Рішення № 62816525, 14.11.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2016 р. Справа № 903/544/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до відповідача: Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"

третья особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ковельська міська рада

про зобов'язання внести зміни в договір

Суддя Філатова С.Т.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 18.05.2016р., ОСОБА_2 дов. б/н від 08.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3О, дов. від 13.05.2016р; ОСОБА_4В, дов. від 17.08.2016р.

від третьої особи: н/в

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Волинської області від 12.09.2016р. справу №903/544/16 розподілено судді Філатовій С.Т.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 14.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулась з позовом до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про зобов'язання внесення зміни в договір №63К-002/10-07 від 01.02.2007р. про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації шляхом підписання додаткової угоди до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р. в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

У відповідності до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р., укладеного між державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (постачальник) та Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (споживач), постачальник бере на себе зобов'язання приймати від споживача стічні води в межах установленого ліміту згідно фактичного обліку по дислокації.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРЕКП) від 10.08.2012 за №279 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять (мають намір провадити) діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (п. 1.2 Постанови).

Транспортування стічних вод, у відповідності до пп. 14 п.1.3 вищезазначеної Постанови, це процес переміщення стічних вод до і після їх очищення системою трубопроводів, каналів або лотків і споруд на них для збирання та відведення з одного місця до оброблення кеку та/або відводу у водний об'єкт. Провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення можливе при виконанні таких умов: - наявності встановлених приладів обліку в кожній точці розподілу послуг (пп. 2.2.7 п. 2.2 Постанови).

Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, на підставі пп.8 п.3.4.5 Постанови від 10.08.2012 за №279, зобов'язано здійснювати відведення стічних вод із застосуванням приладів обліку на етапах транспортування стічних вод на очисні споруди та їх скиду після очищення.

З метою виконання Постанови НКРЕКП від 10.08.2012 за №279, а також уникнення несанкціонованого зливу стоків в каналізаційні мережі залізниці, публічне акціонерне товариство Українська залізниця відповідно до інвестиційної програми на 2015 рік здійснило закупівлю та встановлення вузла комерційного обліку на спірному каналізаційному трубопроводі діаметром 100 мм. на КНС в м. Ковель по вул. Ярослава Мудрого, 22 з використанням комплексу витратомірного ИРКА 25454162.001 РЭ. Виконання робіт по встановленню та монтажу витратоміра ИРКА здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Водомер на підставі ліцензії серії АЕ №273526. Відповідно до сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу №UA 2р-3944-2012, Серії Г №006772, даний сертифікат підтверджує, що комплекс витратоміра ИРКА 25454162.001 РЭ, які серійно виробляються ТОВ НВП Водомер, відповідають затвердженому типу, зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У1303-03, а також вимогам ТУУ 25454162.001-99. Сертифікат виданий виробнику рішенням Науково-технічної комісії по метрології Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Листом від 08.06.2016 за №259 Залізниця звернулася до відповідача з пропозицією внести зміни до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р. Однак отримала відповідь від 04.07.2016 за №1098 (за вх. № 869/3 від 06.07.2016 р.), відповідно до якого Ковельське УВКГ Ковельводоканал відмовило в підписанні додаткової угоди до договору № 63К-002/10-07 від 01.02.2007 про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації, мотивуючи недопущенням завдання збитків комунальному підприємству Ковельське УВКГ Ковельводоканал та громаді м. Ковеля (Т.1 а.с. 3-9).

Відповідач у запереченнях від 17.08.2016р. №1344 позов заперечив, мотивуючи наступним:

Відповідно до п. 2.2.7 Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 року №279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення однією з умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення є наявність встановлених приладів обліку в кожній точці розподілу послуг.

Відповідно до п.3.4.5 даної Постанови суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють централізоване водовідведення в частині відведення стічних вод, повинні здійснювати відведення стічних вод із застосуванням приладів обліку на етапах транспортування стічних вод на очисні споруди та їх скиду після очищення.

Пунктом 2.3 Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України № 630 від 14.12.2012р. року та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 381 від 14.12.2012 року, передбачено, що технологічний облік води на всіх етапах організації водопостачання та водовідведення включається до інвестиційної програми як першочерговий захід.

Вказане спростовує твердження позивача, викладене у позовній заяві, про те, що на виконання постанови НКРЕКП від 10.08.2012 №279 відповідно до інвестиційної програми на 2015 рік ПАТ Укрзалізниця здійснило закупівлю та встановлення вузла комерційного обліку. Даний вузол здійснює технологічний облік.

Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили необхідність внесення змін до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007 року про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації та правові підстави ведення розрахунків за стічні води між Ковельським УВКГ та підрозділом "Рівненська дистанція водопостачання" регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця на підставі показів витратоміра ИРКА 25454162.001, встановленого на мережі позивача на КНС в м. Ковелі по вул. Я. Мудрого,22.

Стаття 188 ГК України, на яку посилається позивач, стосується виключно порядку внесення змін до господарських договорів і ця норма закону не встановлює підстави внесення змін до договорів за рішенням суду у випадку недосягнення сторонами згоди, що трапилось в даному випадку (Т.1 а.с. 106-110).

18.08.2016р. (вх. №01-54/7426/16) позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив внести зміни до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р. про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації, укладеного між ПАТ "Українська залізниця" та Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", виклавши договір в редакції додаткової угоди (Т.1 а.с 93-96).

Відповідач у поясненнях від 02.09.2016р. №1411 заяву про уточнення позовних вимог заперечив, стверджуючи, що проекти додаткової угоди, які позивач отримав як додаток до позовної заяви та разом із листом-пропозицією № 259 від 08.06.2016 року про внесення змін до договору, ідентичні, але редакція проекту додаткової угоди згідно заяви №861 від 17.08.2016р. про уточнення позовних вимог містить іншу редакцію пунктів 11-13.

Ковельське УВКГ не одержувало від позивача пропозиції про внесення змін до договору в редакції, яка була викладена ним у заяві про уточнення позовних вимог.

Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог позивач, як на підставу вимог, посилається на ч.2 ст. 652 ЦК України, тобто одночасно змінив предмет і підставу позову (Т.1 а.с. 133-136).

Позивач у поясненнях від 05.09.2016р. №380 заперечив твердження відповідача про те, що даний вузол здійснює технологічний облік, а не комерційний облік, оскільки взаємовідносини між ПАТ Укрзалізниця та Ковельським УВКГ Ковельводоканал на сьогоднішній день регулюються договором № 63К-002/10-07 від 01.02.2007р. про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації, відповідно до якого відповідач відшкодовує залізниці витрати за транспортування стоків на очисні споруди.

Залізниця несе відповідальність лише за ті мережі та пристрої, які знаходяться на балансі, а також веде облік використаної води споживачів згідно договорів на водопостачання. Оскільки споживачі послуг з водовідведення по м. Ковель не являються абонентами ВП Рівненська дистанція водопостачання, відповідно останній не несе відповідальності за кількість стоків, які скидається споживачами в каналізацію (Т.1 а.с 140-143).

Ухвалою суду від 06.09.2016р. задоволено клопотання позивача від 06.09.2016р. та викликано в судове засідання для надання пояснень по справі інженера техвідділу виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція водопостачання" ОСОБА_2 для надання пояснень щодо викладених у позовній заяві обставин (Т.1 а.с. 144-148).

У письмових поясненнях від 19.09.2016р. №424 представник позивача ОСОБА_2 повідомила таке:

До встановлення витратоміра збитки залізниці рахувалися по перевитраті електроенергії, зазначеної на роботу каналізаційно-насосної станції. З графіками аналізу та розрахунками неодноразово звертались в Ковельську міську раду та Ковельводоканал. Збирались спільні наради, але питання залишилися невирішеними.

В 2010р., після проведеного обстеження та аналізу роботи КНС, було розроблено розрахунок дощових стоків згідно даних Гідрометцентру про кількість опадів та визначених площ, з яких дощові стоки потрапляють в мережу, оскільки в визначених площах були земельні ділянки фізичних споживачів та площі дорожнього покриття, звернулись за відшкодуванням витрат за перекачку дощових стоків до міської ради (Т.1 а.с 159-160).

У письмових поясненнях від 19.09.2016р. №425 позивач вказав, що Правилами користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України від 02.12.1999р. за № 831/4124, чинних на момент укладення договору на транспортування стоків, (далі-залізничні правила) встановлено, що дотримання цих Правил є обов'язковим для усіх осіб, підприємств та установ, що користуються залізничними системами водопроводу та каналізації, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування та форм власності. Системи каналізації призначені для забезпечення безперебійного відведення у належній кількості господарсько-побутових та виробничих стічних вод від підприємств та організацій залізничного транспорту, а також від нетранспортних підприємств та населення, які перебувають у договірних стосунках з Постачальником.(п.п.1 п.1.4. Залізничних Правил).

Договір № 63К-002/10-07 від 01.02.2007 року про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації був заключений на підставі п.8.7 Залізничних правил. Підключення нових споживачів до залізничної каналізації дозволяється тільки за наявності проектів, розроблених проектними організаціями та погоджених з замовником, підрядником будівництва та Постачальником. Кількість господарсько-побутових стічних вод, що надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з залізничного водопроводу або з місцевих джерел, згідно з показниками водолічильників, а при їх відсутності - згідно з нормативами водоспоживання та водовідведення (п.11.1).

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002р. за №37, Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п.5.1 Правил, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.3.14 Правил). Відповідно до п.5.29 Правил у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: за допомогою засобів обліку на водозаборах; за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; на підставі витрат води на технологічні потреби; на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення. При цьому, п.5.29 Правил визначено, що метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками. Дане положення підтверджується Постановою Верховного Суду України від 29 листопада 2010 року у справі №9/2пд за позовом ТОВ Луганськвода до КП Ровенькитеплокомуненергія (Т.1 а.с 161-163).

У письмових поясненнях від 20.09.2016р. представник позивача повідомив, що на момент укладення договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р. залізниця керувалась Правилами користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України від 02.12.1999р. за №831/4124. Договір заключено на підставі вільного волевиявлення за домовленістю сторін.

На сьогодні залізниця діє на підставі Правил користування системами централізованого водопостачання №190 від 27.06.2008р.

Долучив Правила користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України від 02.12.1999р. за №831/4124 (Т.1 а.с. 206-224).

Представник відповідача у письмових поясненнях від 20.09.2016р. повідомив, що позивач не може бути виробником, оскільки не проводить повний технологічний процес централізованого водовідведення у м. Ковелі.

Долучив Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Ковель, затверджений рішенням виконкому Ковельської міської ради від 08.09.2011р. №386 (Т.1 а.с. 225-256).

Позивач у письмових поясненнях від 21.09.2016р. №432 на вимогу суду щодо статусу залізниці у правовідносинах по договору, вказав, що Правилами користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України, затвердженими Міністерством транспорту України від 02.12.1999р. за №831/4124, чинними на момент укладення договору на транспортування стоків, встановлено порядок користування залізничними системами питного та технічного водопостачання, приймання стічних вод у залізничну каналізацію та визначено порядок взаємодії між дистанцією водопостачання і санітарно технічних пристроїв (Постачальник), дистанцією цивільних споруд, службою водопостачання і водовідведення. службою цивільних споруд управління залізниці, підприємствами і структурними підрозділами залізничного транспорту, нетранспортними організаціями та населенням (Споживачі), водопровідно-каналізаційні пристрої яких підключені до систем залізничного водопроводу та каналізації (п.1.1 ).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативний акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Т.2 а.с. 3-5).

У поясненнях №1521 від 20.09.2016р. відповідач вказав, що згідно п.2.1 договору від 12.09.2014 року з 01.07.2014 року споживач (Ковельське УВКГ) сплачувало постачальнику (Львівська залізниця) за пропуск стічних вод через його КНС по вул. Я. Мудрого, 22 у м. Ковелі, тобто - за транспортування стоків, кількість яких визначалася згідно фактичного обліку по дислокації.

Зауважив, що рівненська дистанція водопостачання щомісячно підписує Акти виконаних робіт по договору №63К-002 10-07 від 01.02.2007 року. В даних актах зазначені найменування робіт, період, договору, обсяги наданих послуг, тариф та загальна вартість. Акти скріплені підписами та печатками сторін договору.

Тобто, позивач вчиняє дії по визнанню (схваленню) умов договору 63К- 002/10-07 від 01.02.2007 року. Вказані акти підписані ним без зауважень .

Вказав, що позивач не надає послуги з централізованого водовідведення споживачам м. Ковель. Він надає лише послуги Ковельському УВКГ по транспортуванню стічних вод від споживачів району Ковель-2 за допомогою системи мереж, колекторів та споруд, які перебувають у нього на балансі та постійному обслуговуванні. Водовідведення в частині очистки стічних вод проводиться Ковельським УВКГ на каналізаційних очисних спорудах м. Ковель (Т.2, а.с. 7-18).

У поясненнях №1527 від 21.09.2016р. відповідач зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із водовідведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п.1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279, система централізованого водовідведення (каналізація) - це комплекс об'єктів, споруд, колекторів, зв'язаних єдиним технологічним процесом відведення та очищення комунальних та інших стічних вод населених пунктів.

Ковельське УВКГ Ковельводоканал є виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії (переоформлено рішенням НКРЕКП від 20.10.2015 року № 2601). З огляду на зазначене, на Ковельське УВКГ Ковельводоканал, як на виробника послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, поширюються положення: Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України , затв. наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 року №190; Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затв. наказом Держкомітету України по ЖКГ від 07.09.1995 року №30; Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. наказом Держбудівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37; Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Ковель, затв. рішенням Ковельської міської ради №386 від 08.09.2011р. (Т.2 а.с. 19-20).

Долучив ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на вид господарської діяльності №8 від 02..12.2011р. - вид діяльності - централізоване водопостачання та водовідведення, видану Ковельському управлінні водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (Т.2 а.с. 21).

У судовому засіданні 22.09.2016р. представник позивача у письмових поясненнях щодо правового статусу залізниці у правовідносинах по договору, вказав, що відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", правовий статус позивача по договору - Виконавець.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190 позивач по договору є ОСОБА_5 послуг.

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України від 19.02.2002р. №37 позивач згідно даних правил є Водоканалом.

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Ковель статус позивача не визначено, оскільки згідно п.1.2 Правила поширюються на УВКГ "Ковельводоканал" та на всі підприємства, установи організації незалежно від форм власності відомчої належності, які скидають свої стічні води.

Зауважив щодо нормативних актів, що передбачають прийняття на облік споживача витратоміра - не передбачено.

Встановлення витратомірів передбачено п.3.4.5 Постанови НКРЕ від 10.08.2012р. №279, відповідно до якого залізницю зобов'язано здійснювати відведення стічних вод із застосуванням приладів обліку на етапах транспортування стічних вод на очисні споруди та їх скиду після очищення (Т.2 а.с. 6).

Представник відповідача у письмових поясненнях, відібраних у судовому засіданні 22.09.2016р., вказав, що на даний час згідно договору, в який позивач хоче внести зміни, Ковельське УВКГ є ОСОБА_5 послуг з централізованого водовідведення, оскільки здійснює весь технологічний процес водовідведення. Позивач на даний момент згідно договору є Споживачем, оскільки отримує послуги з водовідведення і очистки на очисних спорудах Ковельського УВКГ по вул. Грабовського в розумінні ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (ст.1) та є балансоутримувачем частини мереж.

В розумінні Правил №37 приймання стічних вод позивач є Підприємством, оскільки скидає стічні води в системи каналізації населених пунктів, а відповідач - Водоканалом, оскільки є комунальним підприємством та має на балансі системи місцевої каналізації - в розумінні даних Правил (п.1.2 Правил).

Відповідно до Правил №190 позивач є Споживачем та балансоутримувачем, а відповідач ОСОБА_5 (п.1.1 Правил) (Т.2 а.с. 22).

Представник відповідача зауважив, що відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведенням та очищенням комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Оскільки відведення стічних вод з мікрорайону Ковель-2 не може бути централізованим без використання споруд та колекторів, які знаходяться на балансі ВП "Рівненська дистанція водопостачання, то ці мережі та споруди входять до системи централізованого водовідведення м. Ковель (Т.2 а.с. 23).

В судовому засіданні 22.09.2016р. суд, заслухавши доводи та заперечення сторін по заяві позивача про уточнення позовних вимог, співставивши зміст та підстави, дійшов висновку, що вказана заява не змінює ні предмет, ні підстави позову (предмет - внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди, підстава - істотна зміна обставин - ч.2 ст.652 ЦК України) і фактично є викладенням в прохальній частині позовної заяви змісту додаткової угоди від 08.06.2016р., надісланої відповідачу супровідним листом від 08.06.2016р. №259 з посиланням на істотну зміну обставин (Т.1 а.с. 58, 60-61).

Позивач у поясненнях від 01.11.2016р. №517 вказав, що відповідно до п.1.1 Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України, затверджених Міністерством транспорту України від 02.12.1999р. за №831/4124, чинних на момент укладення договору на транспортування стоків, Залізниця є Постачальником.

На момент заключення договору Залізниця керувалася п. 3.14. Правил № 190, відповідно до яких в разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

В зв'язку із встановленням витратоміра, Залізниця наполягає на здійсненні оплати за надані послуги відповідно до п.5.1 Правил № 190, згідно яких облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Ковельська міська рада у відзиві на позовну заяву від 07.11.2016р. повідомила таке:

Ковельське управління водопровідно-каналізційного господарства «Ковельводоканал» є одним з основних надавачів послуг водопостачання та водовідведення в м.Ковелі та Ковельському районі.

Згідно довідки АБ №676458 Управління статистики у Ковельському районі Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» належить до комунальної форми власності. Власником підприємства є Ковельська міська рада.

Ковельським УВКГ «Ковельводоканал» з 1998 по 2015 рік включно проводилася видача технічних умов на приєднання житлових будинків до централізованих мереж водовідведення.

Проте, всупереч технічним умовам ВП «Рівненська дистанція водопостачання» проводив підключення споживачів до власних мереж водовідведення, не укладаючи при цьому угоди з споживачами в частині проведення ними оплати за користування каналізацією.

На даний час відповідно до договору, в який позивач хоче внести зміни, Ковельське УМКГ є виробником послуг з централізованого водовідведення, оскільки здійснює весь технологічний процес водовідведення, а ВП «Рівненська дистанція водопостачання»згідно договору є Споживачем, оскільки отримує послуги з водовідведення і очистки на очищених спорудах Ковельського УВКГ (Т.2, а.с. 38-39).

У судовому засіданні 08.11.2016р. згідно зі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 14.11.2016р. до 10.00год для представлення додаткових доказів.

Позивач в поясненнях від 11.11.2016р. №550/1 в обґрунтування позовних вимог вказав, що постанова НКРЕ від 10.08.2010 року за № 279 чітко розмежовує поняття: централізоване водовідведення в частині відведення стічних вод (п.3.4.5 Постанови), централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод (п. 3.4.6 Постанови).

До даного виду послуг, що є предметом спору, застосовується п.3.4.5 Постанови НКРЕ від 10.08.2010 року за №279, відповідно до якого (п.п. 8 п.3.4.5 Постанови), Ліцензійні умови господарської діяльності зобов'язують позивача як особу, що здійснює відведення стічних вод споживача на очисні споруди того ж таки споживача, здійснювати відведення стічних вод із застосуванням приладів обліку на етапах транспортування стічних вод на очисні споруди та їх скиду після очищення.

Відповідно, Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» на підставі п.3.4.6, як суб'єкта, що здійснює централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод, здійснювати очищення стічних вод із застосуванням приладів обліку.

Правовою підставою для внесення змін до договору № 63К-002/10-07 від 01.02.2007 р. про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації є (в тому числі) ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (п. 3.4.5 Постанови) (Т.2, а.с. 52-54).

У письмових поясненнях, відібраних у судовому засіданні 14.11.2016р. представник позивача пояснив відносно додатку до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р., що в дислокації помилково йде посилання на договір від 01.01.2002р. Дана дислокація стосується діючого договору від 01.02.2007р.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив цю обставину.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до справи докази, -

в с т а н о в и в :

01.02.2007р. між ООТГО "Львівська залізниця" (постачальник) та Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (споживач) був укладений договір №63К-002/10-07 про приймання стічних вод у систему залізничної каналізації.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався приймати від споживача стічні води згідно фактичного обліку по дислокації. Дислокацією до договору визначені 10 категорій споживачів по водолічильнику.

Згідно п.1.3. договору кількість стічних вод, прийнятих у залізничну каналізаційну мережу, визначається Споживачем і затверджується постачальником і дорівнює кількості спожитої води із залізничного водопроводу та інших джерел разом взятих. Розрахунок обсягів стоків виконується на підставі чинних нормативних документів і є додатком до договору.

У п.1.5 договору сторони обумовили, що приймання стічних вод від промислових підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та відомчої належності до комунальних каналізацій здійснюється згідно з вимогами Правил приймання стічних вод підприємств комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. № 37 .

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки за воду, використану споживачем, здійснюється згідно з главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України та затвердженими тарифами. У разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору.

Сторони передбачили у п.5.2 договору, що зміни до договору оформляються двостороннім протоколом, що додається до договору і є невід'ємною частиною. Згідно п.6.3 договору усі питання, не передбачені цим договором, регулюються Правилами користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством (Т.1, а.с 41-42).

08.06.2016р. із супровідним листом №259 позивач - постачальник звернувся із заявою до Ковельського УВКГ "Ковельводоканал" (споживач) на підставі п.2 ст. 188 ГК України про внесення змін до договору про приймання стічних вод щодо визначення кількості стічних вод на підставі приладу обліку (витратоміра), що встановлений на каналізаційно-насосній станції (КНС) підрозділу Рівненська дистанція за адресою м. Ковель, вул. Мудрого, 22 та оплату за послуги згідно приладу обліку - витратоміра. Необхідність змін обґрунтував істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, пославшись на п.п. 8 п.3.4.5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012р. №279 " Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення" (а.с 58).

Листом від 04.07.2016р. №1098 КУВКГ "Ковельводоканал" відмовило у підписанні додаткової угоди щодо внесення змін до договору, мотивуючи тим, що Ковельське УВКГ не може прийняти на облік витратомір та проводити по ньому розрахунки з ВП "Рівненська дистанція водопостачання", оскільки всі стічні води, що централізовано відводяться від мікрорайону "Ковель-2", надходять на очисні споруди Ковельського УВКГ по вул. Сурікова. Ковельське УВКГ пропонувало надання послуг з очищення стоків на очисних спорудах управління по вул. Грабовського відповідно до показів даного витратоміра.

Лист-відмова отриманий позивачем 06.07.2016р., вх. №869/3 (Т.1 а.с 58-59).

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

29.07.2016р. позивач звернувся з позовом до суду.

Загальні підстави для зміни договорів визначені ст. 651 ЦК України, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач, звертаючись до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору, свої дії обґрунтував істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин врегульована ст. 652 ЦК України, а саме:

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Договір від 01.02.2007р. №63К-002/10-07 було укладено відповідно до Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України, затв. наказом Міністерства транспорту України №393 від 02.08.1999р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 грудня 1999р. за № 831/4124.

Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 17.01.2015р. №7.

Згідно п.1.3. додатку №4 до п. 11.8 вказаних Правил передбачалось, що кількість стічних вод, прийнятих у залізничну каналізаційну мережу, визначається споживачем і затверджується постачальником.

Розрахунок обсягів стоків виконується на підставі чинних нормативних документів і є додатком до договору.

Відповідно, у п.1.3 договору сторони визначили, що кількість стічних вод, прийнятих у залізничну каналізаційну мережу, визначається споживачем і затверджується постачальником і дорівнює кількості спожитої води із залізничного водопроводу та інших джерел разом взятих. Розрахунок обсягів стоків виконується на підставі чинних нормативних документів і є додатком до договору.

Водночас, на час укладення договору діяли Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року №37, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за №403/6691.

Згідно п.1.2 Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації , та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

На час укладення договору діяли і Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України №65 від 01.07.94р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994р. за №165/374, які втратили чинність, і діють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190 від 27.08.2008р., затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008р. за №936/15627 та згідно абз 2 п.1.1 ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

На підставі п.1.5 Правил №37 виконавчим комітетом Ковельської міської ради затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Ковеля (Т.1 а.с 227-254).

Згідно п.1.6 Правил №37 місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані та території даної місцевої ради. Вказані місцеві Правила регламентують порядок укладення та істотні умови договорів на водопостачання та водовідведення.

Тобто, на час спору правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, Законами України "Про житлово-комнальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України №37, місцевими правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Ковель.

Поширення дії цих правил на договірні зобов'язання сторін обумовлено як самими Правилами, так і п.6.3 договору.

Запропоновані позивачем з посиланням на істотну зміну обставин умови договору передбачають внесення змін до умов обліку стічних вод на підставі приладу обліку-витратоміра.

Діючими Правилами користування №190, які є обов'язковими для сторін договору, визначений порядок установки вузлів обліку, а саме: вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2);

проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника (п. 5.5);

до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника. (п.5.6);

установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником (п.5.7);

Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються (п.5.10).

Тобто, Правилами №190, які є обов'язковими для сторін договору, визначена послідовність та узгодженість дій виробника і споживача під час встановлення вузлів обліку (в даному випадку витратоміра).

Всупереч зазначеному, установка витратоміра здійснювалась без дотримання цих вимог.

Тобто, позивачем, всупереч вимогам, здійснена установка витратоміра без отримання вихідних даних від відповідача, не на межі балансової належності мереж виробника та споживача, без погодження проекту тощо.

Норми, які надають позивачу право діяти одноосібно, суду не наведені.

При цьому судом не прийняті доводи позивача про установку витратоміра спеціалізованим ліцензованим підприємством та відсутність ліцензії на таку установку у відповідача, оскільки вказані обставини не звільняють позивача від обов'язку погоджувати дії по установці засобів обліку з відповідачем, який здійснює в м. Ковелі технологічний процес водовідведення.

Позивач одноосібно, всупереч вимогам розділу V Правил №190, встановивши витратомір, не отримавши попередньо вихідні дані від відповідача, просить зобов'язати останнього здійснювати облік за вказаним витратоміром.

При цьому, згідно п.п. 5.5, 5.10 Правил приймання в експлуатацію вузла обліку здійснюється за участю представника виробника і засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника; неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

На даний час вузол обліку відповідачем не прийнятий, не опломбований, розташування його з дотриманням вимог розділу V Правил відповідачем заперечено, встановлення відповідності проектування, монтажу вузла обліку ДБН та діючій мережі за відсутності вихідних даних, отриманих від водоканалу, виходить за межі даного судового провадження і передбачає експертне дослідження вказаних питань.

Суд зауважує, що звертаючись з позовом про зобов'язання внести зміни до договору щодо обліку водовідведення, позивач не обґрунтовує вимоги посиланням на норми діючих Правил №190, №37, які поширюють дії на всі підприємства, що приєднані до системи комунального водовідведення, обґрунтовуючи позов посиланням на Правила залізниці, які на даний час втратили чинність.

Крім того, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Однак, позивачем належними доказами не доведено обставин, які свідчать про наявність усіх чотирьох умов для зміни спірного договору, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, та не наведено доказів, у розумінні ст.33 ГПК України, стосовно того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (позивач).

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням ст.652 ЦК України (постанова ВСУ від 27.02.2012 у справі №2/52-09 (Постанова №3-9гс12)).

Суд не приймає посилання позивача на п. 3.4.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, як на істотну зміну обставин щодо обліку водовідведення, оскільки спосіб визначення кількості стічних вод засобами вимірювальної техніки був визначений і на час укладення сторонами договору як в п.11.1 Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України від 02.12.1999р. за №831/4124, так і в розділі 4 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України №65 від 01.07.94р., і в п.10.3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затв. наказом Держжиткомунгоспу від 05.07.1995р., №30.

Згідно ч.4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Таких виняткових обставин позивач не довів.

До того ж, прагнучи внести зміни до договору №63К-002/10-07 від 01.02.2007р., який був прийнятий на підставі Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України від 02.12.1999р. за №831/4124, що втратили чинність, позивач не обґрунтовує та не доводить як правовий статус залізниці, так і відповідача (виробник, водоканал, споживач) у правовідносинах на час внесення змін відповідно до норм діючих Правил користування №190, якими і врегульовано спірне питання.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати при відмові у позові згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

18.11.2016

Суддя С. Т. Філатова