Постанова № 62806278, 18.11.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8448/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Степанюк Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Перхач С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

у с т а н о в и в:

29.09.2016р. представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова неправомірними щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії з 01 червня 2015 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова відновити з 01 червня 2015 року виплату ОСОБА_3 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Свої позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та одержувала пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На час призначення пенсії за віком позивач працювала на посаді судді Господарського суду Львівської області, де працює і до цього часу. З 01.04.2015 року виплата пенсії за віком їй була припинена відповідно до ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З діями відповідача по припиненню виплати пенсії позивач не погоджується та вважає, що оскільки пенсія позивачу призначена довічно, а тому її виплата не може бути припинена в жодному випадку.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, скерувала на адресу суду 08.11.2016р. заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова Перхач С.М. позовні вимоги заперечила в повному обсязі, покликаючись на заперечення, які долучені до матеріалів справи. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 дійсно перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач ОСОБА_3 продовжує працювати на посаді судді Господарського суду Львівської області.

З 01 квітня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII призупинило виплату ОСОБА_3 пенсії відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч. 3 ст. 22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

02.03.2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни в ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких:

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України»; «Про державну службу»; «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, згідно п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_3 з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. З 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_3 вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

За таких обставин, слід зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відновити з 1 червня 2015 року виплату ОСОБА_3 пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, слід стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1102, 42 грн.

Керуючись ст.ст.6,8 ч.2,17,18,69,71,86,99,100,158,160-163,167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова неправомірними щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії з 01 червня 2015 року.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова відновити з 01 червня 2015 року виплату ОСОБА_3 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1102 грн.42 коп.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова до апеляційного адміністративного суду Львівської області.

Суддя В. В. Свірідова