Постанова № 62796764, 16.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2016 рокусправа № 804/15246/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - Буря Я.В. ( довіреність від 20.07.2015 року)

Відповідача - Коваль В.В. ( довіреність від 17.11.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року

у справі № 804/15246/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування повідомлення-рішення №0000194300 від 07.07.2015 року, яким застосовано до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" штрафну санкцію в розмірі 8 507 028,35 гривень, оскільки норма абз. 2 п. 49.20 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дозволяє збільшення граничних строків подання податкової декларації у випадку, якщо кінцева дата її подання припадає на вихідний або святковий день, а тому саме від граничного строку подання податкової декларації (операційного (банківського) дня, що настає за вихідним або святковим днем) розпочинається відлік десяти календарних днів, встановлених пунктом 57.1 статті 57 ПК, протягом яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, а тому прийняте спірне рішення відповідачем є протиправним та необґрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано повідомлення №0000194300 від 07.07.2015 року.

У апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з питань своєчасного виконання платіжних доручень клієнтів щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету за період з 11 березня 2015 року по 12 березня 2015 року, за результатами якої прийнято акт від 19.06.2015 №1/28-01-43-14360570.

Відповідно до наданих актів перевірок, встановлено порушення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме п.8.1 ст.8 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного виконання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" платіжних доручень клієнтів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету за період з 11.03.2015 року по 12.03.2015 року, що призвело до виникнення податкового боргу платників податку - клієнтів банку на загальну суму у 85 070 283.45 грн., а саме: податку на прибуток за 2014 рік, граничний строк сплати - 11.03.2015, що призвело до виникнення податкового боргу по картках особового рахунку платників податків-клієнтів банку, який фактично сплачений 12.03.2015 року.

У зв'язку з чим, СДПІ у м. Дніпропетровську по роботі з ВПП винесено позивачу повідомлення-рішення №0000194300 від 07.07.2015 року, яким застосовано до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" штрафну санкцію в розмірі 8 507 028,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем. Отже при винесені рішення суд першої інстанції керувався виключно нормами ПК, які регламентують зобов'язання саме платника податків з приводу формування та надання податкової звітності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено порушення п.8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в частині несвоєчасного виконання ПАТ КБ»ПРИВАТБАНК» платіжних доручень клієнтів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету за період з 11.03.2015 року по 12.03.2015 року.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади та принципи функціонування платіжної системи України, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України і встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Таким чином, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальним законом у сфері функціонування платіжних систем України.

Відповідно до пункту 16.5.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно пунктів 22.7., 22.8 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Таким чином, відповідальність банку за несвоєчасний перерахунок податкового зобов'язання може наступати виключно у тому випадку, коли отримавши платіжне доручення на переказ коштів, банк не прийняв платіжне доручення до виконання, не виконав його протягом трьох операційних днів, і не повідомив клієнта про неможливість виконання платіжного доручення на наступний день після його надходження.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 16.04.2015року № Е.72.0.0.0/3-23994 позивач повідомляє Інспекцію про те, що обслуговуючий банк не порушував своїх зобов'язань перед клієнтами з питань вчасного переказу готівки, оскільки відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також зі змісту листа від 16.04.2015 № Е.72.0.0.0/3-23994 (адресованого ПАТ КБ"ПРИВАТ БАНК" відповідачеві) вбачається, що причиною невиконання банком платіжного доручення від 11.03.2015 від ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», ТзОВ НВП «Абсолютний стандарт», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», та ПАТ «Укртранснафта» за № 724, №2987, №251337, №0000008107 про перерахування податку до бюджету стало внаслідок дії форс-мажорних обставин.

А відтак для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про належне виконання банківською установою обов'язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату податку на прибуток суду слід було з'ясувати причини, за яких банк не перерахував відповідні кошти до бюджету.

Наведене у даному разі вимагає ретельне дослідження добросовісності як банківської установи так і платника податку. При цьому слід враховувати, що ознаками недобросовісності банківської установи є списання з поточного рахунку клієнтів наданих платежів, без подальшого зарахування коштів на рахунок ГУДКСУ. Ознаками недобросовісності платника є: проведення операції по рахунку у банку, який призначений виключно для перерахування податків за відсутності інших операцій по цьому рахунку; направлення банку платіжного доручення на перерахування податку у випадку, якщо попередні вимоги про сплату коштів тим самим банком не були виконані; наявність у платника рахунків в інших банках, через які можливо було перерахувати податок до бюджету; невиконання самим платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу.

За висновком суду першої інстанції, неперерахування спірних коштів з рахунків Товариств до бюджету відбулося у зв'язку з пожежею, що відбулася у приміщені №123 в будинку 50 по вулиці Набережна перемоги м. Дніпропетровська.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в акті перевірки зазначено і не спростовується позивачем, що більшість сум за 11.03.2015 року були банком перераховані до ГУДКСУ різних областей на підставі платіжних доручень, номери яких зазначені в акті перевірки.

Також, на підтвердження інформації щодо наявності форс-мажорних обставин по встановленим порушенням під час перевірки судом апеляційної інстанції досліджено наданий відповідачем документ: сертифікат №3766 про обставини непереборної сили.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту: згідно із п.7 Порядку обліку пожеж документом, який засвідчує факт пожежі та її наслідки, є акт, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу Державної служби з надзвичайних ситуацій, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий, відсутній акт про пожежу саме від 11.03.2015 року (в матеріалах справи є посилання на акт про пожеже від 20.03.2015 року), за відсутності акту про пожежу не можливо встановити докладного опису майна, яке знищене/пошкоджене пожежею.

В ПК України та прийнятих на його підставі нормативно-правових актах не зазначено, що єдиним належним та достатнім документом на підтвердження існування форс-мажорних обставин, є сертифікат ТПП України. Відтак, підтвердження існування форс-мажорних обставин, не лише сертифікатом ТПП України, а й документами від інших органів та установ. Зокрема, належним та достатнім документом, який засвідчуватиме факт пожежі, буде Акт про пожежу.

Щодо доводів представника позивача про відсутність порушень з боку банківської установи відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, слід зазначити наступне.

Пунктом 22.4 статті 22 названого Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В силу вимог пункту 129.7 цієї ж статті Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Постановою Національного банку від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (з подальшими змінами та доповненнями) не покладають на банк обов'язок здійснювати контрольні функції по дотриманості строку надання податкової звітності платником податків (зборів) до контролюючого органу та не надає права витребувати у клієнта звітність, бухгалтерські та інші документи, необхідні для перевірки правильності з питань дотримання строку надання податкової звітності. Банк не є контролюючим органом щодо правильності формування податкової звітності платником податків та дотримання строків вчасного надання податкової звітності і не може самостійно на власний розсуд вирішувати питання щодо встановлення строку подання податкової декларації та сплати за нею податкового зобов'язання.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника.

Отже, в даному випадку обов'язок платника податку відповідно до приписів норм Податкового кодексу України виконані в повному обсязі, а дії банківської установи не узгоджуються з положеннями норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 804/15246/15 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак