Ухвала суду № 62797738, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/4263/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Єрьоміна А.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року

у справі №810/2902/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулося до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.01.2015 року №№100250002/2015/0000011/2, 100250002/2015/0000004/2, від 19.02.2015 року №100250002/2015/0000015/2, від 17.02.2015 року №100250002/2015/0000013/12 та від 16.03.2015 року №№100250002/2015/0000018/2, 100250002/2015/0000019/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позов задоволено.

Задовільняючи позов суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості, якими визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом, є незаконними та необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2014 року між позивачем та AIMON GROUP LIMITED (Китай) укладено Контракт №068/13, відповідно до умов якого продавець поставляє покупцю непродовольчі товари в асортименті, кількість, по ціні зазначеній в інвойсах, які є невід'ємною частиною названого контракту. На виконання умов зазначеного договору, позивач неодноразового ввозив на територію України передбачені ним непродовольчі товари, такі як: побутові вироби виготовлені з хромованої сталі, меблі, взуття та ін.

З метою митного оформлення імпортованого товару на підставі вищезазначеного Контракту, товариством до Київської міської митниці ДФС України було пред'явлено митні декларації №№100250002/2015/052687, 100250002/2015/053296, 100250002/2015/053762, 100250002/2015/053667, 100250002/2015/054393, 100250002/2015/054281 та зазначені в графі 44 цих декларацій інші документи (а.с. 88, 117, 144, 171, 198, 225, том 1).

Згідно з переліченими документами, митна вартість товарів була визначена з урахуванням ціни, вказаної у Контракті та інвойсі, тобто за основним методом.

Проте, митним органом було повідомлено позивача про надання ним додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, що в подальшому й було виконано товариством.

За результатом розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 17.01.2015 року №№100250002/2015/0000011/2, 100250002/2015/0000004/2, від 19.02.2015 року №100250002/2015/0000015/2, від 17.02.2015 року №100250002/2015/0000013/12 та від 16.03.2015 року №№ 100250002/2015/0000018/2, 100250002/2015/0000019/2, якими визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

На підставі вищевказаного, Київською міською митницею Державної фіскальної служби України було прийнято Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00016, №100250002/2015/00022, №100250002/2015/00020, №100250002/2015/00033, №100250002/2015/00005, №100250002/2015/00034.

Причиною відмови було неможливе митне оформлення за митною декларацією, так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Скаржник касаційну скаргу мотивує тим, що під час здійснення митних процедур було встановлено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Також скаржник вказав, що умови оплати товару в контракті та інвойсах різні. За таких обставин, скаржник вважає правомірними прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з доводами скаржника, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2014 року AIMON GROUP LIMITED (Китай) (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладений контракт №068/13.

Відповідно до вказаного договору, продавець продає, а покупець купує непродовольчі товари в асортименті, кількості, по ціні зазначеній в інвойсах, які є невід'ємною частиною названого контракту (а.с. 112-116, том 1).

Згідно з п. 2 контракту ціна на товар встановлюється в Інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість товару, тари, упаковки, манкіровки, відвантаження товару в порту відвантаження, витрати по транспортному оформленні товару в країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрати на страхування на час перевезення. Валюта контракту USD. Загальна сума контракту 10 000 000, 00 USD.

На виконання умов названого Контракту позивач неодноразово ввозив на територію України передбачені ним непродовольчі товари (побутові вироби виготовлені з хромованої сталі, меблі, взуття та інше).

Зокрема, 16 січня, 4, 16, 18 лютого, 11, 16 березня 2015 року, мало місце чергове ввезення позивачем на митну територію України непродовольчих товарів.

З метою митного оформлення цих товарів позивачем до відповідача було подано вантажно-митні декларації №100250002/2015/052687, 100250002/2015/053296, 100250002/2015/053762, 100250002/2015/053667, 100250002/2015/054393, 100250002/2015/054281 та зазначені в графі 44 цих декларацій інші документи (а.с. 88, 117, 144, 171, 198, 225, том 1).

Згідно з переліченими документами митна вартість непродовольчих товарів була визначена з урахуванням ціни, визначеної у Контракті та інвойсі, тобто, за основним (першим) методом.

У зазначену дату посадовою особою відповідача було опрацьовано подані позивачем документи та наявну цінову інформацію ЄАІС на подібні товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення позивачем товарів до митного оформлення, за результатами чого було прийнято рішення про витребування у позивача додаткових документів.

Листами від 16 січня, 4, 16, 18 лютого, 11, 16 березня 2015 року відповідачем було витребувано у позивача зазначені в цих листах додаткові документи (а.с. 95, 122, 148, 176, 204, 229, том 1).

16 січня, 5, 17, 19 лютого, 13, 16 березня 2015 року, позивачем на виконання зазначених вимог, було подано до відповідача всі витребувані додаткові документи та зазначено, що інших додаткових документів на даний час подати немає можливості (а.с. 102, 127, 151, 183, 207, 232, том 1).

Після цього, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№100250002/2015/000011/2, 100250002/2015/000015/2, 100250002/2015/000013/2, 100250002/2015/000018/2, 100250002/2015/000004/2, 100250002/2015/000019/2 якими визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним методом), та оформлено картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 93, 137, 146, 191, 218, 245, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою підтвердження заявленої митної вартості непродовольчих товарів, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, які не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зазначені документи повною мірою ідентифікують оцінювані товари та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують їх ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначених товарів за ціною договору.

Посилання скаржника, що умови оплати товару в контракті та інвойсах різні є безпідставними.

Так, в інвойсі передбачена передоплата, а в контракті зазначено, що плата здійснюється протягом 60 днів з моменту отримання інвойсу.

Проте дані умови не суперечать одна одній, а термін - протягом 60 днів з моменту отримання інвойсу - не виключає внесення передоплати за товар.

Крім того, відповідачем не надано суду жодного документа на підтвердження застосування ним послідовно 2, 3, 4 та 5 методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності рішень про коригування митної вартості товарів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі №810/2902/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді