Ухвала суду № 62797715, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/58958/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року

у справі №2а-0870/5669/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна промислова компанія» (надалі - ТОВ «Південна промислова компанія»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Південна промислова компанія» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.05.2011 року №0000512302.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року, наслідки якої оформлено актом від 29.03.2011 року №53/23-2/31507980.

Здійсненою перевіркою встановлено порушення ТОВ «Південна промислова компанія» пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні кабельно-провідникової продукції в Товариства з обмеженою відповідальністю «Сип-Кабель».

Обґрунтовуючи свої висновки, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, отриману від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, відповідно до якої не підтверджено наявність поставок на адресу контрагента позивача від підприємств-постачальників у період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, що обумовлює нікчемність таких правочинів як, відповідно, і нікчемність договору купівлі-продажу від 17.03.2008 року №56, укладеного між ТОВ «Південна промислова компанія» та ТОВ «Сип-Кабель».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000512302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211250,00 грн., у тому числі 169000,00 грн. за основним платежем та 42250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних поставок з огляду на неподання сертифікатів якості на кабельно-провідникову продукцію, а також недоліки представленої транспортної документації, у зв'язку з чим спірний акт індивідуальної дії прийнято ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції в розглядуваній ситуації, реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем кабельно-провідникової продукції в ТОВ «Сип-Кабель» засвідчується відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, документами, які підтверджують транспортування та зберігання продукції, що відповідачем не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Південна промислова компанія» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а оспорювані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд цілком об'єктивно відхилив підтримане судом першої інстанції твердження ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про неналежність та недопустимість поданих позивачем товарно-транспортних накладних як доказів реальності проведених поставок у зв'язку з допущенням помилок при їх оформленні. Адже, недоліки первинних документів, складених за результатами здійснених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у наведеному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Отже, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, доводи суду про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильними.

Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна