Постанова № 62799231, 18.11.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9587/16-а

2-а/219/140/2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Брагіній М.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Полковникової І.В. (на підставі довіреності від 21.09.2016 року № 8695/13)

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду з позовом, у якому просить визнати неправомірною відмову Бахмутського (Артемівського) об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в перерахунку пенсії на підставі рішення № 890 від 21.09.2016 р., зобов'язати відповідача перерахувати з 01 січня 2016 року пенсію ОСОБА_1 за вислугою років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла станом на момент призначення пенсії) з урахуванням місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Донецької області № 18-57-1698 від 06.09.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Позов обґрунтовує тим, що за час роботи в органах Прокуратури Донецької області, у березні 2003 року він набув право на пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 ч. 1 Закону У країни «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на той час, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, перебуває на обліку в Бахмутському (Артемівському) об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за вислугою років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та вважає, що рішення про відмову в перерахунку пенсії є незаконним та протиправним, і таким, що підлягає скасуванню на підставі вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та Конституції України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог на підставах, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з 06.03.2003 року, що підтверджується Пенсійним посвідченням серія АВ № 003162 (арк.с.11 зворотній бік).

12.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», додавши до заяви довідку Прокуратури Донецької області № 18-57-1698 від 06.09.2016 року про розмір фактичної заробітної плати на посаді прокурора станом на 01.12.2015 року.

21.09.2016 року відповідачем прийнято Рішенням № 890 про відмову в перерахунку пенсії на тій підставі, що частиною 5 розділу ІІІ Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались зокрема згідно з Законом України «Про прокуратуру». Відтак, з 01.06.2016 року, відповідач вважає, що з 01.06.2015 року пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не призначається, а призначені до 01.06.2015 року - не перераховуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) в редакції, яка, діяла на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Таким чином, з 01.10.2011 року положення ч. 1 ст. 50-1 Закону щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Приписи ч. 18 ст. 50-1 Закону визначали, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Починаючи з 01.01.2015 року вказану норму викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

Згідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, станом на момент призначення в 2003 році позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Разом із тим, на момент звернення позивача до Управління за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульовано, водночас передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з посиланням на те, що з 01.01.2015 року частина 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в новій редакції, а з 01.06.2015 року пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», оскільки ним застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Крім того, вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а тому ця норма до спірних правовідносин не застосовується, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.

Також суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядаючи питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Така правов позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 року у справі № 21-445а13.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Позивачеві під час виходу на пенсію в 2003 році було гарантовано належний рівень пенсійного забезпечення, в тому числі право на перерахунок пенсії, при цьому на рівні Основного Закону унормовано неприпустимість звуження таких прав позивача.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач не не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАСУ та не наполягав на поновленні строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, положення ч. 2 ст. 99 КАС України, а також те, що позивач, звернувшись до суду з позовом 29 вересня 2016 року, пропустив строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2016 року до 29.03.2016 року, поважних причин та доказів поважності причин пропуску звернення до суду не подав, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року до 29.03.2016 року підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, розглянувши справу, дійшов висновку, що позиція відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії як пенсіонеру за Законом України «Про прокуратуру» є помилковою, не узгоджується з приписами чинного законодавства України, і дії щодо відмови в перерахунку пенсії - протиправними.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії з 29.03.2016 суд вважає у спірних правовідносинах дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії, є протиправними. Рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 890 від 21 вересня 2016 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід скасувати та зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести ОСОБА_1, перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діла на час призначення пенсії) у розмірі 90 від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Донецької області від 08 червня 2016 року № 18-57-1698 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 29 березня 2016 року. Судові витрати стягнути з відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 року «Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень» встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням вказаних приписів, суд вважає за необхідне зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області в десятиденний строк з дня набрання постановою законної сили надати до суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 99, 100,158-163, 267 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року до 29.03.2016 року - залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії з 29.03.2016 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області від 06 вересня 2016 року № 18-57-1698.

Рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 890 від 21 вересня 2016 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - скасувати.

Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діла на час призначення пенсії) у розмірі 90 від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Донецької області від 08 червня 2016 року № 18-57-1698 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 29 березня 2016 року.

Стягнути з Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

На підставі ст. 163, ч.1 ст. 267 КАС України зобов'язати відповідача - Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області в десятиденний строк з дня набрання постановою законної сили надати до суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 16.11.2016 року, вступну та резолютивну частини судового рішення проголошено 16.11.2016 року. Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано суддею 18.11.2016 року.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л