Рішення № 62798988, 11.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2570/16-ц

Провадження № 2/127/2093/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря Тонкопій Ю.І.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1, яка є законним представником та діє в інтересах своїх дітей - неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення від права на спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 1994 року по 08.07.2015 року ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, який є батьком їх спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Незважаючи на те, що з 1994 року ОСОБА_7 фактично проживав з позивачем, він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 до 2003 року. Від вказаного шлюбу у них є спільний син відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 26.09.2003 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано, після чого відносини ОСОБА_7 з першою сімєю погіршилися, а в подальшому їхнє спілкування фактично припинилося. Починаючи з 2013 року фізичний стан ОСОБА_7 почав погіршуватися, він проходив необхідні курси лікування та переніс декілька операцій. Через вік і тяжку хворобу ОСОБА_7 тривалий час був у безпорадному стані та потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Згідно з довідками лікарів та виписок із медичної карти ОСОБА_7 тривалий час лікувався в домашніх умовах і потребував стороннього догляду. Весь цей час позивачка опікувалася своїм цивільним чоловіком, доглядала за ним, витрачала власні кошти на оплату операцій та ліків, просила інших людей про матеріальну допомогу, вчиняла всі необхідні дії щодо його догляду, матеріального забезпечення та утримання. Протягом вказаного періоду позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_3 за допомогою в звязку з дорогим лікуванням, однак ОСОБА_3 постійно знаходив відмовки та від надання допомоги відмовлявся і навіть не провідував свого батька. Отже, ОСОБА_3 мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки. 08 липня 2015 року ОСОБА_7 у віці 65 років помер і після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями за законом є діти померлого: ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 На підставі викладеного та посилаючись на положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України позивачка просила суд ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_7

В судовому засіданні ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6, та їх представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вимоги позову підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, що загалом у ОСОБА_7 були погані відносини з першою сімєю, в тому числі і з ОСОБА_3 В 2003 році ОСОБА_3 отримав в дарунок від ОСОБА_7 трикімнатну квартиру, після чого відносини між ними зіпсувались. Стан здоровя ОСОБА_7 поступово погіршувався в нього були гіпертонічні кризи, крутилась голова. Опікувалась ОСОБА_7 лише вона і її сім»я. 01.08.2015 року ОСОБА_7 стало зле і він потрапив до лікарні. Вона дзвонила до ОСОБА_3 та просила про допомогу, на що вона отримала відмову. ОСОБА_3 нічим не допомагав, в нього не було ніякої поваги до батька, що проявлялось в його поведінці. Наприклад, у минулому році ОСОБА_3 був на ювілеї ОСОБА_7, де випив зайвого і вів себе там неадекватно. ОСОБА_7 займав керівну посаду, а саме був директором ПАТ «УМіАБ» по день смерті, з середньомісячним заробітком близько 5 тис. грн. ОСОБА_7 одночасно також являвся акціонером вказаного товариства з часткою в статутному капіталі більше 67%. ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а фактично проживав разом з нею в смт. Стрижавка. Вона особисто являється приватним підприємцем з 2003 року та являється власником аптеки. У ОСОБА_7 з 2003 року у власності були автомобілі, зокрема він користувався автомобілем марки Ягуар, також наявні ретроавтомобілі, на яких він виїздив у місто по великим святам (наприклад на 9 травня). Також ОСОБА_7 був мисливцем та колекціонером зброї. Окрім наведеного, десь з 2003 2004 року ОСОБА_7 очолював Вінницьке обласне козацтво та був отаманом по день смерті. З 2003 року ОСОБА_7 хворів на гіпертонію та судинні захворювання. На запитання суду повідомила, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані з 2013 року, коли у нього виявили пухлину «Ходжена», яку було прооперовано та після операції ОСОБА_7, як і до цього, сам їздив на роботу на автомобілі. Деколи за ним приїздив водій, деколи його возив на автомобілі її син ОСОБА_6 Переважно ОСОБА_7 їздив сам на автомобілі до травня 2015 року. З ОСОБА_3 ОСОБА_7 переважно спілкувався по телефону. ОСОБА_7 також постійно поздоровляв з днем народження ОСОБА_3, для чого їздив за місцем проживання ОСОБА_3 у м. Вінниці. В 2015 році на 9 травня ОСОБА_7 приймав участь у параді як отаман козацтва, тоді він з козаками поклав вінки до вічного вогню, а потім відмічали перемогу. В 2012 році порушено кримінальне провадження по факту заволодіння акціями ОСОБА_7 Останній їздив на допити, приймав участь у вказаному кримінальному провадженні в якості потерпілого. З жовтня 2013 року після операції ОСОБА_7 консультувався у різних лікарів, однак офіційно до дня смерті на обстеженні був 1 раз. 01.07.2015 року ОСОБА_7 стало зле десь після 18 год., вона подзвонила ОСОБА_3, однак останній не приїхав, оскільки перебував у м. Києві. В цій телефонній розмові вона просила про допомогу. На запитання суду повідомила, що вона конкретно не вказувала про допомогу грошима чи іншим чином, а просила загалом. Вона цього вечора викликала швидку медичну допомогу, яка приїхала та лікарі провели медичні заходи, було встановлено, що у ОСОБА_7 має місце гіпертонічний криз і тому були призначені медичні препарати. Вона написала список медичних препаратів своїй дочці, яка пішла і отримала всі медичні препарати у неї в аптеці. 03.08.2015 року ОСОБА_7 ліг в лікарню. 04.08.2015 року вона знову подзвонила до ОСОБА_3 і повідомила, що ОСОБА_7 в лікарні, на що ОСОБА_3 повідомив, що він приїде по можливості. Вона особисто не оцінювала стан ОСОБА_7 як критичний чи передсмертний. ОСОБА_3 вона побачила 05.07.2015 року біля лікарні, де лежав ОСОБА_7, вона з ним випадково зустрілась. Їй невідомо, що ОСОБА_7 робив цього дня біля лікарні та чи заходив він до ОСОБА_7, вони поспілкувались з приводу стану здоровя ОСОБА_7 та розійшлись. Лікування проводилось за її особисті кошти. В період з 3.08.2015 року по 08.08.2015 року витрачено на лікування 23 тис. грн. Це були кошти відкладені на навчання дітей. Загалом кошти на лікування були, однак ці кошти було заплановано потратити на інші цілі. На запитання суду повідомила, що вона купила всі необхідні препарати, що були приписані ОСОБА_7, таких препаратів, які б вона не змогла купити через відсутність коштів - не було.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заявила, що вона повністю підтримує покази ОСОБА_1 Окрім того, зазначила, що ОСОБА_3 вона знає з дитинства, однак зустрічалась до суду з ним рідко. Зазвичай такі зустрічі відбувались в присутності ОСОБА_7 та в автомобілі останнього. У власності ОСОБА_7 була наявна нерухомість, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1, і приватний будинок по вул. Могильчака 25 (1952 1955 року забудови), які пустують та в оренду не здаються. Її батько був небідною та забезпеченою з матеріальної точки зору людиною.

В судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив, що позов він підтримує повністю. ОСОБА_7 проживав разом з ним, його мамою та сестрою з 1993 року. Вважає, що ОСОБА_3 не має права на спадкування, оскільки він не опікувався батьком. З 2013 року ОСОБА_7 важко пересувався, не міг водити транспортні засоби, у нього були хвороби серця. ОСОБА_7 майже не підтримував відносин з ОСОБА_3 Батько почав хворіти з 2005 року, а сильно почав хворіти з 2013 року. Памятає, що мав місце інсульт в 2013 році. 20 травня 2015 року в ОСОБА_7 був інфаркт, це було на святкуванні дня народження ОСОБА_7 З 2013 року по 2015 роки ОСОБА_7 працював і ходив на роботу в ПАТ «УМіАБ». Коли він навчався в Києві, то ОСОБА_7 приїздив його провідати за місцем навчання кілька разів. Його батько був отаманом Вінницького обласного козацтва по день смерті. Також у його батька ОСОБА_7 був ретроавтомобіль чорного кольору ОСОБА_11 «Газ 21» першого випуску, який був подарований ОСОБА_3 ОСОБА_7 як отаман вінницького козацтва вів діяльність з установки памятників козакам. Ці памятники ОСОБА_7 облаштовував за власні кошти. Також йому відомо, що у його батька була колекційна зброя, дві рушниці, пістолет та дві шаблі. Батько його вів активний спосіб життя та він з ним на протязі 2010 2011 років їздив на полювання. Вважає, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 має бути він та його сестра, оскільки ОСОБА_7 створив з його матірю нову сімю. В червні 2015 року його батько був на роботі разом з ним, вони вирішили поїхати до будинку, що по вул. Могильчака 25, там ОСОБА_7 стало зле, а тому ОСОБА_6 посадив його в автомобіль та привіз додому, в Стрижавку. Коли цього дня він привіз ОСОБА_7 додому, то він дзвонив до ОСОБА_3 однак той виражався до нього словами нецензурної лайки. Потім викликали швидку допомогу, однак ОСОБА_7 відмовився від госпіталізації. Через деякий час його батько помер в лікарні. ОСОБА_3 будь яких коштів на похорони батька не витрачав.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали з підстав, зазначених у письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, зміст яких зводиться до того, що не відповідає дійсності твердження позивачки про те, що померлий ОСОБА_7 був у безпорадному стані через похилий вік та тяжку хворобу. Так, ОСОБА_7 до моменту смерті перебував на посаді директора ПАТ «ВУМіАБ», був активним, енергійним керівником та чоловіком, про що свідчить його професійна, громадська та інша діяльність, до часу раптової смерті фактично не перебував на лікарняних. Доходи ОСОБА_7 як керівника та акціонера товариства забезпечували належний матеріальний рівень як для себе, так і для членів його сім'ї. Після несподіваного виявлення онкології в 2013 році ОСОБА_7 було своєчасно проведено операцію та успішне лікування. 03.07.2015 року ОСОБА_7 з діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу» був госпіталізований до Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка, де отримував лікування до 08.07.2015 pоку, коли і помер від інсульту. В звязку з госпіталізацією батька відповідач терміново 04.07.2015 року приїхав з м. Києва та весь час був поряд з батьком до його смерті, виконуючи всі вимоги лікарів, купуючи необхідні ліки тощо. Після настання смерті відповідач організував отримання тіла з моргу для організації та проведення поховання ОСОБА_7 За життя з батьком він підтримував тісні стосунки, вони часто бачились, його батько не був у безпорадному стані, він був заможною та активною людиною. Уточнив, що в 2013 році ОСОБА_7 була прооперована грижа, він був разом з батьком у цей час. Уже через кілька днів батько сів за кермо свого автомобіля, ще через кілька днів зясувалось, що це була онкологія, тому його батько після операції пройшов 1 курс хіміотерапії, від другого курсу він відмовився. Згодом почались проблеми із судинами і саме за його наполяганням ОСОБА_7 відвідав лікаря, однак лікуватись відмовився, оскільки вважав себе сильнішим за хворобу. 01.07.2015 року о 00:40 год. до нього подзвонила ОСОБА_1 та повідомила, що батьку погано. О 1 год. ночі він уже був у батька та до 4 год. ночі вмовляв його лягти в лікарню, однак ОСОБА_7 не погодився. Цього ж дня о 6 год. ранку він поїхав до Києва на роботу. 03.07.2015 року до нього подзвонив ОСОБА_6 і сказав, що батька відвезли в лікарню. 04.07.2015 року він приїхав у Вінницю і з цього дня він був кожного дня біля батька, купував ліки до 7.07.2015 року. Коли він прийшов до лікарні 8.07.2015 року, лікарі йому сказали, що батько вночі помер. Похованням займались усі як він так і ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 та ОСОБА_6 За життя його батько грошей чи іншої допомоги у нього ніколи не просив, він був активною та матеріально забезпеченою людиною. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_12 при ухваленні рішення поклалась на розсуд суду. /а.с. 224/.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13, повідомила, що знає ОСОБА_1 та перебуває з нею у дружніх відносинах. Вона особисто знає сім»ю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 20 років. Їй відомо, що ОСОБА_7 за життя переживав за ОСОБА_2 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_3 вже по життю влаштований. ОСОБА_7 за життя рідко говорив чи щось розповідав про ОСОБА_3 Коли ОСОБА_7 хворів, то він постійно позичав у неї та її чоловіка то 3 тис., то 10 тис. грн. ОСОБА_7 дзвонив до ОСОБА_3, про що їй казав ОСОБА_7, щоб позичити грошей, однак ОСОБА_3 не позичив. ОСОБА_7 колись їй розказував, що він збирав дітей і розказував, що квартиру має отримати ОСОБА_14, дім має отримати ОСОБА_6 Вона останній раз бачила ОСОБА_7 20.05.2015 року у нього на дні народження, яке було влаштовано в піонерському лагері, який належить ПАТ «УМІАБ». Згадані кошти вони з чоловіком позичали 3 тис. грн. в 2003 році, а 10 тис. грн. в 2013 році, які ОСОБА_7 повернув.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона сусідка ОСОБА_7 по Могильчака 25. Туди приїздили працювати ОСОБА_11 і ОСОБА_15. Коли вона бачила останній раз ОСОБА_7 він казав, що у нього біда, він хворий. Вона йому сказала, що треба лікуватись, а він їй сказав, що у нього немає грошей. Вона йому тоді сказала, щоб він дзвонив ОСОБА_3, щоб той позичив йому гроші. ОСОБА_7 сказав їй що він дзвонив до ОСОБА_3, однак ОСОБА_3 йому відмовив. Також вона його питала чи зробив він заповіт на майно, ОСОБА_7 сказав, що його діти розумні, він їх збирав та розказав, що кому має належати після його смерті. Останній раз ОСОБА_7 до будинку, що по вул. Могильчака 25 привозив його водій в 2015 році, це було десь за дві неділі до смерті.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що вона партнер по бізнесу ОСОБА_1 та з нею вона перебуває в дружніх відносинах. Таке її партнерство полягає у тому, що вона є подругою ОСОБА_1 та деколи допомагає їй в аптеці, що належить ОСОБА_1, що вона робить безкоштовно. ОСОБА_1 в 2013 році позичала в неї 5000 грн. на лікування. ОСОБА_7 хворів частенько. Їй відомо, що аптека ОСОБА_1 дохід приносить. Вона вдома у ОСОБА_1 була з періодичністю як коли, то раз в тиждень, то раз у місяць. ОСОБА_7 за життя займався доброчинністю, як отаман обласного козацтва він поставив Хрест в смт. Стрижавка, упорядковував територію та все це він фінансував з власних коштів. Їй відомо, що ОСОБА_7 ображався на ОСОБА_3 На роботу ОСОБА_7 не ходив з 2013 року. На запитання суду повідомила, що їй невідомо чи перебував ОСОБА_7 в безпорадному стані.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_7 він був знайомий з 2003, можливо з 2004 року. На даний час він перебуває в дружніх відносинах з ОСОБА_1 До 2013 року в ОСОБА_7 справи у бізнесі були добрі. ОСОБА_7 у нього в майстерні був за тиждень, можливо, півтора тижні до смерті. До майстерні він приїздив разом з сином ОСОБА_6 ОСОБА_7 самостійно пересувався, однак йому було важко. ОСОБА_7 казав йому що ОСОБА_3 - це джерело проблем і фінансових криз. Свідок також приймає участь в обласному козацтві. Він знає, що ОСОБА_7 був отаманом козацтва з 2003 року. Про взаємовідносини ОСОБА_7 і ОСОБА_3 він знає з одної розмови, коли ОСОБА_7 і ОСОБА_3 посварились, це було 20.05.2015 року на дні народження ОСОБА_7 Козацтво установило багато памятників. Фінансові проблеми у ОСОБА_7 були повязані з господарською діяльністю підприємства. Він йому особисто кошти ніколи не позичав. ОСОБА_7 був дуже гордим, щоб позичати кошти.

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні повідомила, що вона перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_1 та знає її дуже багато років. ОСОБА_7 вона знала з 90 х років. ОСОБА_7 був прекрасним сімянином. З 2010 2012 років він почав хворіти. В 2013 році коли робили операцію ОСОБА_7, то вона позичала ОСОБА_1 10 тис. грн. Після операції ОСОБА_7 казав, що він забезпечив ОСОБА_3, а ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ще треба забезпечити майном. Також ОСОБА_7 казав, що підтримки, на яку він розраховував отримати від ОСОБА_3, він не отримав. ОСОБА_1 казала, що вона дзвонила до ОСОБА_3 по допомогу, але той відмовив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що він являється судинним хірургом Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Він особисто знайомий з ОСОБА_3 на протязі останніх 10 років. ОСОБА_7 він знав приблизно 9 років до його смерті. Знайомі були у звязку з тим, що у них всіх було спільне хобі ретроавтомобілі. За життя ОСОБА_7 звертався до нього як судинного хірурга за консультацією. ОСОБА_6 він особисто знає з 2013 року, тобто з того часу, коли ОСОБА_6 навчався у м. Києві та інколи ночував у ОСОБА_3 Відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_3 станом на той час були дружніми та теплими. В 2014 році ОСОБА_3 попросив його оглянути ОСОБА_7, оскільки, як зазначив ОСОБА_3, у ОСОБА_7 боліли ноги. ОСОБА_3 домовився про огляд ОСОБА_7 та він особисто його оглянув. За результатами огляду він запропонував ОСОБА_7 провести операцію. ОСОБА_7 і ОСОБА_3 мали нормальні відносини, як між батьком і сином, вони часто бачились, не сварились. ОСОБА_3 турбувався про батька, домовлявся про огляди лікарів, оскільки ОСОБА_7 трішки халатно відносився до свого здоровя. ОСОБА_7 за життя любив нахвалятись, що в нього є ретроавто, старовинна зброя, ножі, з чого він розумів, що ОСОБА_7 є забезпеченою та самодостатньою людиною.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомив, що він перебуває в нормальних та дружніх відносинах як з позивачами так і з відповідачем. Він працює водієм в ПАТ «УМІАБ» з 1979 року. Почав возити ОСОБА_7 з того часу як він став директором і по день його смерті. ОСОБА_7 також керував автомобілем і самостійно фактично до дня доки не зліг. Деколи ОСОБА_7 їздив сам, деколи він його возив. Смерть ОСОБА_7 була для всіх несподіваною. До дня, коли ОСОБА_7 потрапив у лікарню, він постійно був на роботі, все контролював, був активним. Щодо матеріального стану ОСОБА_7 нічого не міг повідомити. ОСОБА_3 він знає змалку, він є посадовою особою в наглядовій раді, очолюваного ОСОБА_7 за життя, підприємства. В наглядову раду ОСОБА_3 ввів сам ОСОБА_7 В 2015 році він неодноразово бачив як ОСОБА_3 заходив до ОСОБА_7, вони спілкувались, в них були дружні відносини. Також ОСОБА_3 дружив з ОСОБА_6, їх дружні стосунки мали місце і після смерті ОСОБА_7, вони разом забирали з підприємства ретро «Волгу», яку він потім бачив вдома у ОСОБА_1 ОСОБА_6 привозив ОСОБА_7 на роботу може рази три, не більше, але він просто хотів прокататись на автомобілі, а не возив ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомила, що вона подруга матері відповідача у справі. Вона знайома з попередньою сімєю ОСОБА_7 а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з 1985 року. Вони дружили сімями. Також вона була на день народженні ОСОБА_3 18.04.2015 року, на якому також був присутній і ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 В 2013 році, коли ОСОБА_7 робили операцію ОСОБА_3 був разом з ним в лікарні. В 2015 році вона ОСОБА_7 бачила кілька разів, він був підтягнутим та бадьорим. Матеріальний стан у ОСОБА_7 завжди був добрим. Їй відомо, що коли ОСОБА_7 в липні 2015 року лежав у лікарні, то ОСОБА_3 його відвідував та купував медикаменти.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що вона знає ОСОБА_3, оскільки це товариш її сина, з яким її син постійно підтримує стосунки. Вони дружать зі школи та є сусідами. Коли ОСОБА_3 в липні 2015 року відвідував батька в лікарні та повертався додому то заходив до них додому і казав що батьку погано. На скільки їй відомо, відносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 були теплі та дружні.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що також не заперечується сторонами у справі, що з 1994 року по 08.07.2015 року ОСОБА_1 проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, що в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Від спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у них народились діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження та свідоцтвом про встановлення батьківська ОСОБА_7 відносно ОСОБА_6 (а.с. 22, 23, 24).

В період фактичного спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, шлюб з якою був розірваний 26.09.2003 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.18).

Від даного шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії І АМ № 025359 (а.с. 107).

08.07.2015 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 321958 від 08.07.2015 року (а.с. 5). Відповідно до довідки про причину смерті від 08.07.2015 року № 562 причиною смерті останнього є геморагічний інсульт в лівій півкулі головного мозку (а.с. 74).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на його майно.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи на майно померлого ОСОБА_7, спадкоємцями за законом є дочка померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, син померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5. (92 - 148)

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування позивачем повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2013 року в ОСОБА_7 почалися проблеми зі здоров'ям.

У відповідності до листа Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 05.01.2016 року № 3 встановлено, що 29.04.2013 року ОСОБА_7 звернувся в поліклінічне відділення Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру зі скаргами на пухлину правої пахової ділянки. Оглянутий онкохірургом. Обстежений згідно стандартів. Призначена протизапальна терапія. Рекомендовано контроль в ВОКОД через 2 тижні. Хворий звернувся до хірурга в міську клінічну лікарню швидкої допомоги 12.09.13 року, де була виконана операція - відкрита біопсія лімфовузлів правої пахової ділянки. 22.11.13 року хворий оглянутий онкохірургом ВОКОД, обстежений згідно стандартів. Діагностовано лімфому Ходжкіна 1А ст. П клінічна група. З 29.11.13 року по 04.12.13 року хворий отримав 1 курс поліхіміотерапії. В подальшому в ВОКОД хворий не звертався (а.с. 14).

Як вбачається з листа Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 31.03.2016 року за вих. № 01-26/493, ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні в відділенні гнійно-септичної хірургії з 12.09.2013 року по 04.10.2013 року з приводу: лімфоми (неходжинської) ускладненої абсцедуючим правобічним паховим лімфаденітом. ІХС. Атеросклеротичного міокардіосклерозу. Гіпертонічної хвороби II. Гіпертензивного серця СН II (а.с. 77).

Інформація, наведена в листі МКЛ ШМД також підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 04.09.2013, 19.09.2013, 4.10.2013 років (а.с. 6 9).

Згідно копій листів непрацездатності серії АВШ № 98798 та серії АВЯ 186976 ОСОБА_7 в 2013 перебував на лікуванні стаціонарно в МКЛ ШМД з 12.09.2013 року по 04.10.2013 року (день проведення операції та період реабілітації); з 05.10.2013 року по 06.10.2013 року, а потім з 08.10.2013 року 04.11.2013 року перебував на лікарняному амбулаторно в ЦПМСД (а.с. 10).

Згідно листа ПАТ «ВУМіАБ» № 01 366 від 29.03.2016 року ОСОБА_7 протягом 2014 2015 років перебував на лікарняних з 01.07.2015 року по 02.07.2015 року (амбулаторно) та з 03.07.2015 року по 08.07.2015 року (стаціонар). Звільнено ОСОБА_7 з посади директора ПАТ «ВУМіАБ» з 08.07.2015 року в звязку зі смертю. (а.с. 60 - 63).

30.12.2013 року ОСОБА_7 встановлено другу групу інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується довідкою до акта № 46 огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.12.2013 року (а.с. 34).

Згідно з листом Вінницької центральної районної клінічної лікарні від 14.01.2016 року № 40 ОСОБА_7 23.06.2015 року був оглянутий на дому лікарем-онкологом. Діагноз: хвороба Ходжкіна, змішаний клітинний варіант, І А стадія, операція біопсії пахвинних лімфовузлів справа 12.09.13 року, І курс хіміотерапії, продовження хвороби, конгломерат лімфовузлів пахвинно-здухвинної ділянки справа з компресією - ІЗОВИХ вен, підгострий флеботромбоз глибоких вен правої гомілки. Від госпіталізації відмовився, призначено лікування на дому згідно стандартів. На час лікування потребував стороннього нагляду (а.с. 13).

Відповідно до листа КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. Ющенка» від 29.03.2016 року за № 01-2-17-0418 ОСОБА_7 перебував на лікуванні в даній лікарні з 03.07.2015 року по 08.07.2015 року з основним діагнозом: «гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу в лівій скроневій ділянці головного мозку на ґрунті гіпертонічної хвороби III ступеню». Ускладнення основного: «набряк головного мозку з дислокацією його стовбуру. Двобічна гіпостатична полісегментарна пневмонія. Набряк легень. Нейрогенний сечовий міхур». Смерть констатована 08.07.2015 року о 02 годині 40 хвилин. Причина смерті: а) набряк та дислокація головного мозку; б) геморагічний інсульт в лівій півкулі головного мозку. В даних медичної карти стаціонарного хворого № 7808 зазначені наступні близькі родичі: дружина ОСОБА_22 та син ОСОБА_23. Вищевказані родичі навідували та купували медикаменти покійному. (а.с. 70).

Разом з тим, як вбачається з листа ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» за вих. № 01-366 від 29.03.2016 року, ОСОБА_7 працював на вказаному підприємстві без перерви з 13 серпня 1984 року - головним інженером, з 21 лютого 1994 року - головою правління, з 09 липня 2010 року - директором ВАТ «Вінницьке УМІА», яке перейменоване з 01 червня 2012 року в ПАТ «Вінницьке УМіАБ», по день смерті - 08 липня 2015 року, та був його акціонером. Звільнений ОСОБА_7 в звязку зі смертю 08 липня 2015 року, згідно з наказом № 49-к від 10 липня 2015 року. Середньомісячний заробіток за період 2013-2015 років складав 4132 грн. ОСОБА_7 протягом 2014-2015 років перебував на лікарняних два рази: з 01.07.2015 року по 02.07.2015 року та з 03.07.2015 року по 08.07.2015 року. Підприємство приймало участь у похованні директора ОСОБА_7 Перераховувалися кошти за ритуальні послуги, товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_24, відповідно до рахунку-фактури № 09/7/15 від 09 липня 2015року (платіжне доручення №722 від 09.07.2015 року на суму 45091 грн.). Оплачено кошти також за поминальний обід в сумі 12750,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 739 від 13.07.2015 року - ФОП ОСОБА_25 (а.с. 60-67).

Таким чином, ОСОБА_7 до часу смерті виконував свої посадові обовязки директора ПАТ «Вінницьке УМіАБ», протягом 2014-2015 років перебував на лікарняному лише з 01.07.2015 року по 08.07.2015 року, тобто в період госпіталізації та до смерті. Зазначені обставини спростовують посилання позивача, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані, оскільки майже до останнього дня перед смертю він ходив на роботу та виконував обов'язки щодо управління товариством.

З пояснень позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_7 за життя вів активний спосіб життя, виконував обовязки отамана Вінницького обласного козацтва, самостійно їздив на роботу та виконував свої посадові обовязки, приймав участь у загальнодержавних святах (зокрема але не обмежуючись 9 травня, день міста Вінниця, день Європи), а також влаштовував та приймав участь у сімейних святах (зокрема але не обмежуючись відзначав у ресторані своє 65 річчя, що відбувалось у травні 2015 року), поздоровляв зі святами свого сина відповідача по справі ОСОБА_3

В силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки не тільки визнані, але і повідомлені самими позивачами.

З наведеного слідує, що ОСОБА_7 не перебував у безпорадному стані.

В розумінні закону безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у звязку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий стан ОСОБА_7 за життя та до потрапляння його в лікарню в липні 2015 року перед судом належними та допустимими доказами не доведено.

Не є обґрунтованими також посилання сторони позивача, що відповідач ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги та потребу спадкодавця в допомозі саме від ОСОБА_3 У цьому звязку суд також звертає увагу на пояснення самої ОСОБА_1 яка на запитання суду не змогла повідомити, яку саме допомогу вона просила у відповідача, зазначивши, що просила вона її «загалом». Стороною позивача не доведено суду ту обставину, що сам ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_3 по будь яку допомогу, в т.ч. і матеріальну.

Так, в матеріалах справи містяться надані відповідачем фіскальні чеки, згідно з якими останній в період з 04.07.2015 по 07.07.2015 року (тобто з часу госпіталізації ОСОБА_7 і до його смерті ) купував лікарські препарати для свого покійного батька (а.с. 71, 72). Згідно з листом КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. Ющенка» від 29.03.2016 року за № 01-2-17-0418 ОСОБА_7 навідував та купував медикаменти покійному в період з 04.07.2015 по 07.07.2015 року. З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_3 займався документальним оформленням смерті та поховання ОСОБА_7, а саме: отримав довідку про причину смерті ОСОБА_7, подав вказану довідку для реєстрації актового запису про його смерть, а також отримав свідоцтво про поховання останнього від 10.07.2015 року (а.с. 73-76). Вищевказане вказує на те, що відповідач не ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги, коли останній її потребував. З огляду на викладене, доказів, які б свідчили про умисність дій відповідача, що була б спрямована на ухилення від дій з надання допомоги спадкодавцю (який перебував у безпорадному стані), суду позивачем не представлено. Наведені вище докази спростовують твердження сторони позивача в цій частині.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_3 не допомагав у похованні свого батька не мають правового значення для правильного вирішення даної цивільної справи, оскільки вказані обставини мають значення у разі заявлення позову на підставі ст. 1232 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Окрім того, згідно довідки ФОП «Пікун» № 1 від 08.04.2016 року замовлення на проведення поминального обіду на 150 чол. в кафе «Плеяда» було проведено відповідно до угоди про надання послуг з замовником ПАТ «ВУМіАБ», аванс в сумі 6000 грн. був внесений 09.07.2015 року відповідачем у справі ОСОБА_3 Платіжним дорученням № 739 від 13.07.2015 року ПАТ «ВУМіАБ» було перераховано кошти в сумі 12750 грн. за поминальний обід.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що витрати на поховання та проведення поминального обіду ОСОБА_7 понесло ПАТ «ВУМіАБ», що підтверджується рахунком-фактурою № 09/7/15 від 09 липня 2015року (платіжне доручення №722 від 09.07.2015 року на суму 45091 грн.) та рахунком-фактурою № СФ-20 від 11 липня 2015 року (платіжне доручення № 739 від 13.07.2015 року на суму 12750,00 грн.) (а.с. 64-67).

Натомість, наданий позивачкою товарний чек № 28/02/16/1 від 28 лютого 2016 року на суму 45091 грн. містить суперечливу інформацію, оскільки відповідно до нього придбано товари та послуги з метою поховання ОСОБА_7, яке відбулось 10.07.2015 року, однак сам товарний чек датований 28.02.2016 року, тобто більше ніж за півроку після поховання ОСОБА_7, хоча відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Покази свідків сторони позивача, як підстава для усунення від спадкування ОСОБА_3 не приймаються судом до уваги, оскільки вони є суперечливими, не послідовними, по різному відтворюють взаємовідносини ОСОБА_3 та ОСОБА_7, та головним чином не встановлюють юридичних фактів, які б у сукупності давали суду підстави для усунення відповідача від спадкування після смерті свого батька, а саме не свідчать про:

-перебування ОСОБА_7 у безпорадному /безпомічному стані/;

-неспроможність ОСОБА_7 за життя своїми силами через тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя;

-потреба у звязку з цим стороннього догляду та допомоги;

-ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги ОСОБА_7, за умови що ОСОБА_7 потребував допомоги;

-умисність дій чи бездіяльності ОСОБА_3 спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу ОСОБА_7 /винна поведінка/;

-можливість ОСОБА_3 надати таку допомогу, однак не надання такої допомоги.

У цьому звязку суд звертає увагу учасників процесу також на те, що при розгляді справ такої категорії суду належить зясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Судом зясовано, що з часу потрапляння ОСОБА_7 в липні 2015 року в лікарню, він отримував допомогу в лікарні як від ОСОБА_3 так і від ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене вище суд вважає, що в судовому засіданні не було доведено належними і допустимими доказами факти ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потребу спадкодавця в допомозі саме відповідача по справі. За таких обставин вимоги позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позову суд відмовляє в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог представників відповідача про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Представником відповідача ОСОБА_4 суду представлено квитанцію без номера від 5 травня 2016 року, згідно якої вона отримала від ОСОБА_3 за надання останньому правової допомоги у цій справі 5000 грн. Суду представлено відповідний розрахунок затраченого часу.

Вказаний розмір витрат ґрунтується на вимогах Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідно до ст. 1, якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно розрахунків суду, тільки у судових засіданнях представником відповідача ОСОБА_4 затрачено часу в сумі 10 год. і 4 хв. /журнали судових засідань з 5 квітня 2016 року по 11 листопада 2016 року/, що із розрахунку 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи у судовому засіданні становить 5809 грн. 39 коп.

Разом з тим, вирішуючи питання про компенсацію судових витрат суд зважає на те, що за представництво інтересів відповідача, останнім сплачено адвокату ОСОБА_4 5000 грн., а не у більшому розмірі, які представники і просили стягнути, а тому саме така сума коштів підлягає до стягнення в рахунок компенсації витрат на правову допомогу.

Визначаючись з питанням з кого мають бути стягнуті витрати на правову допомогу суд зважає на те, що ОСОБА_6 під час розгляду справи досяг повноліття, виступив у судовому засіданні, підтримав позов, просив його задоволити, користувався правовою допомогою кваліфікованих представників, а тому враховуючи вказані обставини, а також те, що ОСОБА_2 станом на час завершення розгляду справи ще не досягла повноліття, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу відповідача підлягають стягненню з повнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_1, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 в рівних частках, тобто по 2500 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 1216, 1224, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_7, померлого 8 липня 2015 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в якості витрат на правову допомогу 2500 (дві тисячі пятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в якості витрат на правову допомогу 2500 (дві тисячі пятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Вінницький міський суд Вінницької області.

Суддя: