Ухвала суду № 62797717, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/27243/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року

у справі №826/19581/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,-

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.11.2013 року №2/7/26-54-21-23 та від 04.11.2013 року №3/7/26-54-21-23 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій від 04.11.2013 року №2/7/26-54-21-23 та від 04.11.2013 року №3/7/26-54-21-23.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем на підставі протоколу Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві про адміністративне правопорушення від 10.09.2013 року КИ №0015998 прийнято рішення від 04.11.2013 року №2/7/26-54-21-23, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн., та від 04.11.2013 року №3/7/26-54-21-23, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Вказані акти індивідуальної дії прийнято, відповідно до доводів контролюючого органу, внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» з огляду на продаж слабоалкогольного напою та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.09.2013 року КИ №0015998 зазначено, що продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу, 10.09.2013 року приблизно о 19 год. 20 хв. здійснено продаж ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пачки сигарет «Мальборо Голд» та однієї жерстяної банки слабоалкогольного напою «Рево» (міцністю 8,5%).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані відповідачем копії адміністративних матеріалів підтверджують факт продажу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», який належить ФОП ОСОБА_1, слабоалкогольного напою та тютюнових виробів, у зв'язку з чим спірні рішення про застосування фінансових санкцій прийнято ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За правилами ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790.

Згідно з п. 5 цього Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як з'ясовано судами, підставою для прийняття оспорюваних рішень про застосування фінансових санкцій відповідачем визначено постанову про адміністративне правопорушення від 10.09.2013 року КИ №0015998, якою продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад. Розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Положення про адміністративні комісії Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 року №5540-XI.

Так, 26.11.2013 року на засіданні адміністративної комісії Зеленківської сільської ради Миронівського району Київської області (за місцем проживання ОСОБА_3.) розглянуто справу про адміністративне правопорушення, зафіксоване протоколом від 10.09.2013 року КИ №0015998, та прийнято одноголосне рішення про закриття справи в зв'язку із недостатністю доказів вказаного адміністративного правопорушення, в тому числі в зв'язку з відсутністю свідків продажу ОСОБА_3 неповнолітній особі слабоалкогольного напою та тютюнових виробів.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, а також враховуючи показання допитаної судом першої інстанції як свідка ОСОБА_3 щодо нездійснення нею 10.09.2013 року продажу слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів неповнолітнім особам та відсутність у матеріалах справи товарного чека або іншого розрахункового документа, який би беззаперечно засвідчував факт такого продажу, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів суду апеляційної інстанції щодо недоведеності ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірності прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного висновку суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна