Ухвала суду № 62797932, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/6792/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Донця О.Є. Голяшкіна О.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. у справі № 804/15700/15 за позовом ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 травня 2015 року №110010000/2015/20037;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2015 року №110010000/2015/600352/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, для митного оформлення товару ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» подало до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію №110010000/2015/020787 (відправник ТОВ «Стойленський ГОК»), в режимі ІМ 40 ДР. В графі 31 ВМД №110010000/2015/020787 наведено опис товару, а саме: залізорудний концентрат; концентрат залізорудний агломераційний, з вмістом FE203-66,5%, 66%; SiO2-6,8%; 7,3%; волога-9,94%; одержаний методом магнітної сепарації. СТО №00186826-026-2015; застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху; використовується у металургійному виробництві для власних потреб.

За декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 659740,71 руб. (графа 22), вага нетто 343650 кг. (графа 38), а саме в графі 44 «Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи» зазначені: - контракт №15-0835-12 від 29.04.2015 року; - додаток №1 від 30.04.2015 року до контракту; - рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00019 від 03.05.2015 року разом з додатком до нього; - рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00029 від 06.05.2015 року разом з додатком до нього; - залізнична накладна №АЦ633924 від 06.05.2015 року; - залізнична накладна №433415502 від 04.05.2015 року; - лист ПАТ «ДМКД» №062Д/1114 від 08.05.2015 року; - рахунок фактуру від 03.05.2015 року та від 06.05.2015 року; - сертифікат про походження товару форми СТ-1 №RUUА 50860005924472715 від 08.05.2015 року; - сертифікат про походження товару форми СТ-1 №RUUА 50860005934472715 від 08.05.2015 року; - сертифікати якості №25 від 03.05.2015 року та №29 від 06.05.2015 року; - лист ПАТ «ДМКД» №062Д/1107 від 08.05.2015 року; копія митної декларації країни відправлення №10101100/300415/0000468 від 30.04.2015 року.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод).

11.05.2015 року відповідач надав позивачу повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Одночасно декларанта повідомлено, що він за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Листом від 11.05.2015 року №062Д/1149 декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно частини 8 статті 55 Митного кодексу України.

11.05.2015 року посадовою особою відповідача була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №110010000/2015/20037, а також винесено рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600350/1, в якому митна вартість товару скоригована до 2,9428 руб./1кг. (метод 2ґ).

З вказаного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що в результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами, згідно з Додатком №1 від 30.04.2015 року до зазначеного вище контракту визначено умови поставки залізорудного концентрату на загальну суму постачання 68892840 руб. РФ, пакування, маркування, умови та період поставки (СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці), вантажовідправник: ТОВ «Стойленський ГОК». Умови поставки СРТ передбачають несення продавцем витрат доставки товару до місця призначення на кордоні України. Відповідно до інформації, зазначеної в графах 4,20 залізничних накладних №№АЦ633920, АЦ633924, наданих позивачем вказано, що платниками по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні».

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено про хибність висновку позивача, що залізничні накладні №№АЦ633920, АЦ633924, в яких вказана вартість транспортування, яка сплачена продавцем є документами, які підтверджують транспортну складову митної вартості.

Зазначений вище контракт від 29.04.2015 року №15-0835-12 з додатком до нього від 30.04.2015 року №1, на підставі якого був імпортований товар, був заявлений декларантом позивача, як непрямий контракт, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником. Відповідно до «Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011, зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів, декларується під кодом 4104. При цьому, декларантом позивача контракт задекларовано під кодом 4100.

Також, матеріали справи свідчать, що продавцем товару є ТОВ «Руська гірничо-металургійна компанія», а відправником товару згідно МД №110010000/2015/020787 є ВАТ «Стойленський ГОК». Проте, договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ВМД та на вимогу митного органу декларантом не надано.

Відповідно до названого зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe. Базова ціна залізнорудного концентрату визначається на рівні 1913,69 руб.РФ при вмісті Fe 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fe, надбавка або знижка до базової ціни складає 20,36 руб.РФ/т за 1% Fe долі в пропорції. Позивачем до документів митного оформлення надані наступні рахунки-фактури: від 03.05.2015 року №БЕЛ00019 з рівнем ціни 1923,78 руб.РФ/т. (вміст Fe-66,5%), від 06.05.2015 року №БЕЛ00029 з рівнем ціни 1913,69 руб.РФ/т. (вміст Fe-66%). При цьому, вміст Fe в рахунку не зазначений. Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та містять ціну товару, визначену в залежності від вмісту Fe, що не відповідає ціні рахунків виробника. Таким чином, митним органом вірно зазначено, що відповідні документи контрактоутримувача та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається.

За відомостями графи 46 наданої декларантом копії декларації країни експорту від 30.04.2015 року №10101100/300415/0000468 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ складає 33,23 дол. США/т., що за курсом ЦФРБ (51,7029 руб. РФ за 1 дол. США) станом на день оформлення зазначеної МД складає 1718,12 руб.РФ/т., що не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам контрактоутримувача.

При цьому, належних доказів щодо спростування зазначених вище виявлених митним органом розбіжностей, позивачем не надано.

Таким чином, з огляду на зазначені невідповідності і розбіжності, та не надання позивачем витребуваних документів, Дніпропетровська митниця дійшла до вірного висновку, що позивачем не надано документів для проведення перевірки правильності визначення митної вартості товару з урахуванням відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості з урахуванням характеру зовнішньоекономічного контракту та умов поставки.

Отже, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: