Рішення № 62816772, 14.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/83/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 Справа № 908/2509/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріяна-Агро, (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, 18-А)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

про стягнення 49 412, 86 грн. заборгованості за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. та 4 984, 52 пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність № 29/08-01 від 29.08.2016р.;

від відповідача не зявився;

26.09.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Оріяна-Агро, с. Вовчанське, Якимівський район, Запорізька область з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія, м. Мелітополь, Запорізька область про стягнення 49 412, 86 грн. заборгованості за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. та 3 098, 50 грн. пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 26.09.2016 р. справу № 908/2509/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2509/16, справі присвоєно номер провадження 4/83/16, судове засідання призначено на 20.10.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 20.10.2016 р., у в'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладався на 14.11.2016р.

В судовому засіданні 14.11.2016р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

14.11.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою посилаючись на ст. 22 ГПК України, позивач збільшує період нарахування пені за неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань за договором № 29/06 від 29.06.2016р. та просить суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Агропромислова компанія, м. Мелітополь, Запорізька область 49 412, 86 грн. заборгованості за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. та 4 984, 52 пені.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву позивача, від 14.11.2016 р., ухвалу суду від 26.09.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/2509/16 та ухвалу суду від 20.10.2016 р. про відкладення розгляду справи № 908/2509/16 та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 14.11.2016 р. судом розглянуті та вирішені по суті позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства Агропромислова компанія, м. Мелітополь, Запорізька область 49 412, 86 грн. заборгованості за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. та 4 984, 52 пені.

Позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, викладені в позовній заяві, на підставі договору поставки № 29/06 від 29.06.2016р., ст., ст. 22, 526, 530, 549, 610, 612, 624 ЦК України та ст. 173 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія, Запорізька область, м. Мелітополь суму 49 412, 86 грн. заборгованості та 4 984, 52 пені.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до безкоштовного Запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.10.2016р., згідно з яким, юридичною адресою ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія (код ЄДРПОУ 31914947) є: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 26.09.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/2509/16 та узвала суду від 20.10.2016 р. про відкладення розгляду справи № 908/2509/16, які направлялися на зазначену адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2509/16.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Оріяна-Агро (позивачем у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Агропромислова компанія (відповідачем у справі) був укладений договір поставки №29/06 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) передає, а відповідач (покупець) приймає і оплачує товар на умовах договору.

Згідно з Розділом 2 Договору найменування товару : ячмінь, кількість товару: 14 240 кг., ціна товару 3470 за 1 тону, в т.ч. НДС 578, 333 грн.; сума товару 49 412, 86 грн., в т.ч. НДС 8235, 467 грн.; умови та форма оплати сума за товар перераховується на р/р постачальника на протязі 5-ти банківських днів з моменту оплати, можлива оплата суми частинами.

Відповідно до пункту 5.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань .

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору, а саме поставку ячменя, згідно видаткової накладної №РН-2906001 від 29.06.2016р. на суму 49 412, 86 грн.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. (Оригінал зазначеного документу досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або субєкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Як свідчать досліджені судом фактичні обставини справи та письмові докази у їх сукупності, оплата товару, отриманої від позивача, відповідачем здійснена не була, у звязку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 49 412, 86 грн.

Термін виконання зобов'язань за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. фактично не встановлений.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.07.2016 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №05/07-01 від 05.07.2016р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар (ячмінь) за договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення претензія, була отримана відповідачем 07.07.2016 р.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар у строк до 15.07.2016 р.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати затовар, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманого товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 49 412, 86 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ Оріяна-Агро у розмірі 49 412, 86 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 412, 86 грн. заборгованості за отриманий товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.1 Договору, який передбачає, що за прострочку оплати, неповну передачу товару, сторони сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла в період за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого/неоплаченого товару за кожен день прстрочки.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором поставки № 29/06 від 29.06.2016р. позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 4984, 52 грн., за період з 15.07.2016р. по 14.11.2016р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру пені.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5056, 04 грн. пені, за період з 15.07.2016р. по 14.11.2016р.

Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, зменшення розміру позовних вимог у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України є гарантованим процесуальним законом правом позивача до прийняття рішення по справі, а позивачем заявлено до стягнення 4984, 52 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оріяна-Агро, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське до ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія, Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариство Агропромислова компанія (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оріяна-Агро, (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, 18-А, код ЄДРПОУ 33005220) 49 412 (сорок дев'ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 86 коп. заборгованості, 4 984 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) 52 коп. пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 17 листопада 2016 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.