Вирок № 62811227, 18.11.2016, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1014/16-к Провадження №-1-кп/613/146/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Кузіної Н.П., за участю секретарів Герасимюк Л.А., Мізяк М.О., прокурора Кривошея Я.В., захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за № 12015220220000647 від 28 вересня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Грабовського Краснопільського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 28.09.2015 року, близько 09 год. 00 хв., керуючи технічно - справним автомобілем марки «ВАЗ - 2102», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Краснопілля-Богодухів-Харків, на 121 км., зі сторони с. Леськівка Богодухівського району Харківської області, в напрямку центра м. Богодухів Харківської області, із швидкістю 80 км/год., на шляху прямування, в районі розташування території філії «Богодухівський райавтодор», грубо порушивши Правила дорожнього руху України, а саме: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», втратив контроль над керованим ним автомобілем, де допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 В результаті ДТП останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді відкритого перелому кісток носу з забійно-рваною раною, рваними ранами, саднами та синцями в області обличчя, забоєм головного мозку; закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер, забоєм легенів, що ускладнилося лівобічним гемопневмотораксом, травматичного шоку, які за ступенем тяжкості кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою загрози для життя.

В діях ОСОБА_2, вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно при вищевказаних обставинах він вчинив ДТП внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Не заперечував проти розгляду справи у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Представники потерпілого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили вищевикладені обставини. Не заперечували проти розгляду справи у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, представників потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання підсудному суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, те що злочини скоєно з необережності, характеристику особи ОСОБА_2, яка полягає в тому, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 530 від 12.07.2016 року, ОСОБА_2 на даний час ознак психозу, слабоумства чи інших хворобливих розладів не проявляє. Може віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, ОСОБА_2 знаходився поза якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг віддавати звіт у своїх діях та керувати ними. ОСОБА_2 в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України для обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України для обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Приймаючи до уваги вище викладене, враховуючи думку потерпілого та його представників, відповідно до пояснень яких вони просили обрати йому покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, враховуючи конкретні обставини справи, та наявність декількох пом'якшуючих обставин, дані про особу винуватого, також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та обов'язків, передбачених ст.76 ч. 1 п. 3 та п. 4 КК України.

При цьому судом враховано положення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що "призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів".

Зважаючи на викладене вище суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначення реальної міри покарання.

Також, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у виді особистого зобов'язання, та покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області .

Прокурором заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення на користь держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації на фінансуванні якої знаходиться Богодухівська ЦРЛ витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 у сумі 8981 грн. 02 коп., мотивуючи тим, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Богодухівської ЦРЛ з 28.09.2015 року по 09.11.2015 року.

Суд розглянувши даний цивільний позов, вважає необхідним задовольнити його частково та стягнути з ОСОБА_2 2508,61 грн. - вартість медикаментів та 162,64 грн. - витрати на продукти харчування. Всього 2671,25 грн., що підтверджується довідкою КУОЗ Богодухівська центральна районна лікарня №01-16/843 від 10.08.2016 року.

В іншій частині позовних вимог, (а саме стягнення заробітної плати з нарахуванням 5149,72 грн. та господарчі витрати у сумі 1160,05 грн.) суд вважає необхідним відмовити, у зв'язку з відсутністю розрахунку даних витрат передбачених «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_2 своїми діями наніс потерпілому моральну шкоду, так як ОСОБА_4 був фізично здоровою особою, нічим не хворів, до лікарів за лікуванням ніколи не звертався. В зв'язку з нанесеною травмою ОСОБА_4 став інвалідом 2-ї групи, немічною особою. Не має можливості виконувати посильну фізичну роботу, належно рухатися, в зв'язку з травмою ноги, потребує операції, прикутий до ліжка. До цього часу, в зв'язку з черепно-мозковою травмою залишилися головні болі, порушився сон. Необхідно постійно вживати ліки, але належних коштів немає. ОСОБА_4 зазначає, що повністю змінилося особисте життя і для його відновлення потрібний певний час.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно абзацу другого частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року із змінами та доповненнями, абзацом 3 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 9 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 була завдана моральна шкода яка виразилася в тому, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я потерпілий переніс моральні та фізичні страждання, в результаті чого були порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 125 000 грн. завданої моральної шкоди.

По справі проведено судово-автотехнічну експертизу по технічному стану автомобіля «ВАЗ-2101», вартість якої становить 2111 грн. 04 коп.; транспортно-трасологічну експертизу, вартість якої становить 3518 грн. 40 коп. та судово-автотехнічну експертизу по механізму ДТП вартість якої становить 1055 грн. 52 коп. Дані суми, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в доход держави.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368 - 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь держави, в особі Богодухівської районної державної адміністрації на фінансуванні якої знаходиться Богодухівська ЦРЛ витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 у сумі 2671,25 грн. на розрахунковий рахунок 35429255037127 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, Код ЄДРПОУ 02003899, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 125 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати за проведення: судово-автотехнічної експертизи по технічному стану автомобіля «ВАЗ-2101» - 2111 грн. 04 коп.; транспортно-трасологічної експертизи - 3518 грн. 40 коп.; судово-автотехнічної експертизи по механізму ДТП - 1055 грн. 52 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: легковий автомобіль марки «ВАЗ-2102», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на майданчику утримання автотранспорту Богодухівськоо ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику, ОСОБА_7;

-Дві липкі стрічки, ватний тампон зі змивами речовини білого кольору, осип скла, фрагменти лакофарбового покриття, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області - знищити;

-Велосипед марки «Україна», взуття та кепка, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику, ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя