Постанова № 62818092, 08.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року , о 12:35 годині,Справа № 808/1670/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 26179,71 гривень та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 гривень, який виник внаслідок самостійного визначення сум податкового зобов'язання в податкових деклараціях й прийняття податкових повідомлень-рішень. Просить стягнути зазначену суму боргу.

У судове засідання представник ОДПІ не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився з неповажної причини, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні заперечення на адміністративний позов, в яких ОСОБА_1 зазначає, що в період з 01.07.2015 по 31.03.2016 нею задекларовано ПДВ, який підлягає сплаті, на суму 20745 гривень, та сплачено ПДВ на вказаний позивачем рахунок в загальній сумі 21600. За даними, наведеними в позові, сума її податкового зобов'язання з ПДВ за цей період склала 20848 гривень, проте за даними податкових декларацій така сума складає 20745 гривень. За вказаний період сума податкового зобов'язання з ПДВ нею сплачена в повному обсязі, більш того, станом на 01.04.2016 навіть переплачено 855 гривень. Також ОСОБА_1 не згодна з нарахованою пенею у розмірі 4158,43 гривень, оскільки в 2015 році вона лише один раз прострочила сплату ПДВ у сумі 656 гривень на 41 день, отже сума пені за це прострочення не може перевищувати 32 гривень. Позивач визначив суму уявного боргу з пені безпідставно та всупереч ст. 129 Податкового кодексу України. Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №808/881/16, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії позивача щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки відповідача, за наслідками якої складено акт №85/1720/НОМЕР_1 від 11.12.2015 та прийняте податкове повідомлення-рішення №0004421702 від 2501.2016. Тому вимога про стягнення коштів за вказаним рішенням є неправомірною.

ОСОБА_1 визнає вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1173,28 гривень (298,8 гривень за порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК та 874,88 гривень за порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК), проте не визнає позов в іншій частині й просить відмовити в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке: судом встановлено, що ОДПІ проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, результати якої викладено в акті №836/08-22-15-01/НОМЕР_1 від 18.02.2016. На підставі останнього прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0011731701 від 18.02.2016, яким визначено суму штрафу з ПДВ у розмірі 298,8 гривень. Зазначене повідомлення-рішення отримано відповідачем особисто 18.02.2016, про що свідчить підпис на корінці повідомлення-рішення (а.с.11).

Також позивачем було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку своєчасності сплати ПДВ до бюджету ФОП ОСОБА_1, результати якої викладені в акті перевірки №81 від 13.04.2016, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0010011301 від 13.04.2016 про визначення ФОП ОСОБА_1 штрафу з ПДВ у розмірі 874,88 гривень. Зазначене повідомлення-рішення отримано відповідачем особисто 13.04.2016, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.14).

Вищенаведені податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку відповідачем оскаржені не були, сума податкового зобов'язання, визначена ними, відповідачем визнається.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК, «у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу».

Згідно з пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК, «податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання».

Таким чином, сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, проте не сплачена у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом й складає 1173,28 гривень. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що Бердянською ОДПІ проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №25/1720/НОМЕР_1 від 11.12.2015. На підставі останнього прийнято податкове повідомлення-рішення №0004421702 від 25.01.2016 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 510 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.22).

Судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 в адміністративній справі №808/881/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Бердянської ОДПІ про визнання протиправними дій та скасування рішень частково задоволено позов й визнано протиправними дії Бердянської ОДПІ щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої складений акт № 85/1720/НОМЕР_1 від 11.12.2015, визнано протиправними та скасувано наказ Бердянської ОДПІ №1599 від 26.11.2015, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0046711702 від 11.12.2015 й рішення №0004401702 про застосування штрафних санкцій й податкове повідомлення-рішення №0004111702 від 25.01.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Станом на 08.11.2016 справа №808/881/16 знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції. Таким чином, триває процес судового оскарження процедури проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, а тому правові наслідки такої перевірки не можуть бути застосовані до неї до остаточного вирішення питання щодо правомірності цієї перевірки - набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за належне відмовити в позові в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 гривень, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0004421702 від 25.01.2016 на підставі акту перевірки №25/1720/НОМЕР_1 від 11.12.2015.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 подала до ОДПІ податкові декларації з ПДВ: № 9174907139 від 19.08.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року у розмірі 929 гривень; № 9194513228 від 20.09.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2015 року у розмірі 1477 гривень; № 9236977577 від 19.11.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року у розмірі 661 гривні; № 9254657397 від 16.12.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2015 року у розмірі 4210 гривень; № 9039270707 від 21.03.2016, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 2340 гривень; № 9057783410 від 16.04.2016, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2016 року у розмірі 11231 гривень (а.с.7-10, 12, 15).

Загальна сума податкових зобов'язань за вищенаведеними податковими деклараціями становить 20848 гривень, при цьому суд не приймає до уваги покликання ОСОБА_1 на завищення в позові суми податкових зобов'язань по податковим деклараціям з ПДВ, оскільки наданими до позову доказами (а.с.7-10, 12, 15) підтверджено наведену суму податкових зобов'язань.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК, «податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку».

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК, «податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків».

Відповідно до п. 57.1 ст.57 ПК, «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Судом встановлено та доданими відповідачем до справи доказами підтверджено, що за період з 15.09.2015 по 26.04.2016 відповідачем було сплачено 21800 гривень податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (а.с160-174). Таким чином, ОСОБА_1 було сплачено суми самостійно визначеного податкового зобов'язання по вищенаведеним податковим деклараціям, крім того, навіть допущено переплату таких податкових зобов'язань.Тому в цій частині позову належить відмовити.

Відносно пені у розмірі 4158,43 гривень необхідно зазначити, що на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2016, позивач до матеріалів справи надав розрахунок пені, з якого суд вбачає, що пеня в зазначеному розмірі складається з пені, нарахованої на борг минулих періодів по невизначеному документу від 27.02.2015 на підставі службової записки галузевого підрозділу №808/3554/13-а від 28.11.2014. Проте суд не може прийняти такий доказ як належний доказ формування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за податковими зобов'язаннями, заявленими до стягнення в даній справі. З наведеного розрахунку вбачається, що пеня нараховувалася за іншими документами, податкові зобов'язання за якими не заявлені до стягнення в даній справі. Крім того, до суду не надано цих документів та доказів узгодження податкових зобов'язань за ними, несплата яких спричинила нарахування пені. За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4158,43 гривень належить відмовити.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК, «контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини».

Судом встановлено, що ОДПІ вживала заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законом порядку: відповідачу була направлена перша податкова вимога форми «Ф1» №1/1397 від 19.08.2010 на суму 11382,48 гривень. Зазначену вимогу отримано ФОП ОСОБА_1 особисто, про що свідчить помітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, «у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення». Таким чином, кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкова вимога на борг, що утворився після надіслання вимоги, не надсилались.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 невірно трактує причини посилання в позові на першу податкову вимогу форми «Ф1» №1/1397 від 19.08.2010 на суму 11382,48 гривень - до стягнення зазначена сума не заявлена, а посилання на неї в позові (про її надіслання на адресу відповідача) є лише передумовою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 71100, АДРЕСА_1) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1173 (однієї тисячі сто сімдесяти трьох) гривень 28 копійок на р/р 31115029700011, Державний бюджет, код платежу - 14010100, код ОКПО 38042560, МФО 813015, банк одержувача - Бердянський УДКСУ ГУДКСУ.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш