Постанова № 62807622, 18.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5023/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Компанії "Пі Джі Трейд" Дочірнє підприємство Компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000351400 від 12.05.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС № 111 від 15.03.2016 р., зміненого Наказом № 146 від 15.03.2016 р., направлень від 15.03.2016 р. № 29 та № 28 в період з 16.03.2016 р по 19.04.2016 р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Компанії "Пі Джі Трейд" Дочірнє підприємство Компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) з питання правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, щокласифікуються у товарній позиції 9610 УКТЗЕД (дитячі підгузки та аналогічні вироби) за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. Перевіркою було встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 193, ст. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлене заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі ПДВ 16297170 грн., у тому числі: за липень 2014 р. на суму 5548367 грн., за серпень - 8984533 грн., за вересень - 1764270 грн., про що було складено акт № 79/28-28-14-0/25416730/3 від 26.04.2016 р. На підставі зазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351400 від 12.05.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 24445755 грн., з яких 8148585 грн. сума штрафних санкцій. Не погодившись з висновками акту перевірки та ППР, позивач подав скаргу від 17.05.2016 р. до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, однак рішенням від 14.07.2016 р. первинну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін. Після отримання вказаного рішення позивач звернувся з повторною скаргою від 20.07.2016 р. до ДФС України, рішенням ДФС України від 14.09.2016 р. про результати розгляду скарги спірне ППР також було залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення. Позивач пояснив, що ДП Компанії "Палма Груп С.А." у липні-вересні 2014 р. здійснювало операції з реалізації на території України різноманітних медичних виробів імпортного походження (прокладки гігієнічні, тампони гігієнічні, підгузки дитячі) на користь покупців. Зазначені операції позивач декларував та сплачував податок на додану вартість за ставкою 7%, однак в акті перевірки відповідач дійшов до висновку, що в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 р. № 216 (з 02.07.2014 р. по 09.09.2014 р.) операції позивача з реалізації на території України дитячих підгузків, гігієнічних прокладок, тампонів та аналогічних виробів повинні бути оподатковані за ставкою 20% . При цьому відповідачем не було зазначено, чому саме реалізовані позивачем товари не підпадають під дію вказаної постанови, алише вказано, ще вони не були включені до переліку. Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 р. № 216 взагалі і не містить "переліку товарів" як такого, а натомість визначає перелік категорій товарів, які оподатковуються за пільговою ставкою 7 %, та встановлює критерії віднесення товарів до певної категорії. Тобто, якщо певний товар відповідає критеріям, встановлений постановою, він вважаєтеся віднесеним до "переліку" та оподатковується ПДВ за ставкою 7 %. Наголосив, що в постанові від 1 липня 2014 р. № 216 зазначено, що термін "медичний виріб" вживається у значені, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753. На думку позивача, дитячі підгузки, гігієнічні прокладки, тампони та аналогічні вироби підпадають під опис, який закріплено в зазначеному регламенті і є нічим іншим як медичними виробами. Крім того, в п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 01.07.2014 р. № 216 закріплено, що документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів є: 1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу; 2) декларація про відповідність; 3) заява про медичні вироби особливого призначення. Також листом ДФС України від 19.08.2016 р. № 2316/7/99-99-19-03-02-17 надано роз'яснення, яким визначено, що пільгова 7% ставка ПДВ застосовується при імпорті та постачанні тих медичних виробів, на які видані свідоцтва про державну реєстрацію, тобто ДФС України підтвердила, що наявність свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів є достатньою умовою для застосування 7% ставки ПДВ. Пояснив, що аналогічне зазначене також і у листах Міністерства охорони здоров'я України. І хоча для застосування ставки ПДВ у розмірі 7% позивачу достатньо було наявності на спірні товари одних лише свідоцтв про їх реєстрацію в якості медичних виробів, ствердження відповідача про те, що такі товари не відповідають поняттю "медичний виріб", яке наведено у пп. 9 п. 2 Технічного регламенту № 751, спростовується рядом документів. На підставі аналізу відповідних клінічних (доклінічних) досліджень (випробувань)та технічних експертів встановлено, що дитячі підгузки призначені для профілактики шкірних захворювань дітей, а також для підтримування анатомії і фізіологічних процесів (підпункт 9 п. 2 Технічного регламенту № 753). Оскільки державна реєстрація розглядуваних медичних виробів підтвердила їх відповідність терміну "медичний виріб", який міститься у п. 2 Постанови № 1497, тим самим така реєстрація підтвердила відповідність такого медичного виробу терміну, що наведений у Технічному регламенті №753. Як наслідок, реєстрація в якості медичного виробу підтвердила правомірність застосування до нього пільгової ставки ПДВ. Усі документи, включаючи свідоцтва про державну реєстрацію, були надані позивачем до перевірки. Зважаючи на невмотивованість, незаконність та неправомірність оскаржуваного ППР, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що перевіркою правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за період 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. встановлено його заниження на загальну суму 16297170 грн. Відповідачем було досліджено ряд договорів позивача з постачальниками, а також податкові декларації за перевіряємий період. Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185 , ст. 193, п. 194.1 ст. 194 ПК України від 02.12.2010 р., адже підприємством було безпідставно застосовано 7% ставку ПДВ від бази оподаткування при здійсненні операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ. Зазначив, що пунктом 194.1 статті 194 ПКУ закріплено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною - 20%. З 1 липня 2014 року Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 р. № 216 затверджено перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 %, який діяв до 10.09.2014 р. (далі - Перелік №216). Відповідно до п.1 Переліку № 216 до такого переліку належать медичні вироби, для визначення яких вживаються такі терміни: "медичний виріб" - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753. Під вказане значення в регламенті дитячі підгузки, гігієнічні прокладки, тампони гігієнічні та аналогічні товари не підпадають, а отже не можуть вважатись медичними виробами. Під час проведення перевірки підприємством були надані свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів "тампони гігієнічні", "прокладки гігієнічні" та "підгузники дитячі". Однак, відповідно п.1 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від. 09.11.2004 р. № 1497, державна реєстрація медичних виробів є підставою для їх ввезення на митну територію України. Проте, лише сам факт реєстрації товару як виробу медичного призначення не є підставою для звільнення від оподаткування операцій з його ввезення та постачання. Крім того, вищезазначені свідоцтва отримувалися підприємством до вступу в дію Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014р. № 216. Крім того, 03.09.2014 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 410, якою було затверджено новий перелік медичних виробів за кодами УКТ ЗЕД, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7%. Щодо операцій з постачання медичних виробів на митній території України, то з дати набрання чинності Постанови № 410 за ставкою податку на додану вартість 7% підлягають оподаткуванню виключно ті медичні вироби, які визначено у Переліку затвердженому постановою № 410; з урахуванням наявності відповідного маркування для встановлених в Переліку товарних позицій, незалежно від ставки податку, яка застосовувалась при їх придбанні чи ввезені на митну територію України. Таким чином, в період з 10.09.2014 р. по 30.09.2014 р. - операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, що класифікується у товарній позиції 9619 УКТЗЕД (дитячі підгузки та аналогічні вироби) не були включені до переліку медичних виробів і оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%. На думку податкового органу, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, та наказу № 111 від 15.03.2016 р., згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Компанія "Пі Джі Трейд" з питання правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану при здійсненні операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, що класифікується у товарній позиції 9619 УКТЗЕД (дитячі підгузки та аналогічні вироби) за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, ст. 193, п. 194 ст. 194 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 16297170 грн., у тому числі: за липень - 5548367 грн.; за серпень - 8984533 грн.; за вересень - 1764270 грн. Таке заниження мало місце у зв'язку із тим, що підприємством було застосовано 7% ставку податку на додану вартість від бази оподаткування при здійсненні операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, що класифікується у товарній позиції 9619 УКТ ЗЕТ (дитячі підгузки та аналогічні вироби) за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2016 р.

За результатами перевірки був складений акт від 26.04.2016 р. №79/28-08-14- 0/25416730/3, на підставі якого було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. №0000351400 на загальну суму 24445755 грн., з якої 16297170 грн. - сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, 8148585 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України звернувся до Офісу великих платників податків ДФС зі скаргою № 02 від 17.05.2016 р. Однак, рішенням Офісу великих платників податків ДФС № 15279/10/28-10-10-4-33 від 14.07.2016 р. скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №0000351400 без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою № 07 від 21.07.2016 р., яка рішенням № 20080/6/99-99-11-01-02-25 від 14.09.2016 р. також залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №0000351400 без змін.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні-вересні 2014 року позивач здійснював операції з реалізації на території України різноманітних медичних виробів імпортного походження (прокладки гігієнічні, тампони гігієнічні, підгузки дитячі) на користь покупців. При здійсненні таких операцій позивач сплачував ПДВ з урахуванням 7% ставки.

Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно пп. "в" п. 193.1 ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Пунктом 194.1 статті 194 ПКУ закріплено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною - 20%.

Відповідно до переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. № 118, код згідно з УКТЗЕД 961900* відповідає найменуванню виробу "пелюшки для немовлят, підгузки", "*" - вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування. Даний перелік діяв до 01.07.2014 р.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 216 від 01.07.2016 р. затверджено Перелік медичних операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додатну вартість за ставкою 7%, який діяв до 10.09.2014 р.

Пунктом першим Переліку № 216 закріплено, що до цього переліку належать медичні вироби, для визначення яких вживаються ряд термінів, одним з яких є "медичний виріб" - у значенні, наведеному у пп. 2 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 02.10.2013 р. № 753.

Відповідно до п. 2 зазначеного переліку визначення терміну "медичний виріб", наведені в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не можуть застосовуватися для віднесення виробу до цього переліку.

В той же час, пп. 9 п. 2 Технічного регламенту закріплено, що медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Є очевидним та убачається із судової практики щодо правовідносин, які є предметом в даній адміністративній справі, що основним принципом дії підгузків дитячих, прокладок гігієнічних, тампонів гігієнічних є поглинання рідини, а зазначені вироби є виробами санітарно-гігієнічного призначення, тобто, особиста гігієна. Так, від факту використання або невикористання таких виробів ніяким чином не залежить перебіг філологічних процесів щодо виділення рідини у організмі людини, у зв'язку із чим суд не може приймати до уваги твердження позивача, що дані товари відносяться до медичних виробів як такі, що підтримують анатомію чи фізіологічний процес в організмі людини.

З наведеного вище вбачається, що підгузки дитячі, прокладки гігієнічні та тампони гігієнічні не призначені до застосування у цілях, визначених Технічним регламентом № 753, та не є медичними виробами у розумінні цього регламенту, а тому його дія на ці товари не поширюється.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2016 р. по справі № 810/7225/14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р. по справі № К/800/25569/15. Зокрема, в своїй ухвалі від 28 січня 2016 року ВАСУ вказав, що підгузки дитячі гігієнічні, прокладки жіночі та тампони жіночі гігієнічні не призначені для застосування в цілях, визначених Технічним регламентом № 753, та не є медичними виробами у розумінні Технічного регламенту № 753, а тому його дія на ці товари не поширюється. Зазначені вироби призначені для поглинання рідини, а тому правових підстав для оподаткування імпортованих позивачем товарів (підгузки дитячі гігієнічні, прокладки жіночі, тампони жіночі гігієнічні) за ставкою ПДВ 7 % відсутні.

Крім того, пунктом 3 Переліку № 216 встановлено, що документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є: 1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку; 2) декларація про відповідність - для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо медичних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року №753, Технічним регламентом щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754, та Технічним регламентом щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 755; 3) заява про медичні вироби особливого призначення - для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753, Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754, та Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 755.

Так, позивачем під час проведення перевірки був наданий ряд свідоцтв про державну реєстрацію медичних виробів "тампони гігієнічні", "прокладки гігієнічні" та "підгузки дитячі".

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. № 1497, державна реєстрація медичних виробів є підставою для їх ввезення на митну територію України. Проте, лише сам факт реєстрації товару як виробу медичного призначення не є підставою для звільнення від оподаткування операцій з його ввезення та постачання.

Крім того, з аналізу норм Технічного регламенту № 753 вбачається, що окрім наявного свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, товар повинен обов'язково підпадати від визначення медичного виробу, яке закріплене саме у Переліку № 216. Визначення терміну "медичний виріб", які наведені в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не можуть застосовуватись для віднесення виробу до цього переліку, а отже не можуть бути підставою для застосування положень підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України.

При викладених вище обставинах, суд не може приймати до уваги посилання позивача на інші документи та висновки (а.с. 157-170 т.1) як на підтвердження факту належності підгузків дитячих, прокладок гігієнічних та тампонів гігієнічних до медичних виробів в розумінні Технічного регламенту № 753.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що визначення поняття "медичний виріб" на час отримання позивачем свідоцтв про державну реєстрацію не є тотожним визначенню цього ж поняття у технічному регламенті № 753, яким передбачено ставку оподаткування 7 % тільки до зазначених в ньому товарів.

Таким чином, в період з 02.07.2014 р. по 09.09.2014 р. операції з реалізації на території України виробів імпортного походження, що класифікуються у товарній позиції УКТЗЕД 961900 (пелюшки для немовлят, підгузки та аналогічні вироби) не були включені до переліку медичних виробів і повинні були оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20%.

03.09.2014 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 410, якою було затверджено новий перелік медичних виробів за кодами УКТЗЕД, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7%. У зв'язку із набранням чинності зазначеної постанови з 10.09.2014 р. втратила дію постанова Кабінету Міністрів України № 216.

Так, з дати набрання чинності Постанови № 410 за ставкою податку на додану вартість 7% підлягають оподаткуванню виключно ті медичні вироби, які визначено у Переліку, затвердженому постановою № 410; з урахуванням наявності відповідного маркування для встановлених у Переліку товарних позицій, незалежно від ставки податку, яка застосовувалась при їх придбанні чи ввезені на митну територію України. При цьому такі вироби як "тампони гігієнічні", "прокладки гігієнічні" та "підгузки дитячі" у Переліку № 410 не зазначені, тобто підлягають оподаткуванню у загальному порядку за ставкою 20 %, а не відповідно до Постанови № 410.

Тобто, в період з 10.09.2014 р. по 30.09.2014 р. операцій з реалізації на території України виробів імпортного походження, що класифікується у товарній позиції 9619 УКТЗЕД повинні були оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20%.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, суд приходить до висновку, що правових підстав для оподаткування імпортних товарів ("підгузки дитячі", "прокладки гігієнічні" та "тампони гігієнічні") за ставкою ПДВ 7% у перевіряємий відповідачем період не було.

При викладених вище обставинах, позивачем не наведено доводів на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності і неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, на думку суду, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У зв'язку із вищевикладеним, за результатами з'ясування обставин у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Компанії "Пі Джі Трейд" Дочірнє підприємство Компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2016 року.

Суддя І.В. Завальнюк