Ухвала суду № 62799573, 16.11.2016, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2548/16-к

Провадження № 1-о/163/2/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Горпинко К.О.,

прокурора - Шаруновича Є.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

засудженого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Любомль заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 1998 року за нововиявленими обставинами, -

в с т а н о в и в :

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 16.09.1998 року ОСОБА_3 засуджено за ст.94 КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії «посиленого режиму». Стягнуто в користь потерпілої ОСОБА_1 1267 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, заподіяних злочином.

ОСОБА_3 засуджений за те, що він 22 квітня 1998 року біля 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у власному будинку в селі Хворостів Любомльського району Волинської області, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою вбивства, наніс ОСОБА_5 численні удари руками і ногами в різні ділянки тіла, в тому числі в голову та туловище, використовуючи при цьому сковорідку та поліна. Після чого, з метою вбивства здушив руками за горло ОСОБА_5, зламавши хрящі гортані та під'язикову кістку, від чого ОСОБА_5 помер на місці події від механічної асфіксії.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Волинського обласного суду від 15.12.1998 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін.

12.10.2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з заявою про перегляд вироку Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 1998 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що на даний час він виявив обставини, які спростовують факти, що були покладені в основу вироку суду і підтверджують його невинуватість.

Такі свої доводи обґрунтовує тим, що суд при винесені вироку дав оцінку показам свідків, однак покази ряду свідків не були повними або ж були зміненими. Зокрема, у вироку суд вказав, що свідок ОСОБА_6 на попередньому слідстві давала одні покази, а в суді їх змінила. Суд прийняв до уваги лише змінені покази даного свідка, тобто ті, що підтверджують його вину у вчиненні злочину, замість того, щоб дати оцінку іншим свідченням, оскільки покази свідків не були повними та вичерпними.

Також суд прийняв до уваги покази свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з яких слідує, що ніякого конфлікту між ним та потерпілим під час перебування у барі не було, відносини нормальні, однак на даний час покази ряду свідків свідчать про зовсім інше та інші обставини події. Висновок суду про те, що він на ґрунті особистих неприязних відносин наніс потерпілому ряд ударів, від яких останній помер, спростовуються показами свідків, свідчення яких він додав до заяви (ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17.), які підтверджують ту обставину, що у той день, упродовж усього дня та у вечірній час ОСОБА_5 постійно погрожував йому розправою з демонстрацією наявності у нього патронів та бритви, чим довів його до стану афекту, примусивши оборонятись. Перші погрози мали місце у місцевому барі, а у пізній вечірній час - у його власному будинку, куди прийшов потерпілий та погрожував його братові, тримаючи в руках патрон і небезпечну бритву, при цьому порізавши останньому пальця. Залишивши будинок, ОСОБА_5 через деякий час повернувся та, перебуваючи у дуже агресивному стані, знову погрожував братові, а потім й йому, у зв'язку із чим, відчувши, що погроза потерпілого вже стала реальною, він був вимушений захищатись тими засобами, які вказані у вироку суду, оскільки в іншому випадку потерпілим був би він.

За викладених обставин, вважає, що в цій ситуації діяв в стані необхідної оборони, що виключає злочинність діяння, тому просив вирок Любомльського районного суду від 16.09.1998 року скасувати та винести новий вирок, яким його виправдати за відсутності підстав кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні ОСОБА_3 подану заяву підтримав та просив її задовольнити, з вищенаведених підстав. Крім цього, в обґрунтування своїх доводів також вказав, що допитані судом свідки давали неправдиві показання, оскільки на них зі сторони слідчого чинився тиск, а на суддю, який розглядав дану справу, такий мав місце зі сторони осіб з м.Києва. Як наслідок, докази у справі були сфальсифіковані.

Захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заяву та пояснення свого підзахисного підтримав та додатково вказав, що судом при ухваленні вироку не було надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_13, який підтвердив показання засудженого щодо існування загрози для його життя від дій потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вказали на безпідставність заяви ОСОБА_3, оскільки будь-яких нововиявлених обставин останнім не наведено, а вирок суду ухвалений на підставі всебічно та об'єктивно досліджених доказів та є правильним.

Прокурор висловив аналогічну позицію, що й потерпіла сторона, та, крім цього, вказав на пропущення заявником строків звернення з даною заявою до суду.

Суд, заслухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

З огляду на викладене, нововиявленими обставинами є викладені у відповідній заяві юридичні факти, які знаходяться в безпосередньому зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

Тобто необхідно, щоб такі обставини впливали на юридичну оцінку фактів, на підставі яких ухвалено оскаржуване рішення.

Нововиявленими є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі, чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам.

Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.

З досліджених судом матеріалів кримінальної справи встановлено, що обставини розвитку подій за версією ОСОБА_3, викладені у заяві, зокрема, щодо поведінки та погроз потерпілого, які він сприймав за реальні, відповідають тим, на які він вказував під час розгляду кримінальної справи в суді, як підсудний.

ОСОБА_3 у заяві вказує, що він вимушений був захищатись від потерпілого тими засобами, які вказані у вироку, та діяв у стані необхідної оборони.

При тих же аналогічних обставинах, під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково в тому, що протиправно позбавив життя ОСОБА_5, однак діяв з перевищенням меж необхідної оборони.

Отже, ті обставини, про які зазначає ОСОБА_3 у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були предметом дослідження судом під час розгляду кримінальної справи, тобто були суду відомі, відповідно й досліджені і враховані при ухваленні вироку, а тому не можуть вважатись нововиявленими.

Зокрема, доводи ОСОБА_3 щодо погроз зі сторони потерпілого ОСОБА_5 фізичною розправою, які він сприймав за реальні, внаслідок чого діяв у стані необхідної оборони, були ретельно перевірені судом і їм була дана правова оцінка в сукупності з дослідженими доказами, в тому числі показаннями допитаних свідків.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в основу вироку щодо ОСОБА_3 покладені: показання свідків, протокол огляду місця події, висновок експерта (експертиза освідування) від 16.05.1998 року №298, висновок судово-медичної експертизи №100 від 16.05.1998 року, показання допитаного судом судово-медичного експерта, який проводив дану експертизу та висновок амбулаторної судової психіатричної експертизи №252 від 19.05.1998 року.

Ухвалюючи вирок, суд оцінив вказані докази в сукупності, дав їм оцінку, і з врахуванням сукупності доказів визнав показання підсудного ОСОБА_3 надуманими, оскільки вони не знайшли свого об'єктивного підтвердження та спростовані дослідженими доказами, а твердження про перебування його в стані необхідної оборони від посягань ОСОБА_5 - визнав безпідставними.

Судове рішення щодо ОСОБА_3 було предметом перегляду судової колегії в кримінальних справах Волинського обласного суду за касаційною скаргою останнього та його захисника, який у своїй ухвалі від 15.12.1998 року підтвердив правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо показань свідків, то судом в такому статусі допитувались: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_17

Як вбачається з протоколу судового засідання, усіх зазначених свідків перед допитом попереджено про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.178 та ст.179 КК України (в редакції 1960 року), тобто за завідомо неправдиве показання свідка в суді, що поєднане з обвинуваченням в тяжкому злочині або штучним створенням доказів обвинувачення, а так само вчинені з корисливою метою, а також за відмову свідка від дачі показань.

Аналіз правових норм та практики їх застосування Верховним Судом України і Європейським судом дає підстави для висновку, що нововиявлені обставини, як, зокрема, завідомо неправдиві показання свідка повинні бути установлені вироком суду, а при неможливості його постановлення - матеріалами розслідування. Поновленню справи за такими нововиявленими обставинами обов'язково повинно передувати притягнення до кримінальної відповідальності й засудження осіб, винних у дачі завідомо неправдивих показань свідками.

Проаналізувавши зміст показань допитаних судом свідків, зокрема: ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що зафіксовані у протоколі судового засідання, в розрізі показань цих же свідків, що ОСОБА_3 додав до заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, слід дійти висновку про не їх неповноту, як про це вказує ОСОБА_3 у заяві, а про їх суперечливість та протирічність між собою, що у кримінальному судочинстві може розцінюватись не інакше, як завідомо неправдиві показання.

Натомість, ОСОБА_3, будучи засудженим за тяжкий злочин та, після звільнення з місць позбавлення волі, обізнаним з тим, що в основу вироку покладені показання свідків, які не відповідають дійсності, з відповідними заявами щодо неправдивості (фальсифікації) показань свідків у встановленому порядку в правоохоронні органи не звертався, як і не звертався зі скаргою на дії слідчого, який здійснював досудове розслідування, з приводу застосування тиску на свідків чи інших незаконних методів провадження у справі.

Докази того, що свідки особисто вказували на чинення відносно них тиску чи іншого впливу, також відсутні.

Наведене дає підстави для висновку про те, що до обраного способу захисту своїх прав з метою реабілітації, як перегляд вироку за нововиявленими обставинами, заявник вдався передчасно, оскільки без доведення факту неправдивості показань допитаних судом свідків, підстав не приймати їх до уваги та проводити їх новий допит у даній кримінальній справі у суду немає.

Отже, факти, зазначені у заяві ОСОБА_3 та викладені у її додатках, суд не може розцінювати як нововиявлені обставини, оскільки обставини щодо дачі допитаними судом свідками завідомо неправдивих показів вироком суду, який набрав законної сили, не встановлені.

З даного приводу слід зазначити, що у пунктах 42-43 свого рішення від 09.06.2011 р. по справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04), Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

В аспекті викладеного, без доведення та визнання показань свідків, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, завідомо неправдивими, вважати доводи заявника обставинами суттєвого та неспростовного характеру немає підстав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факти, зазначені у заяві ОСОБА_3, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст.459 КПК України, а тому у задоволенні його заяви слід відмовити.

Щодо доводів прокурора про пропущення заявником строку на звернення з заявою до суду, то з огляду на позицію ОСОБА_3 про свою невинуватість у вчиненні злочину, за який він засуджений, в силу ч.4 ст.461 КПК України, останній строками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не обмежений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.459, 467 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 1998 року за нововиявленими обставинами, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук