Вирок № 62811800, 17.11.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/16602/16-к

н/п 1-кп/640/755/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Струкова А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ДП ХМЗ «ФЕД» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2016 року за №12016220000000167 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Камянка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, з вищою технічною освітою, працюючого неофіційно менеджером, маючого щомісячний дохід близько 3000грн., одруженого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч.ч. 1,4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, на підставі наказу №150 від 05.07.2013 року був призначений на посаду провідного інженера по комплектації обладнання та матеріалів Державного підприємства Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі ДП ХМЗ «ФЕД»), що розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132.

Відповідно ст.139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Однак працівник ОСОБА_1 вирішив стати на злочинний шлях та привласнити грошові кошти ДП ХМЗ «ФЕД», які були йому ввірені та видані у якості авансів під час перебування у відрядженнях, для чого підробив та використав офіційні документи при наступних обставинах:

Так, на підставі п.3 наказу директора ДП ХМЗ «ФЕД» від 11.02.2014 №8, провідного інженера ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) відряджений в м. Електросталь Московської області, ВАТ «Металургійний завод «Електросталь», строком на 7 діб, з 16 по 22 березня 2014 року для доставки отримання металу та оформлення митної документації.

На підставі даного наказу, службовими особами ДП ХМЗ «ФЕД» було виписано посвідчення на відрядження №94 від 12.02.2014 на ім'я ОСОБА_1 та видано завдання на відрядження, після цього у касі підприємства за відомостями на виплату грошей №33 від 12.02.2014 та №37 від 14.02.2014 року ОСОБА_1 було особисто отримано грошові кошти у якості авансу на відрядження у сумі 1000 грн. та 33000 руб. Російської Федерації.

Згідно з посвідченням на відрядження №94, після вибуття у відрядження 16.02.2014 з м. Харкова, ОСОБА_1 прибув 17.02.2014 до м. Електросталь, де знаходиться ВАТ «Металургічний завод «Електросталь» та після виконання завдань по відрядженню, 22.02.2014 вибув з ВАТ «Металургічний завод «Електросталь» та 22.02.2014 повернувся до ДП ХМЗ «ФЕД», яке знаходиться у м.Харкові.

Відповідно підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту. Зважаючи на це, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, є документом на підставі якого здійснюється остаточний розрахунок між особою, що видала грошові кошти та особою, якій видавались грошові кошти під звіт.

Відповідно до вимог п.17 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністра фінансів України №59 від 13.03.1998 року після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку.

На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, 24.02.2014 ОСОБА_1, знаходячись на території ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, з метою подальшого використання, шляхом надання до бухгалтерії підприємства підробленого документа та привласнення грошових коштів підприємства, особисто вніс до звіту №91 від 26.02.2014 про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, форма та порядок складання якого затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2013 №845 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання», який є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості щодо кількості днів фактичного перебування у відрядженні за межами України, зазначивши завідомо неправдиві відомості щодо кількості діб перебування за межами України у відрядженні, а саме 7 діб. Однак згідно листа першого заступника начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. №0.64-6733/0/15-16 від 07.04.2016, ОСОБА_1 фактично перебував за межами України в період з 16.02.2014 по 19.02.2014, тобто загалом 4 доби.

Таким чином, ОСОБА_1 24.02.2014 року, знаходячись на території ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 6.132, вніс завідомо неправдиві відомості у офіційний документ - звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №91 від 26.02.2014 щодо фактичної кількості днів перебування у відрядженні за межами України.

Крім того, ОСОБА_1 24.02.2014 року, маючи на руках завідомо підроблений при вищезазначених обставинах документ, знаходячись на території ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, з метою фактичного підтвердження понесених витрат під час відрядження, законного підтвердження списання па його користь грошових коштів, наданих у якості авансу та привласнення грошових коштів підприємства, використав завідомо підроблений звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №91 від 26.02.2014, особисто подавши його до бухгалтерії ДП ХМЗ «ФЕД», в результаті чого, після затвердження підробленого звіту працівниками бухгалтерії підприємства, які вважали, що відомості, подані ОСОБА_1 відповідають дійсності, не вчинили дії по поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства зайво нарахованих ОСОБА_1 грошових коштів.

Таким чином, він же 24.02.2014 року, знаходячись на території ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, використав завідомо підроблений офіційний документ - звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №91 від 26.02.2014, подавши його до бухгалтерії підприємства, внаслідок чого посадові особи якої, не вчинили дії по поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства зайво нарахованих ОСОБА_1 грошових коштів.

У подальшому, ОСОБА_1 24.02.2014 року, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, внісши до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №91 від 26.02.2014 року завідомо неправдиві відомості щодо кількості діб перебування за межами України у відрядженні та використавши вказаний звіт, особисто подавши його до бухгалтерії ДП ХМЗ «ФЕД», привласнив чуже майно - грошові кошти ДП ХМЗ «ФЕД», які були особисто отримані ОСОБА_1 у якості авансу на відрядження, а саме добові за 3 доби, на протязі яких останній не знаходився за межами України (на території Російської Федерації) та у зв'язку з ним не виконував свої службові обов'язки, які відповідно до Додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України №98 від 2 лютого 2011 року «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», встановлені у розрахунку 37 дол. США / на добу, що за курсом НБУ на день затвердження звіту 958,03 грн. спричинивши ДП ХМЗ «ФЕД» згідно з висновку судово-економічної експертизи №4494 від 18.05.2016 року збитки на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 24.02.2014 року, знаходячись на території ДП ХМЗ «ФЕД», яке розташоване за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 132, внісши до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №91 від 26.02.2014 завідомо неправдиві відомості щодо кількості діб перебування за межами України у відрядженні та використавши вказаний звіт, особисто подавши його до бухгалтерії ДП ХМЗ «ФЕД», привласнив чуже майно - грошові кошти ДП ХМЗ «ФЕД» в сумі 958,03 грн., спричинивши ДП ХМЗ «ФЕД» збитки на зазначену суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочинів визнав повністю, підтвердив обставини як зазначено вище, у вчиненому щиро розкаявся.

Враховуючи, що учасники судового розгляду, визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, встановлено, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, розглядає справу за правилами, встановленими вказаною нормою закону.

Показання обвинуваченого є достовірними, узгодженими з іншими матеріалами справи. Підстав засумніватися в правдивості його свідчень у суду немає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена повністю, та суд кваліфікує його дії за:

ч. 1 ст. 358 КК України - як підроблення офіційного документу, який видасться чи посвідчується підприємством, установою, організацією, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем;

ч. 4 ст. 358 КК України - як використання завідомо підробленого документа;

ч. 1 ст. 191 КК України - як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі.

Як особистість ОСОБА_1 працездатний, працює неофіційно менеджером, не судимого, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_3 2002 року народження, за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненні злочинів, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини справи, спричинення відносно незначної шкоди та добровільне її відшкодування обвинуваченим, вказані дані про особу, який притягається до кримінальної відповідальності вперше та за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно, вину визнав та щиро розкаявся у вчиненні злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинувачений повинен нести покарання у виді штрафу, з позбавленням права обіймати посади пов*язані з матеріальною відповідальністю, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати по справі стягнути.

Цивільний позов представником потерпілого не заявлявся у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим спричиненої шкоди, про що підтвердив в судовому засіданні представник.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 1972 року народження визнати винуватим за:

ч. 1 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімдесят п'ятдесят) грн.;

ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.;

ч. 1 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двісті) грн., з позбавленням права обіймати посади пов*язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двісті) грн., з позбавленням права обіймати посади пов*язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази відсутні.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Держави (одержувач УДКС України в Ленінському районі м. Харкова, код бюджетної класифікації 24060300, код ЄДРПОУ одержувача 37999696, банк одержувача ГУДК у Харківській області, МФО 851011, р/р 31418544700006, призначення платежу: проведення експертизи) за експерті послуги - 6620 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий -