Постанова № 62797506, 16.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.11.2016 справа №908/1982/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:не зявивсявід третьої особи:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької області від14.09.2016р.по справі№908/1982/16 (суддя:ОСОБА_6В.)за позовомКомунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька областьдо Комунального підприємства «Облводоканал» ОСОБА_7 обласної ради м. Запоріжжяза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_7 обєднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області м.Запоріжжяпростягнення 97 398,31грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Облводоканал» ОСОБА_7 обласної ради м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 обєднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області м.Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 97 398,31грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.09.2016р. у справі №908/1982/16 в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2016р. у справі №908/1982/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування зазначеного рішення скаржник зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відсутності протиправної поведінки з боку відповідача, а збитки виникли саме у звязку із порушенням умов договору.

Представники відповідача та третьої особи не зявились, причини неявки суду не повідомили. Представник третьої особи направив відзив.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 р. Комунальним підприємством Бердянськводоканал Бердянської міської ради (споживач, позивач у справі) та комунальним підприємством Облводоканал ОСОБА_7 обласної ради (виробник, відповідач у справі) укладено договір №4/13 про надання послуг з водопостачання, відповідно до п. 1.1 якого виробник зобовязується надавати споживачу, який є оптовим споживачем, безперебійне надання послуг з питаного водопостачання далі по договору послуги в обсягах, передбачених п. 2.1 договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3 договору, а споживач зобовязується прийняти надані послуги та платити їх у порядку та на умовах даного договору.

Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками виробника та споживача в останній календарний день звітного місяця. Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 8.1 договору оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акту про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у відповідності із вимогами діючого законодавства та цього договору виробник надає споживачу податкові накладні.

Пунктом 15.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. та діє до 31.12.2013 р. включно.

Додатковою угодою від 01.02.2013 р. сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. ті діє до 30.04.2013 р.

Додатковою угодою від 12.02.2014 р. сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. ті діє до 31.12.2015 р. включно.

Договір та Додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Підставами для звернення з позовом, позивач зазначає те, що у звязку з нездійсненням відповідачем реєстрації податкових накладних за фактом отримання коштів від позивача, він втратив право на віднесення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість у розмірі 97398,31 грн., тому просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 97398,31 грн.

При цьому, позивач посилається на те, що факт господарського правопорушення нездійснення реєстрації податкових накладних з боку відповідача, встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 р. у справі №908/857/16.

Втрачений податковий кредит з ПДВ позивачем віднесено до збитків, завданих неналежним виконанням укладеного договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського кодексу та п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.

Частини 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила право або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших субєктів тощо.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

Аналізом цих норм вбачається, що збитки є саме тією відповідальністю, яка застосовується за порушення умов договірних зобовязань

Враховуючи положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, встановлену ст. 614 Цивільного кодексу України презумпцію вини заподіювача шкоди, положення ч. 2 статті 623 Цивільного кодексу України, за якими розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

З матеріалів справи вбачається, що причинний звязок між порушенням та завданими збитками позивач вбачає в тому, що наявність права на податковий кредит з ПДВ залежить від реєстрації податкових накладних. Не здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних потягло втрату права на податковий кредит з ПДВ у позивача.

Стосовно вини позивач зауважив, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Дійсно, пунктом 8.4 Договору передбачено, що у відповідності із вимогами діючого законодавства та цього договору виробник надає споживачу податкові накладні.

Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України) незалежно від наявності в договорі таких умов.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що ця умова Договору не породжує обовязку відповідача щодо виставлення податкових накладних та не регулюється норами цивільного та господарського законодавства, оскільки вона виникає в силу Закону.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2016р. у справі №908/1982/16 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м.Бердянськ, Запорізька область задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2016р. у справі №908/1982/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2016р. у справі №908/1982/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяН.В. Ломовцева

СуддіТ.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-Третій особі;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.