитлового приміщення столярного цеху загальною площею 1824,1 м2, що знаходиться за адресою Львівська область, Городоцький район, АДРЕСА_1, реєстраційний номер 10051041.

При цьому позовна вимога про зобов'язати відповідача утриматись від використання у рамках цього виконавчого провадження висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 про визначення вартості вказаного нежитлового приміщення є похідною і не має самостійного правового значення, оскільки не може бути задоволена у випадку відхилення первісної позовної вимоги щодо оцінки дій державного виконавця.

Разом із тим, приписами ст. 181 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Частиною 1 вказаної норми передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Оскільки відповідно до наявної у матеріалах справи позовної заяви представником ОСОБА_3 від її імені оспорюється правомірність дій посадових осіб ВДВС, то слід виходити із того, що відповідна позовна заява може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому матеріали справи містять письмові заперечення стосовно висновку про вартість майна за підписом представника позивача ОСОБА_6 від 25.03.2016 року з проханням призначити рецензування висновку про вартість майна від 19.02.2016 року ФОП ОСОБА_4 (а.с. 64), а також доказ про вручення позивачці рекомендованим поштовим відправленням рецензії ТОВ «Експертне бюро «Айстра» від 30.05.2016 року на цей висновок (а.с. 72), що не заперечувалося представником позивача у ході апеляційного розгляду.

Разом із тим, відповідно до матеріалів справи даний позов було подано представником позивача ОСОБА_2 лише 30.06.2016 року, тобто із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Будь-яких доказів у обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивачем та її представниками суду надано не було і ця обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Приписами ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 813/2105/16 та залишити позовну заяву представника ОСОБА_3 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 18 листопада 2016 року.