Рішення № 62816626, 14.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2016 Справа №905/2656/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", м. Київ

до Приватного підприємства "АБЗ", м. Дружківка

про стягнення суми заборгованості у розмірі 74620,88грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "АБЗ" про стягнення суми заборгованості у розмірі 74620,88грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526, 530, 610, 611, 615 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг (послуг) "Інспекційний контроль якості улаштування покриття на об’єкті реконструкції автомобільної дороги місцевого значення від Т-05-17 Тернове-Петрівське на ділянці км 0+000-км 7+300" №399/13. Зазначив, що відповідачем не сплачена вартість за отримані послуги відповідно до договору. Факт отримання відповідачем послуг підтверджується актом наданих послуг. Сума боргу становить 37924,21грн.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання 3% річних в сумі 3110,82грн., інфляційних втрат в сумі 33585,85грн.

25.10.2016 на адресу суду від представника позивача надійшла супровідним листом довідка про заборгованість №25/17-760 від 04.10.2016, в якій останній повідомив, що станом на 16.09.2016 сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 37924,21грн. довідка судом розглянута та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявні у матеріалах справи поштовий конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило, відзив на позовну заяву не надано.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2013 між Державним підприємством "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (позивач, виконавець) та Приватним підприємством "АБЗ" (відповідач, замовник) підписано договір №399/13 про надання послуг (послуг) "Інспекційний контроль якості улаштування покриття на об’єкті реконструкції автомобільної дороги місцевого значення від Т-05-17 Тернове-Петрівське на ділянці км 0+000-км 7+300".

Умовами договору сторони визначили предмет та ціну договору, порядок здійснення оплати, надання послуг, права та обов’язки сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до п.1.1. договору Замовник доручає, а виконавець бере на себе обов’язки по наданню послуг (робіт): "Інспекційний контроль якості улаштування покриття на об’єкті реконструкції автомобільної дороги місцевого значення від Т-05-17 Тернове-Петрівське на ділянці км 0+000-км 7+300" на відповідність вимогам нормативної документації.

Відповідно до п.2.1. договору, вартість послуг (робіт) за договором складає 37924,21грн., в тому числі ПДВ 6320,70грн. згідно розрахунку вартості (Додаток 2).

Як визначено п.3.2. договору, замовник зобов’язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акта здавання - приймання робіт підписати та оплатити його або мотивувати відмову від прийняття виконаних послуг (робіт).

Зміст і строки виконання послуг (робіт) визначаються календарним планом який міститься в Додатку №1 до договору. Відповідно до Додатку №1 граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим договору є грудень 2013 року.

Згідно з п.п.6.1, 6.2, 6.3 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. договору та закінчується "31 грудня 2013р.", а в частині оплати – до повного розрахунку. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір №399/13 від 20.08.2013 за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором та наявності заборгованості у відповідача за дані роботи позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 530 ЦК України, пункту 3.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно бути виконане в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акта здавання - приймання робіт.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №399/13 про надання послуг (послуг) "Інспекційний контроль якості улаштування покриття на об’єкті реконструкції автомобільної дороги місцевого значення від Т-05-17 Тернове-Петрівське на ділянці км 0+000-км 7+300" від 20.08.2013 підтверджується актом від 30.11.2013 на суму 37924,21грн., в т.ч. ПДВ 6320,70грн.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств. Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 37924,21грн.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані вимог-претензії №25/17-67 від 16.02.2016 та №25/17-647 від 25.08.2016, в яких останній просив сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 37924,21грн. Відповідач дані вимоги-претензії проігнорував.

За таких обставин матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем послуг та не сплати за надані послуги відповідно до терміну встановленим у Додатку №1 до договору. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 37924,21грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3110,82грн., інфляційних втрат в сумі 33585,85грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 06.12.2013 по 29.08.2016 у сумі 3110,82грн. суд визнає його вірним. З огляду на що, 3% річних підлягають задоволенню у сумі 3110,82грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат в сумі 33585,85грн. за період з 06.12.2013 по 29.08.2016, суд визнає його арифметично не вірним.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат суд визнає його не вірним. Оскільки індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

З огляду на що, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково у сумі 33016,61грн., нарахованих на борг у розмірі 37924,21грн. за період з 01.01.2014 по 29.08.2016.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" до Приватного підприємства "АБЗ" про стягнення суми заборгованості у розмірі 74620,88грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АБЗ" (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул. Московська, 179, код ЄДРПОУ 32866224) на користь Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (03680, м.Київ, вул. Горького, 51, код ЄДРПОУ 21476215) суму боргу в сумі 37924,21грн., 3% річних в сумі 3110,82грн., інфляційних втрат в сумі 33016,61грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1367,53грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 14 листопада 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява