Постанова № 62804692, 04.11.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9156/16-а

2-а/357/395/16

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Протасова О. М. ,

при секретарі - Чирко С. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 25.08.2016 року мотивуючи тим, що являється пенсіонером органів прокуратури України і отримує пенсію з вересня 2001 року за вислугою років відповідно до ст. 50 - 1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % середнього заробітку. Постановами Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. і № 1013 від 09.12.2015 року була підвищена заробітна плата працівників прокуратури.

8.07.2016 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 - 1 Закону України «Про прокуратуру», Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року і № 1013 від 09.12.2015 року та згідно довідок прокуратури Київської області № 18ф-411 від 17.08.2012 р. і № 18ф-274 від 5.07.2016 р. Однак 10.08.2016 року він отримав відповідь Управління за № 344/О-01, якою було відмовлено в перерахунку пенсії. Відповідач мотивував свою відмову тим, що в п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 зазначено, що з 01.06.2015 року норми закону щодо пенсійного забезпечення, в тому числі і Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Таку відмову відповідача вважав необгрунтованою як таку, що порушує норми Конституції України, рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Тому просив визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату його пенсії відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. і № 1013 від 09.12.2015 року та згідно довідок прокуратури Київської області № 18ф-411 від 17.08.2012 р. і № 18ф-274 від 5.07.2016 р., з урахуванням нових розмірів заробітної плати станом на час звернення за перерахунком за відповідною посадою, починаючи відповідно з 9.07.2015 року і з 01.01.2016 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив визнати відмову управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області № 344/О-01 від 10.08.2016 року щодо перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до ст. 50 - 1 Закону України «Про прокуратуру» та згідно довідок прокуратури Київської області № 18ф-411 від 17.08.2012 р. і № 18ф-274 від 5.07.2016 р. протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячного заробітку з урахуванням довідок прокуратури Київської області № 18ф-411 від 17.08.2012 р. і № 18ф-274 від 5.07.2016 р., починаючи відповідно з 9.07.2015 р. і з 01.01.2016 року.

Представник відповідача, за довіреністю у справі, Слесаренко Я.І. в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, на підставі такого.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області та отримує пенсію за вислугу років з 13.09.2001 року, яка призначена відповідно до 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року за № 1789-ХІІ, в розмірі 90 % заробітної плати, з якої було сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що 8.07.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 - 1 Закону України «Про прокуратуру», Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року і № 1013 від 09.12.2015 року, оскільки, згідно довідок прокуратури Київської області № 18ф-411 від 17.08.2012 р. і № 18ф-274 від 5.07.2016 р. , заробітна плата на посаді старшого прокурора прокуратури збільшилась.

Однак 10.08.2016 року він отримав відповідь Управління за № 344/О-01, якою було відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що в п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 зазначено, що з 01.06.2015 року норми закону щодо пенсійного забезпечення, в тому числі і Закону України «Про прокуратуру» від 1991 р., втратили чинність, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

У запереченнях відповідач зазначив, що згідно з п.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-УП від 14.10.2014 р. умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом був зобов'язаний забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону "Про прокуратуру" №1697-УП, однак до теперішнього часу нормативно-правовий акт, який визначає умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не прийнятий, що обмежує соціальні права зазначених працівників.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Однією з умов ефективної дії верховенства права є правова визначеність, тобто, сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування (позиції Європейського Суду з прав людини та Кинституційного Суду України).

Згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до позицій, викладених в рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо . У цих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За змістом ст.22 Конституції України, положення якої розгорнуті у зазначених рішеннях Конституційного Суду України, сутністю соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, у тому числі, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Тому суд вважає, що при правовій невизначеності питання про перерахунок пенсій прокурорським працівникам, однак при офіційному визнанні необхідності перерахунку, для захисту прав позивача мають бути застосовані положення статті 50-1 Закону №1789-XII, які передбачають перерахунок пенсій для прокурорсько-слідчих працівників, який провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення позивача з роботи.

При цьому суд вважає, що перерахунок має бути здійснений, виходячи з розміру пенсії позивача за вислугу років, яка була визначена в розмірі 90% від заробітної плати, оскільки, згідно з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України (справа від 10.12.13 №21-348а13) при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом N 3668-VI зміни до статті 50-1 Закону N 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Однак, задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що частина 18 статті 50-1 Закону N 1789-XII, яка передбачала можливість виплатити прокурорському працівнику різницю в пенсії за минулий час не більш як за 12 місяців, втратила чинність, а тому застосована бути не може.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, з урахуванням зазначених положень суд задовольняє позов за період шести місяців від дня його подачі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, у випадку задоволення позову частково, позивачу частково відшкодовуються і судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 17, 94, 99, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 за період з 09.07.2015 р. по 24.02.2016 р. відмовити.

Позов в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії згідно довідки прокуратури Київської області № 18ф-274 від 5.07.2016 р. задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Біла Церква Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року за № 1789-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. за № 505 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року за № 1013 з урахуванням довідки прокуратури Київської області № 18ф-274 від 5.07.2016 р., починаючи з 25.02.2016 року.

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 290 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Протасова