Рішення № 62817028, 16.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/17996/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" простягнення 5748,38 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явилисьвід відповідача не з'явились

У судовому засіданні 16.11.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 5748,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія" "ІНГОССТРАХ" на підставі договору страхування наземного транспорту № LGN0CPS-138G3YC (LGN0A+0000506526) від 16.09.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Богдан 211040" державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Провідна". Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 5748,38 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 порушено провадження у справі № 910/17996/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.10.2016.

18.10.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача, у якій останній повідомляє про відсутність аналогічного спору та просить суд розглядати справи без участі їх уповноваженого представника.

21.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Avensis" державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України та з урахуванням клопотання відповідача було відкладено до 16.11.2016.

У судове засідання, призначене на 16.11.2016, представники сторін не з'явились. Відповідач про причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 вересня 2013 року за договором страхування наземного транспорту № LGN0CPS-138G3YC (LGN0A+0000506526) ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки "Богдан 211040", державний номер НОМЕР_1, страхувальник та вигодонабувач за договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Згідно довідки Управління Державтоінспекції ГУМВС України в м. Києві, 22.04.2015 по бульвару Ак. Вернадського, 36 А в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки "Богдан 211040" державний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм транспортного засобу "Toyota Avensis" державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2015 у справі № 759/6611/15-п.

27.04.2015 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ТОВ «Автосервіс Отаман».

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Богдан 211040" державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Звіту Приватного підприємства «ЕКОРТ» № 1184/04/15 від 01.05.2015 складає 6 248,38 грн.

15.05.2015 позивачем на підставі рахунку № СА-00000277 від 06.05.2015 та акта виконаних робіт від 06.05.2015 було складено страховий акт № И-600 та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 6 248,38 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 1857 від 15.05.2015 та № 18 від 18.05.2015.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2015 у справі № 759/6611/15-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 24.09.2014 до 23.09.2015 (Поліс АІ/2374552), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Богдан 211040" державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № LGN0CPS-138G3YC (LGN0A+0000506526) від 16.09.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Богдан 211040" державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АІ/2374552) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи - 5 748,38 грн. що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 748,38 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 33248430) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) страхове відшкодування у розмірі 5 748 (п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 38 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2016

Суддя Пукшин Л.Г.