Постанова № 62797519, 16.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа № 918/276/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Маціщук А.В. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Позивача - Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року у справі № 918/276/14 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агробуд-Рівне", оформлені протоколом від 07 березня 2014 року

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4, представник згідно довіреності від 18 травня 2015 року; ОСОБА_5, представник згідно свідоцтва адвоката № 625 від 11 липня 2008 року;

відповідача - ОСОБА_6, представник згідно довіреності № 2 від 11 жовтня 2016 року;

третіх осіб - не з'явились.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (надалі - Позивач) звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" (надалі - Відповідач) з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агробуд-Рівне", оформлених протоколом від 07 березня 2014 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року у справі № 918/276/14 в задоволенні позову Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року рішення господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року у справі № 918/276/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 грудня 2015 року у справі №918/276/14 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року. Справу передано до господарського суду Рівненської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року позов задоволено, та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Агробуд-Рівне", які оформлено протоколом №1/13 загальних зборів учасників ТзОВ "Агробуд-Рівне" від 07 березня 2014 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року рішення господарського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року №918/276/14 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2016 року та рішення господарського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року, справу передано на новий розгляд.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року в задовленні позову відмовлено, з підстав вказаних у даному рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2016 року скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що в порушення вимог частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", Позивача, як учасника Відповідача, не було повідомлено про скликання зборів не менш як за 30 днів до скликання зборів, а також не надано можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів, не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів і в матеріалах справи відсутні будь-які докази протилежного.

Також апелянт ствреджує, що погодившись з твердженням Позивача щодо порушень Закону України "Про господарські товариства", суд першої інстнції не вважав їх підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Відповідача. Крім того, на думку апелянта, присутність представника Позивача на зборах від 07 березня 2014 року не звільняє Відповідача від обов'язку дотримуватись вимог Закону України "Про господарські товариства", щодо процедури скликання зборів і такому обов'язку кореспондує право кожного учасника бути обізнаним з порядком денним та ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного, тим більше, якщо до порядку денного було включене питання щодо його виключення зі складу учасників, продаж належної йому частки, яка на час прийняття спірного рішення становила переважну більшість в статутному капіталі Відповідача.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2016 року, з підстав, вказаних у ній, розгляд справи перепризначено на 16 листопада 2016 року на 15:10 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 21 жовтня 2016 року Відповідач надав перед судовим засіданням відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні від 16 листопада 2016 року представники Позивача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні від 16 листопада 2016 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Тому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від третіх осіб (а саме від ОСОБА_1 та ОСОБА_3О.) до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що вони перебувають поза межами Рівненської області, відтак не мають змоги прийняти участь у судовому засіданні, а уповноважений представник Третіх осіб зайнятий в іншому судвому засіданні.

Розглянувши клопотання Третіх осіб про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Третіх осіб, за наявними у справі матеріалами, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відкладення.

Крім того, приймаючи таке рішення суд зауважує, що оригінал даного клопотання надійшов до суду безпосередньо через канцелярію суду (тобто особи вказали на немодливість прибуття в судове засідання, але оригінал клопотання від низ зміг невідомим чином без поштового відправлення та без допомоги факсу дійти до суду), що опосередковано вказує на надуманість підстав, описаних у цьому клопотанні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно статуту Відповідача, затвердженого протоколом №2 від 23 червня 2011 року загальних зборів учасників товариства та змін до нього, учасниками Відповідача є юридична особа: Позивач, код 03089383; та Третя особа 1 - ОСОБА_2, Третя особа 2 - ОСОБА_1 та Третя особа 3 - ОСОБА_3 (надалі - Треті особи).

Для забезпечення діяльності Відповідача, відповідно до пункту 4.3 Статуту, створюється статутний капітал у розмірі 851 549 грн, який сформований за рахунок внесків учасників майна та коштів: частка Позивача в сумі 848 549 грн, що становить 99,64% статутного капіталу; частка Третьої особи 1 в сумі 1000 грн, що становить 0,12% статутного капіталу; частка Третьої особи 2 в сумі 1000 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; частка Третьої особи 3 в сумі 1000 грн., що становить 0,12% статутного капіталу. Статутний капітал сформований у повному розмірі на момент реєстрації змін до статуту за рахунок внесків учасників майном та коштами: Позивач нежитлове приміщення за адресою м. Рівне, вул. 16 липня, 10, вартістю 248 549 грн, що належить асоціації на праві колективної власності та коштами в сумі 600 000 грн.; Третя особа 1 - факс Панасонік вартістю 1000 грн., Третя особа 2- радіо-телефон вартістю 1000 грн., Третя особа 3 - офісні меблі вартістю 1000 грн.

Відповідно до положень розділу 8 статуту Відповідача, учасники здійснюють свої права по управлінню через загальні збори, які являються вищим органом управління товариством. До виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься, зокрема: внесення змін і доповнень до Статуту, зміна розміру його статутного капіталу, як визначено пунктом 8.2.2 Статуту; вирішення питання про придбання товариством частки учасника.

В силу дії пункту 8.3 Статуту Відповідача: рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом. Рішення про внесення змін до Статуту приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 8.4-8.5 Статуту, учасник Відповідача має кількість голосів, пропорційну його частці у статутному фонді. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Згідно пункту 9.2 Статуту Відповідача, учасник товариства має право за згодою решти учасників продати чи уступити свою частку одному чи декільком учасникам цього ж товариства, а також третім особам. Частка учасника після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. В цьому випадку воно зобовязане передати її іншим учасникам товариства, а за їх згодою і третім особам у строк, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал.

07 березня 2014 року відбулися загальні збори учасників Відповідача, оформлені протоколом №1/13, з наступним порядком денним:

І) Про обрання голови та секретаря зборів.

ІІ) Про вирішення питання про придбання Відповідачем частки учасника Позивача.

ІІІ) Про зміну складу учасників Відповідача".

IV) Про затвердження нової редакції статуту Відповідача.

На вказаних загальних зборах ("ЗА" проголосовано одноголосно), були прийняті наступні рішення:

По першому питанню - Обрано головою зборів Третю особу 3, секретарем Третю особу 2.

По другому питанню - а) Затверджено рішення про придбання частки Позивача в розмірі 99,64%, що складає 848 549 грн за ціною 848 549 грн, Відповідачем.

б) Уповноважено учасника товариства Третю особу 1 на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки від імені Відповідача.

в) Зобовязано генерального директора товариства видати довіреність Третій особі 1 від товариства на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки з Позивачем.

по третьому питанню - а) Затверджено припинення участі Позивача у товаристві, у звязку з відчуженням належної його частки.

б) Затверджено зміну складу учасників товариства, у звязку із придбанням Відповідачем частки в розмірі 99,64%, що складає 848 549 грн у статутному капіталі товариства.

в) Зобовязано Відповідача реалізувати придбану частку у Позивача іншим учасникам або Третім особам протягом одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України.

г) Згідно приписів статті 53 Закону України "Про господарські товариства" протягом періоду володіння Відповідачем часткою в статутному капіталі товариства, розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

д) У звязку із прийнятими рішеннями, затверджено перерахунок часток учасників в статутному капіталі Відповідача наступним чином: Третьої особи 2 частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; Третьої особи 1 частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; Третьої особи 3 частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" частка в сумі 848 549,00 грн., що становить 99,64% статутного капіталу.

По четвертому питанню - Затверджено нову редакцію статуту товариства.

Протокол загальних зборів учасників Відповідача №1/13 від 07 березня 2014 року підписаний головою та секретарем зборів та містить відбиток печатки товариства.

В подальшому між Позивачем від імені якої діла Третя особа 2 та Відповідачем від імені якого діяла Третя особа 1 укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, що посвідчений 07 березня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області та зареєстровано в реєстрі за №171, за яким Позивач передає у власність Відповідачу всю належну йому на праві власності частку статутного капіталу Відповідача, що становить 99,64% статутного капіталу та дорівнює 848 549 грн, а Відповідач приймає її у власність та зобовязується сплатити Позивачу грошову суму у розмірі та в порядку визначеному договором. Даний договір підписано повноважними представникамисторін, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

На виконання умов договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, Відповідач сплатив Позивачу кошти в розмірі 848 549 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 167 ГК України: корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки ( дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 15 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом, як визначено статтею 97 ЦК України.

В свою чергу, загальні збори учасників господарського товариства згідно зі статтею 98 ЦК України мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Компетенція загальних зборів учасників господарського товариства та порядок прийняття ними обов'язкових для інших органів господарського товариства та його учасників рішень, як будь-якого органу юридичної особи, визначаються у законі та установчих документах.

Приписами частини 1,2 статті 65 ГК України визначено, що управління будь-яким підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Частина 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через право брати участь у загальних зборах учасників товариства.

Черговість та порядок скликання загальних зборів, згідно статті 145 Цивільного кодексу України, учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом, як визначено приписами частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.

Разом з тим, судом враховується, що положеннями Статуту Відповідача передбачений інший порядок повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, а саме згідно пункту 8.9 Статуту Відповідача збори учасників товариства скликаються не рідше одного разу на рік з письмовим повідомленням учасників /обява/, за 3 (три) дні до скликання про час, місце та порядок денний зборів.

За змістом пункту 8.10. Статуту: збори також повинні скликатись на вимогу виконавчого органу товариства.

Згідно з пункту 8.11 Статуту, порядок скликання загальних зборів визначається статутом товариства. Учасники товариства, що володіють не менше як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів": у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону "Про господарські товариства", судам слід керуватися нормами закону. Зокрема, якщо у внутрішніх документах передбачено можливість вирішення на загальних зборах процедурних питань (питань, пов'язаних із порядком проведення загальних зборів тощо) без включення їх до порядку денного, такі положення внутрішніх документів суд не повинен брати до уваги.

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи наявне повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, що відбулися 07 березня 2014 року, з якого не вбачається ким саме останнє підписано, посадова особа, що підписала цей лист не зазначена, прізвище підписанта не вказане, лист підписано невідомою особою. Вказаний лист не містить інформації про ініціаторів проведення загальних зборів, адресований від імені товариства та скріплений печаткою останнього.

А відтак, оскільки ініціатором проведення загальних зборів учасників можуть бути як самі учасники, так і виконавчий орган товариства, з даного листа-повідомлення неможливо встановити ініціатора скликання загальних зборів 07 березня 2014 року, а також встановити, хто саме в даному випадку приймав рішення про скликання загальних зборів (виконавчий орган товариства або учасники). Доказів звернення Позивача до товариства щодо ініціювання проведення зборів на виконання рішення правління Асоціації суду не подано.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази належного виконання вимоги щодо направлення повідомлення про проведення загальних зборів Позивачу у строк визначений законодавством та Статутом.

Відтак, суд приходить до висновку, що мало місце порушення порядку, передбаченого частиною 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", скликання та повідомлення Позивача про проведення загальних зборів учасників Відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що підставами недійсності рішень загальних зборів є такі: а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства; б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо; в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів; г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів; д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію; е) рішення прийнято загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача; є) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України "Про господарські товариства" головою і секретарем зборів.

Суд може відмовити в позові про визнання рішень загальних зборів учасників недійсними за умови наявності належних доказів участі у загальних зборах усіх учасників, зокрема, якщо з протоколу загальних зборів вбачається, що у зборах брали участь учасники, які володіють 100 відсотками голосів та підписали протокол.

Якщо під час розгляду справи судом буде встановлено, що допущені товариством порушення порядку персонального повідомлення учасника не призвели до неможливості його участі у загальних зборах, а також у разі встановлення судом факту присутності учасника на загальних зборах, зазначені порушення не є підставами для визнання рішень загальних зборів недійсними.

Господарським судам у вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів за позовами учасників, яких не було повідомлено про проведення загальних зборів, необхідно давати оцінку всім обставинам справи в їх сукупності та з'ясовувати, чи порушує оспорюване рішення права та охоронювані законом інтереси позивача.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, як визначено приписами статті 41, 42, 59, 60 Закону "Про господарські товариства", у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Пунктом 2.27. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.

Як встановлено судом при розгляді даної справи та вбачається з реєстру присутніх учасників на загальних зборах Відповідача, підписаного головою та секретарем зборів та скріпленого відбитком печатки товариства, на загальних зборах 07 березня 2014 року були присутні учасники, що володіють 100 % голосів, а саме: Третя особа 2, що володіє часткою у статутному капіталі 0,12%, Третя особа 1, що володіє часткою у статутному капіталі 0,12%, Третя особа 3, що володіє часткою у статутному капіталі 0,12% ; Позивач, якому належала частка в розмірі 99,64% статутного капіталу в особі голови - ОСОБА_7.

Так, згідно із застереженнями, зазначеними у реєстрі присутніх учасників на загальних зборах учасників Відповідача від 07 березня 2014 року, своїми підписами учасники Відповідача та їх представники, зокрема і представник Позивача, засвідчили, що заперечень щодо порядку скликання зборів в учасників немає; учасники визнають, що жодних претензій (зауважень) щодо проведення зборів не мають; заперечення щодо питань порядку денного - відсутні; питання, які розглядатимуться на порядку денному, не порушують права учасників; загальні збори є легітимними та правомочними.

Апеляційний суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази вимоги Позивача щодо ознайомлення з документами, винесеними на порядок денний зборів учасників товариства 07 березня 2014 року.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться висновки судової почеркознавчої та технічної експертиз, з яких вбачається, що підпис від імені голови Позивача ОСОБА_7 на реєстрі присутніх учасників на загальних зборах Відповідача виконаний самим ОСОБА_7, а відбиток печатки Позивача на вказаному реєстрі нанесений в період часу з 31 грудня 2013 року до 13 березня 2014 року.

Як передбачено прписами частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Суд констатує, що питання правомочності засідання правління Асоціації на прийняття рішення про відчуження частки Асоціації в статутному капіталі товариства вирішувалось під час розгляду справи №918/433/14 Вищим господарським судом України, постановою якого встанволено, що на вирішення засідання правління Асоціації були винесені питання, які не відносяться до виключної компетенції загальних зборів, а тому, згідно п. 6.13 статуту, виконавчий орган мав достатні правові підстави приймати відповідні рішення.

Разом з тим, апеляційним судом також приймається до уваги той факт, що при розгляді справи №918/680/15 Вищим господарським судом України від 16 березня 2016 року встанолено, що представник Позивача брав участь в загальних зборах учасників, рішення яких оскаржуються, отже його право на участь порушено не було. Крім того, та обставина, що Позивач також брав участь у голосуванні за друге питання порядку денного ніяким чином не впливає на результат прийнятого рішення, оскільки всі інші учасники, частка яких становила 0,36% статутного капіталу товариства і які мали право вирішувати дане питання також проголосували "ЗА". При цьому, саме лише бажання позивача повернути належні йому корпоративні права, які забезпечують участь у товаристві, не є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки таке задоволення не ґрунтується на загальних засадах цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності.

З усього вищевказаного суд приходить до висновку про обізнаність Позивача про скликання та проведення загальних зборів учасників Відповідача (адже він брав у них участь), а відтак у апеляційного господарського суду відсутні підстави для визнання рішення загальних зборів недійсним у зв'язку з порушенням порядку повідомлення Позивача про проведення зборів та порушенням корпоративних прав Позивача.

Що ж до питання встановлення повноважень визначених установчими документами для органів управління Асоціацією, чи містять обмеження щодо вчинення керівником Асоціації дій від її імені, апеляційний суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи №918/433/14 господарським судом Рівненської області (залишеним без змін постановою ВГСУ від 20 серпня 2014 року), встановлено, що рішення правління Асоціації про відчуження частки віднесені до компетенції зазначеного органу і прийняті легітимним складом правління з врахуванням вимог статті 122, 123 ГК України.

Відповідно до пункту 6.17.3 статуту Асоціації, голова правління Асоціації без довіреності вчиняє юридичні дії від імені асоціації, а тому голова Позивача ОСОБА_7 мав повноваження згідно Статуту на представництво Позивача на загальних зборах.

Приписами частини 1 статті 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як визначено частиною 3 статі 92 ЦК України, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому, у відповідності до вимог частини 1 статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Разом з тим, як роз'яснено в постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25 лютого 2016 року рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відтак, застосування статті 238 ЦК України при зверненні з позовом про визнання рішення загальних зборів недійсним є неможливим, адже вказані положення можуть застосовуватись лише до правочинів.

Що ж до тверджень Позивача щодо особистої зацікавленості голови правління Позивача при прийнятті рішення, суд зазначає, що згідно приписів статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь - які вироки суду по кримінальному провадженню щодо особистої зацікавленості голови правління ОСОБА_7, а відтак доводи Позивача є небгрунтованими та спростовуються усім вищевказним у даній судовій постанові.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявності підстав для скасування спірної ухвали.

Відповідно до вищезазначеного у даній судовій постанові, доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року у справі № 918/276/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року у справі №918/276/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 918/276/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.