Ухвала суду № 62797928, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/5663/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Донця О.Є. Мороза В.Ф.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 826/11800/15 за позовом ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 13.01.2015 року №0001791703, яка складена з посиланням на положення ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до якої позивач зобов'язаний сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 64 253,23 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 14.01.2015 року №0001801703, яке складено з посиланням на положення п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до якого на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 5 054,82 грн. за наслідками донарахування єдиного внеску у розмірі 64 253,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області на підставі направлення від 24 грудня 2014 року № 000252, наказу від 24 грудня 2014 року № 186, згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів СПД ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2011 року по 09 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 09 грудня 2014 року.

Згідно з актом перевірки від 13.01.2015 року №43/17.3/2973709655 контролюючим органом встановлено, що в період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано дохід в сумі 235795,05 грн. та за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року - 333727,00 грн., що призвело до порушення пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме до заниження валового доходу за 2012 рік на суму 235795,05 грн. та 2013 рік на суму 333727,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації з даних книги обліку доходів ОСОБА_4 за 2012 рік, якою визначено суму доходу у розмірі 286549,76 грн. та виписок з банку, з яких вбачається надання послуг перекладу юридичним фірмам та нерезидентам за 2012 рік на загальну суму 270714,28 грн. та в 2013 році на загальну суму 153527,24 грн.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно застосовано спрощену систему оподаткування по наданню послуг (перекладу) юридичним особам, у зв'язку з чим позивач на підставі підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України з 01 квітня 2014 року мав застосовувати загальну систему оподаткування.

Відповідно до акту перевірки від 13.01.2015 року №43/17.3/2973709655, виявлено відхилення та донараховано єдиний соціальний внесок 34,7% на загальну суму 64 253,23 грн., в т.ч. за 2012 рік - 36843,33 грн. та за 2013 рік 27 409,90 грн.

Згідно з розділом ІІІ Акту перевірки («Висновки») перевіркою встановлено порушення:

- пункту 4 статті 4, пункту 3 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску за 2012-2013 року на суму 64253,23 грн., а саме: за 2012 рік - 36843,33 грн. та за 2013 рік -27409,90 грн.;

- підпункту 2, пункту 291.4 статті 291, підпункту 4 пункту 293.4 статті 293 Кодексу, внаслідок чого нараховано ПДФО за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року на суму 7613,20 грн.;

- пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177, підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 (5) пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб на 92592,85 грн., а саме за 2012 рік - 38153,25 грн. та за 2013 рік - 54439,60 грн.;

- пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за 2013 рік при переході із загальної системи оподаткування на спрощену та неподання декларації про майновий стан за 2013 рік.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Не погоджуючись з прийнятими вимогою та рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з відсутності підстав для висновку про неправомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ та рішення ДПІ про донарахування штрафних санкцій з ЄСВ на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до п.291.2. ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3. ст.291 ПК України).

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Судами встановлено, що у перевіряємий період ОСОБА_4 надавав послуги з перекладу текстів та документів суб'єктам господарської діяльності - платникам податків на загальних підставах. Зокрема, позивач надавав контрагентам послуги з перекладу документів. Позивачем укладались договори з ТОВ «Укрінтеравтосервіс», ТОВ «Енердітел», ТОВ «Вінербкргер», ТОВ «УкрФрост» від 12 липня 2012 року № 07/12/3222_1, від 04 липня 2012 року № 07/12/3222, ТОВ «Укрмедсерт» від 24 вересня 2012 року № 09/12/3331, ТОВ «Ольвита» від 14 листопада 2011 року № 11/11/3182.

Таким чином, ОСОБА_4, як платник єдиного податку другої групи, надаючи у 2012-2013 роках послуги з перекладу документів контрагентам, які не є платниками єдиного податку, порушив вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим з 01 квітня 2014 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, однак, цього не зробив.

Разом з тим, питання правомірності формування позивачем показників валового доходу за вказаний період було предметом розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва у справі № 826/7465/15 за позовом ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної ДПІ про ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року № 0007471703, відповідно до якого було донараховано позивачу податок на доходи з фізичних осіб. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2015 року у справі № 826/7465/15, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено повністю.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги висновки судів у справі № 826/7465/15, оскільки на обставинах щодо обґрунтованості та правомірності висновків Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відносно заниження позивачем валового доходу у 2012 та 2013 роках ґрунтуються спірні у даній справі рішення щодо нарахування ЄСВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для скасування вимоги про сплату боргу від 13.01.2015 року №0001791703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.01.2015 року №0001801703, винесених Луцькою ОДПІ.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: