Ухвала суду № 62816866, 03.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.11.2016Справа № 910/29612/15

Суддя Селівон А.М., розглянувши

скаргу б/н від 17.08.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ"

на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі №910/29612/15

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

про виселення з орендованого майна, демонтаж та стягнення 34 021,76 грн.

Представники сторін: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" про виселення з орендованого майна, демонтаж та стягнення 34 021,76 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість за оренду приміщення в розмірі 31 852,71 грн., пеню в розмірі 2 047,32 грн., три проценти річних в розмірі 119,92 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 653,88 грн.

Виселено товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Палац Україна", загальною площею 13.8 кв.м.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ", та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Україна", загальною площею 13.8 кв.м. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 р. у справі №910/29612/15 скасовано частково та прийнято нове рішення. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість за оренду приміщення в розмірі 31 852,71 грн., 3 % річних в розмірі 119,92 грн.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-Арт" з нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Палац Україна", загальною площею 13,8 кв.м.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТ-Арт" та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Україна", загальною площею 13,8 кв.м.

5. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі №910/29612/15 залишено без змін, касаційну скаргу ТОВ "ТАТ-Арт" - без задоволення.

06.06.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2016, яке частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 судом видано відповідні накази.

18.08.2016 до господарського суду м. Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" надійшла скарга на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі №910/29612/15, в якій заявник просить визнати поважною причиною пропуску строку звернення ТОВ "ТАТ-АРТ" зі скаргою до суду у зв'язку з попереднім поверненням раніше поданої скарги в зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 57 ГПК України; відновити ТОВ "ТАТ-АРТ" строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В.; визнати дії Головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кущ В.В. з несвоєчасного направлення ТОВ "ТАТ-АРТ" постанови про відкриття виконавчого провадження №51538957 від 04.07.2016 незаконними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №51538957 від 04.07.2016.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.16 скаргу по справі №910/29612/15 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.16 скаргу по справі №910/29612/15 передано на розгляд судді у складі Селівону А.М., у зв'язку із перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" про відновлення пропущеного строку для подачі скарги задоволено, скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 29.09.2016.

29.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд скарги призначено на 20.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 розгляд скарги відкладено на 03.11.2016.

У судове засідання 03.11.2016 уповноважені представники сторін та ВДВС не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної скарги позивач, третя особа та ВДВС повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103040865016, №0103040865024, №0103040865032.

Копія ухвали суду від 20.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену скаржником, а саме: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8а, кім. 17, що співпадає з місцезнаходженням боржника за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання на адресу господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040864990, в якому зазначено, що станом на 28.10.2016 вказане поштове відправлення не вручено адресату під час доставки.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що скаржник (боржник) повідомлений про час і місце розгляду скарги судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача (стягувача) надійшло клопотання, в якому останній зазначає на виконання п. 3 ухвали господарського суду м. Києва від 20.10.2016, що йому не відомі обставини і терміни направлення державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві постанови про відкриття виконавчого провадження №51538957, а також просить розгляд даної скарги здійснювати без участі КП "Київський метрополітен", які судом долучені до матеріалів скарги.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від ВДВС надійшли пояснення №1994/5 від 01.11.2016 по скарзі та копії матеріалів виконавчого провадження №51538957, які судом долучені до матеріалів скарги.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 03.11.2016 по розгляду скарги сторонами та ВДВС суду не надано.

Клопотань та заяв процесуального характеру від скаржника на час розгляду скарги 03.11.2016 до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників боржника та ВДВС в судове засідання 03.11.2016 суд не повідомлено.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін та ВДВС в судові засідання по розгляду скарги обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги відсутність відповідних клопотань боржника та ВДВС, суд здійснював розгляд справи за відсутності вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін та ВДВС на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведено без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавством передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст. 12 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Судом встановлено за матеріалами скарги, що 01.07.2016 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві разом із заявою стягувача КП «Київський метрополітен» надійшов наказ господарського суду м. Києва від 06.06.2016 по справі №910/29612/15 щодо зобов'язання ТОВ "ТАТ-Арт" демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться на території станції метро "Палац Україна" загальною площею 13,8 кв. м.

Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Окрім цього згідно ч. 2 вказаної статті у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності до приписів ст. ст. 18, 20, 25 Закону України „Про виконавче провадження" 04.07.2016 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кущ Вірою Валеріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51538957 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 по справі №910/29612/15 щодо зобов'язання ТОВ "ТАТ-АРТ" демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТ-Арт" та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Україна", загальною площею 13,8 кв.м, встановивши при цьому строк для добровільного виконання рішення суду до 11.07.16 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

Звертаючись до суду з даною скаргою відповідач (боржник) звертає увагу на те, що державний виконавець невчасно направив йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.16 р., що унеможливило виконання ним судового рішення в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк, який скаржником визначається як занадто короткий для можливості фактичного виконання рішення суду щодо демонтажу огороджувальних конструкцій.

Оцінюючи вказані доводи скаржника суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно п. 4.1.1. Інструкції з проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому як встановлено судом, супровідним листом від 04.07.16 р. № 1986/1 копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.16 р. була направлена на адресу боржника 11.07.16 р. та отримана останнім 15.07.16 р., що підтверджується наданою ВДВС копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101118378572, а також зазначено скаржником в поданій скарзі.

Печерським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві в наданих суду письмових поясненнях № 1994/5 від 01.11.16 р. зазначено, що у зв'язку з високим навантаженням на роботу провідних документознавців, які організовують поштову пересилку документів між Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві і сторонами виконавчого провадження та іншими особами - склалась ситуація за якої, боржник невчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду м. Києва від 06.06.2016 по справі №910/29612/15 щодо зобов'язання ТОВ "ТАТ-Арт" демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться на території станції метро "Палац Україна" загальною площею 13,8 кв. м.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконанні рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими цим законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до 10 робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Отже, за висновками суду правовим наслідком порушення ДВС встановленого п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження є відкладення державним виконавцем виконавчих дій, якщо стягувачем або боржником подано відповідну заяву, а не визнання вказаної постанови недійсною.

В свою чергу чинне законодавство не передбачає обов'язку державного виконавця пересвідчуватись в отриманні боржником постанов про відкриття виконавчого провадження. Наслідки несвоєчасного отримання документів виконавчого провадження також чітко визначені законодавством та полягають у відкладенні проведення виконавчих дій, зокрема, за заявою сторони виконавчого провадження.

Крім того, судом було встановлено, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 15.07.16 р., отже мав право та можливість звернутися до органу виконання рішень з відповідною заявою про відкладення виконавчих дій в межах встановленого законом строку.

Проте доказів звернення боржника з відповідною заявою про отримання постанови державного виконавця із запізненням та про відкладення провадження виконавчих дій до Печерського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, а також наявності підстав, що зумовили утримання боржника від вчинення відповідних дій, матеріали скарги не містять.

Отже, вимоги скаржника щодо визнання дій державного виконавця незаконними в частині винесення вказаної постанови та її скасування є безпідставними.

В свою чергу судом критично оцінюються посилання скаржника в поданій скарзі на недостатність визначеного державним виконавцем боржнику строку для добровільного виконання рішення з огляду на положення ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено право державного виконавця самостійно встановлювати термін для добровільного виконання рішення суду.

Що стосується доводів скаржника відносно того, що оскаржувана ним постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена на його адресу, то суд відзначає, що відповідне порушення не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки приписи Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають правових підстав для скасування постанов органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у випадку недотримання останніми вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо вчасного направлення на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що скарга б/н від 17.08.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/29612/15 щодо визнання дій Головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кущ В.В. з несвоєчасного направлення ТОВ "ТАТ-АРТ" постанови про відкриття виконавчого провадження № 51538957 від 04.07.2016 незаконними є необґрунтованою, а отже є такою, що задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу, визначеному законодавством обов'язку державного виконавця щодо забезпечення примусового виконання виконавчих документів кореспондує обов'язок боржника з добровільного виконання рішень суду, які на час відкриття виконавчого провадження набрали чинності, не є скасованими та зміст яких відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у Законі України "Про виконавче провадження", незалежно від суб'єктивної незгоди боржника зі змістом судового рішення, в тому числі про звільнення приміщення (виселення).

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, оскільки зважаючи на приписи ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» несвоєчасне надсилання державною виконавчою службою оскаржуваної постанови не тягне правових підстав у вигляді її скасування та визнання її недійсною, тому доводи з цього приводу є безпідставними, підстави для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-Арт" на дії головного державного виконавця відділу Печерського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві у справі №910/29612/15 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги б/н від 17.08.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АРТ" на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/29612/15 відмовити.

Суддя А.М. Селівон