Постанова № 62812777, 16.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 823/1379/16

09 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Рябоконя В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить зобов'язати посадових осіб Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області скасувати тимчасове обмеження на проведення реєстраційних операцій на транспортний засіб ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому, згідно листа територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області від 19.08.2016 № 31/23/41-2111, відмовлено в знятті з обліку вказаного автомобіля у зв'язку з накладенням арешту на обмеження реєстраційних операцій.

Позивач зазначав, що придбав вказаний автомобіль законно, здійснив його перереєстрацію, відповідно до вимог чинного законодавства України, а право власності на вказаний автомобіль ніким не оспорювалось, тому позивач вважає, що його Конституційні права власника було порушено.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що постанова про накладення арешту на транспортний засіб марки "IVEGO Eurocargo", д.н.з. НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2, власником якого є позивач, ні слідчим, ні судом не виносилася. Заборона на проведення реєстраційних операцій накладена на підставі листа слідчого, що є порушенням визначеної законодавством процедури.

При цьому, позивач наголошував, що відмова Територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області в здійсненні реєстраційних дій щодо автомобіля НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 є незаконною та порушує його права на вільне володіння та розпорядження майном, що передбачені Конституцією України.

Враховуючи зазначене наявна заборона накладена безпідставно, тому підлягає до скасування в судову порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача, враховуючи заяву про зміну позовних вимог, проти позову не заперечував та пояснив, що на даний момент не існує органу, який би міг відкликати лист, згідно якого накладена заборона на проведення реєстраційних операцій стосовно автомобіля позивача.

Окрім того, станом на 01.11.2016 до ТСЦ 7141 РСЦ МВС в Черкаській області жодного процесуального документа - судового рішення чи постанови державного виконавця про скасування обмеження на проведення реєстраційних операцій на автомобіль НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2, що належить позивачу, не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_5. Право власності на транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7.

В січні 2016 року позивачеві стало відомо, що на належний йому автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_5, накладено арешт.

05.05.2016 позивач звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області із заявою про скасування арешту на вищевказаний автомобіль, однак постановою цього суду від 12.05.2016 заяву залишено без задоволення. При цьому суд встановив, що арешт на автомобіль НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_5, ні в ході досудового слідства, ні в суді в рамках розгляду кримінальної справи не накладався.

04 липня 2016 року позивач звернувся до територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області з заявою про скасування тимчасового обмеження перереєстрації, накладеного на належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки "IVEGO Eurocargo", д.н.з. НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_5.

Листом територіальний сервісний центр 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області № 31/23/41-2111 від 19.08.2016, повідомив позивача, що згідно листа слідчого СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВС в Черкаській області Грама О.Б., від 23.03.2009 по кримінальній справі № 5081271 накладено тимчасове обмеження на проведення реєстраційних операцій на транспортні засоби гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на 19.08.2016 листи слідчого або рішення суду про скасування обмеження на проведення реєстраційних операцій на транспортний засіб гр. ОСОБА_1, а саме автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_5, до Територіального сервісного центру 7141 не надходило. В зв'язку з вищевикладеним, для знаття даного обмеження а ТСЦ 7141 немає підстав.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі Порядок № 1388).

Згідно п. 2 Порядку № 1388 визначено, що цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Пунктом 41 Порядку № 1388 визначено, що забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, стосовно яких є ухвала суду про накладення арешту або заборону зняття з обліку чи постанова державного виконавця про накладення арешту.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200 (далі - Порядок № 1200) визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані стати на облік відповідно у Державтоінспекції МВС і Держсільгоспінспекції та вести облік надходження, продажу та передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Облік ведеться суб'єктами господарювання в письмовому та електронному вигляді. Суб'єкти господарювання невідкладно вносять інформацію про надходження, передачу, реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, до електронного реєстру.

За приписами п. 44 Порядку № 1200 встановлено, що на комісію не приймаються транспортні засоби або машини, щодо яких в установленому порядку повідомлено про накладення арешту або заборону зняття їх з обліку, які не зареєстровані в Державтоінспекції або Держсільгоспінспекції, а також транспортні засоби, щодо яких не надано відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) чи свідоцтва про реєстрацію машини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд зазначає, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2011 за заявою №39766/05 "Сєрков проти України" зазначив, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення п.1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п.58).

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року, коли воно законне і не свавільне (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції", №31107/96, п. 58, 1999). Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі "Беєлер проти Італії"№33202/96, п. 107, 2000).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що лист слідчого не є тим документом, на підставі якого, згідно п. 41 Порядку № 1388, може бути накладено арешт.

Окрім того, відсутні докази, які б підтверджували, що правочин, яким оформлено придбання автомобіля у власність позивача, розірвано або визнано у судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що тимчасове обмеження на проведення реєстраційних операцій на транспортний засіб ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати посадових осіб регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області скасувати тимчасове обмеження на проведення реєстраційних операцій на транспортний засіб ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області (18023, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, ідентифікаційний код 40112118) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 18.11.2016.