Постанова № 62796789, 16.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року справа № 805/4562/15-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар - Челахова О.О.

за участю: позивача - не з'явився

представника позивача - ОСОБА_4, довіреність ВТР 9473110 від 06.03.2014 року

представників відповідача - Теплякова І.О., доручення б/н від 09.06.2016 року, Грам О.В., доручення б/н від 15.11.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 805/4562/15-а за позовом ОСОБА_7 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2015 року ОСОБА_7 повторно звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення з посади, скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року позовну заяву ОСОБА_7 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, яка надається одинокій матері, за 2010, 2011, 2012 роки залишено без розгляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Скасував наказ військового комісара Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про звільнення ОСОБА_7 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року № 233.

Скасував наказ військового комісара Краматорського міського військового комісаріату Донецької області про звільнення ОСОБА_7 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року № 99.

Поновив ОСОБА_7 на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області з 31 грудня 2013 року.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані накази було прийнято з порушенням норм діючого законодавства. Стосовно вимог позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції було відмовлено у цій частині у зв'язку з тим, що позивач у період вимушеного прогулу отримала допомогу по безробіттю та заробітну плату у сумі яка перевищує розрахований розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначив, що розрахунок середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу проведено не у відповідності до норм матеріального права та матеріалів справи. Вважав, що до розрахунку середньомісячної заробітної плати слід брати лише період за фактично відпрацьований час. Позивачем був зроблений власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого, розрахована сума позивачем, перевищує отриманий дохід апелянтом за час вимушеного прогулу на 14590,91грн. На думку позивача, дана сума може підлягати корегуванню з причини перебування апелянта на лікарняному з 29.10.2013 року по 03.12.2013 року, та у разі надання відповідачем інформації про отриману заробітну плату за вересень місяць 2013 року, так як період розрахунку середньомісячної заробітної плати треба визначати з 01.09.2013 року по 28.10.2013 року, так як саме цей час позивачем було фактично відпрацьовано. Просив змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнувши з Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 14590,91грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу відповідача, Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 березня 2016 року залишив без руху, у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, та ухвалою від 11 квітня 2016 року повернув апеляційну скаргу відповідачу у зв'язку з не несплатою судового збору.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу позивача.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року в частині відмови у стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасував.

Позов ОСОБА_7 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу - задовольнив частково.

Стягнув з Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на користь ОСОБА_7 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у розмірі 14590,91 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 91 коп.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, залишив без змін.

12 жовтня 2016 року, на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року.

Ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, відповідачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрите апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду на 16 листопада 2016 року об 10:30 год.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що скасування оскаржуваних наказів призвело до порушення прав та інтересів інших осіб, так як дані накази було винесено не лише відносно ОСОБА_7 Судом першої інстанції однобічно досліджено та оцінено доводи сторін, у зв'язку з чим не врахованим залишився той факт, що посада провідного спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату відсутня на даний час у зв'язку з проведенням організаційно - штатних заходів. Виходячи з викладеного, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, надала суду заперечення на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, проти чого заперечували представники відповідача, наполягаючи на її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, встановила наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача, на підставі наказу № 111 від 08.09.2009 року, ОСОБА_7 прийнято на посаду спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК. Того ж дня позивачем складено присягу державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці.

Наказом військового комісара Донецького обласного військового комісаріату від 30.12.2013 року № 422 "Про результати службового розслідування факту неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами Краматорського міського військового комісаріату" встановлено, що 14.11.2013 року працівниками Управління Служби Безпеки України в Донецькій області була здійснена позапланова перевірка стану обігу документів, які містять службову інформацію у Краматорському міському військовому комісаріаті.

За результатами вказаної перевірки вищезазначеним наказом за неналежне виконання посадових обов'язків, порушення вимог керівних документів у сфері ведення службового діловодства, що могло стати передумовою до втрати документів з грифом "Для службового користування" спеціалісту 1 категорії працівнику Збройних сил України ОСОБА_7 з урахуванням статті 147 КЗпП та вимог статті 14 Закону України "Про державну службу" оголошено догану.

Також, 30.12.2013 року наказом відповідача № 233 на підставі акту про відмову дати письмове пояснення від 18.12.2013 року № 4/3490, рапорту військового комісара Краматорського МВК від 20.12.2013 року та акту проведення розслідування від 30.12.2013 року № 1833 працівника ЗСУ ОСОБА_7, спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК звільнено 30.12.2013 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України.

На виконання наказу відповідача від 30.12.2013 року № 233 військовим комісаром Краматорського міського військового комісаріату 30.12.2013 року винесено наказ № 99 про звільнення з 30.12.2013 року ОСОБА_7, спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правові основи в сфері трудових відноси працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, врегульовані Кодексом Законі про працю України.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема , за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення до державних службовців регулюється ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно з ст. 149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Строки застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 148 цього Кодексу - безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Із аналізу вказаних норм діючого законодавства слідує, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказані положення містить і Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992р. зі змінами і доповненнями, у пункті 23 якої зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Частиною третьою ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ відповідача від 30.12.2013 року № 233 в частині звільнення ОСОБА_7 не містить посилання на те, яке саме порушення було допущено позивачем і за що конкретно її звільнено, адже згідно зі змістом наказу № 233 від 30.12.2013 року підставами для звільнення зазначено лише акт проведення розслідування від 30.12.2013 року № 1833.

Оскільки підставою для винесення наказу від 30.12.2013 року № 233 про звільнення ОСОБА_7 відповідачем визначено акт проведення розслідування від 30.12.2013 року № 1833, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний наказ прийнятий з порушенням вищевказаних норм трудового законодавства, оскільки не містить зазначення проступку, вчиненого після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тобто на підставі даного акту позивача знов притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але у вигляді звільнення останньої із займаної посади.

Разом з тим, колегія суддів приймає доводи апелянта проте що скасування оскаржуваного наказу № 233 призвело до порушення прав та інтересів інших осіб, оскільки на час розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи дійсно містяться витяги з наказів № 99 та № 233 від 30.12.2013 року, з яких вбачається що звільнено саме ОСОБА_7, однак з долучених до апеляційної скарги документів вбачається, зо наказ Донецького обласного комісару Міністерства оборони України від 30.12.2013 року № 233 стосується і інших працівників. (а.с.16,17 том 2)

Зазначені обставини є підставою до зміни оскаржуваного судового рішення, відповідно до статті 201 КАС України, оскільки ці обставини не були встановлені в ході розгляду справи судом першої інстанції, який правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням статті 138 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 805/4562/15-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 805/4562/15-а - змінити.

В абзаці 2 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 805/4562/15-а замість «про» вказати «в частині».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 805/4562/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 листопада 2016 року. Повний текст постанови буде складений та підписаний у нарадчій кімнаті 18 листопада 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова