Рішення № 62814598, 17.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4591/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Панасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс АДРЕСА_2, вартістю 165 000,00 грн. в цілому; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс АДРЕСА_3, вартістю 140 000,00 грн. в цілому та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 050,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що позивач з 03.11.1989 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013 року, що 31.07.2013 року набрало законної сили. Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року відповідач ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на користь позивача ОСОБА_1 на утримання їхньої малолітньої доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.09.2011 року. Однак зазначений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку малолітньої дитини. Сторонами за час шлюбу було набуто майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль марки «Mazda МРУ» рік 2002, колір чорний, ДНЗ НОМЕР_2 вартістю 150 000,00 грн.; гаражний бокс АДРЕСА_2, вартістю 165 000,00 грн.; гаражний бокс АДРЕСА_3, вартістю 140 000,00 грн.; майно, загальною вартістю 142 000,00 грн., що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1. Однак сторони не дійшли згоди щодо порядку поділу вищезазначеного майна, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

04.10.2016 року в судовому засіданні за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Гаражно-будівельний кооператив «Лівобережний» переведено в статус співвідповідача по справі. (а.с. 135-136; 138-139)

04.10.2016 року в судовому засіданні за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва долучено до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, як співзабудовником, право на збудований нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, але не прийнятий в експлуатацію, гаражний бокс АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи: 22921858, у Дніпровському районі м. Києва по вул. Березняківській, 29-Б в цілому, та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, як співзабудовником, право на збудований нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, але не прийнятий в експлуатацію, гаражний бокс АДРЕСА_3, ідентифікаційний код юридичної особи: 22921858, у Дніпровському районі м. Києва по вул. Березняківській, 29-Б в цілому; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 050,00 грн. (а.с. 137; 138-139)

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву від 16.11.2016 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести судове засідання 17.11.2016 року за його відсутності. Разом з тим суд критично оцінює клопотання представника про розгляд справи по суті після розгляду судом заявлених представником письмових клопотань, долучених до матеріалів справи, та за участю представника позивача в судовому засіданні, - оскільки таке клопотання суперечить клопотанню представника про проведення судового засідання 17.11.2016 року у відсутності представника позивача, ураховуючи, що процесуальним законодавством України не наділено представника сторони по справі повноваженнями на ведення судового процесу, встановлення порядку розгляду клопотань сторони, оголошення перерви чи відкладення судового розгляду справи, розгляду справи по суті з урахуванням строків такого розгляду, що є повноваженнями суду, при цьому заява представника позивача від 16.11.2016 року не містить клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням причини, поважність якої підлягає до оцінки судом.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав, що містять його письмові заперечення на позов, долучені до матеріалів справи (а.с. 40-45), просить провести судовий розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ГБК «Лівобережний» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 316, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положення частини 1 статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положенням статті 370 Цивільного кодексу України визначено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або судом.

Цивільний кодекс України регулює відносини, що складаються між співвласниками стосовно майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном, що визначає зміст права спільної сумісної власності. Хоча при праві спільної сумісної власності розмір частки кожного з співвласників не визначений, це не позбавляє можливості кожного з них права на виділ частки з майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у натурі.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, майно, належне обом із подружжя, визначається як спільна сумісна власність, тобто спільна власність двох осіб - подружжя - без визначення часток кожного з них. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03.11.1989 року зареєстрували шлюб у Палаці одруження «Дарницький» м. Києва, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 3552. (а.с. 7)

Сторони від шлюбу мають малолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1070.(а.с. 10)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.09.2011 р.; стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 08.09.2011 року і до досягнення дитиною 23 - х річчя або до припинення навчання в вищому закладі. (а.с. 11-12)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013 року, шлюб, зареєстрований 03 листопада 1989 року Палацом одруження «Дарницький», актовий запис № 3552, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано. (а.с. 8-9)

Листом від 19.05.2016 року № 6381 (И-2016) Київським міським бюро технічної інвентаризації повідомлено, що згідно з даними Бюро м. Києва гаражні бокси АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстровані. (а.с. 64)

За даними Довідки від 11.05.2016 року № 1/11, виданої Головою правління ГБК «Лівобережний», ОСОБА_2 є членом ГБК «Лівобережний»; пайові внески в кооператив не вносились; на території Кооперативу жодного гаража на праві власності за ОСОБА_2 немає. (а.с. 55)

За даними Довідки від 30.06.2016 року № 1/30, виданої Головою правління ГБК «Лівобережний», ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, є членом ГБК «Лівобережний» з 1996 року згідно поданої заяви. Інформації коли та ким були побудовані гаражні бокси АДРЕСА_2, відсутня. Інформація стосовно зареєстрованих прав власності на гаражні бокси АДРЕСА_2 також відсутня. (а.с. 76)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, задля набуття особистої власності, позивач просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, як співзабудовником, право на збудований нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, але не прийнятий в експлуатацію, гаражний бокс АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи: 22921858, у Дніпровському районі м. Києва по вул. Березняківській, 29-Б в цілому, та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, як співзабудовником, право на збудований нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, але не прийнятий в експлуатацію, гаражний бокс АДРЕСА_3, ідентифікаційний код юридичної особи: 22921858, у Дніпровському районі м. Києва по вул. Березняківській, 29-Б в цілому; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 050,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно розяснень, наведених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись законодавством України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання за позивачем в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права на гаражні бокси АДРЕСА_2, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належності зазначених об'єктів нерухомого майна на праві власності сторонам спірних правовідносин, як і відсутні докази введення гаражних боксів в експлуатацію та докази їх державної реєстрації, тому, дотримуючись принципів доказування, що не можуть грунтуватись на припущеннях, за відсутності доказів належності спірних обєктів нерухомості до спільного сумісного майна подружжя - відсутні підстави здійснення поділу щодо останнього в розрізі даного спору.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» про поділ спільного майна подружжя є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на відмову у задоволенні позову, відсутні правові підставі відшкодування на користь позивача понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», ст. 60 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 316, 321, 328, 331, 368 - 370, 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 10, 58-61, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: