Ухвала суду № 62796755, 16.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2016 року

справа № 804/2892/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 р.

у справі № 804/2892/16

за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор"

про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулось з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 890787,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який у добровільному порядку не сплачує, що завдає збитків державі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 64 9945,53 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Амстор”, не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Сторони до суду не з’явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

У прийнятті судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що платник зобов'язаний сплатити узгоджену суму грошового зобов'язання; невиконання відповідачем існуючого податкового обов'язку є підставою для стягнення з нього у судовому порядку належних до сплати сум до відповідного бюджету.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 21 вересня 2016 року Товариство має податковий борг на загальну суму 64 9945,53 грн., що виник внаслідок несплати у встановлений законом строк самостійно задекларованих грошових (податкових) зобов'язань з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, в сумі 189,45 грн.: податкового повідомлення-рішення від 18.05.2015 року №0012661701, винесеного на підставі акта перевірки від 06.05.2015 року №121/08-22-17-01/32123041, на суму 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); нарахування пені на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за період з 01.06.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 19,45 грн.; по орендній платі з юридичних осіб в сумі 649756,08 грн.: податкового розрахунку земельного податку №9033529213 від 10.03.2015 року в сумі: 56015,91 грн. по терміну сплати 30.03.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.04.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.05.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.06.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.07.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.08.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.09.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.10.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.11.2015 року, 56022,90 грн. по терміну сплати 30.12.2015 року, 56022,85 грн. по терміну сплати 30.01.2016 року;нарахування пені на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за період: з 31.03.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 9834,25 грн.; з 01.05.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 8122,55 грн.; з 31.05.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 6464,89 грн.; з 01.07.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 4751,97 грн.; з 31.07.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 3094,31 грн.; з 31.08.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 1243,25 грн.

Наявність податкового боргу у сумі 64 9945,53 грн. Товариством не заперечувалось.

В силу вимог частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена конституційна норма імплементована, зокрема, до статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК), в силу якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

Згідно з пунктами 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

У відповідності до п. п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5 тієї ж зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом першої інстанції контролюючим органом Товариству надсилались податкова вимога від 16 липня № 1520-23.

Крім того, нормами законодавства не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився(зменшився) після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу.

Таким чином, враховуючи встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу зі сплати податків та враховуючи, що контролюючим органом було дотримано порядок стягнення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» податкового боргу у розмірі 64 9945,53 грн.

Водночас судова колегія зазначає, що неподання позивачем інформації про відкриті банківські рахунки Товариства (як-от номери таких рахунків, назви банків, в яких вони відкриті, тощо) не є перешкодою для стягнення зазначеного податкового боргу саме з рахунків відповідача.

В силу вимог пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що ПК встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків - юридичної особи у рахунок погашення податкового боргу. Органом стягнення за таким рішенням є податковий орган.

Слід зазначити, що зміст матеріально-правових вимог Інспекції, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків Товариства в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу, в зв'язку з чим, задовольняючи зазначені позовні вимоги, суд повинен стягнути з рахунків відповідача у банках грошові кошти у сумі наявного податкового боргу. Заявлена позивачем позовна вимога цілком відповідає компетенції податкового органу, передбаченої наведеними нормами податкового законодавства.

Конкретні розрахункові рахунки, з яких підлягають стягненню грошові кошти платника на погашення його податкового боргу, виявляються у процесі виконання фіскальним органом судового рішення про стягнення цього боргу. А відтак адміністративний суд не повинен визначати у судовому рішенні рахунки платника, обмежуючи тим самим повноваження податкового органу як органу стягнення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 р.у справі № 804/2892/16 - без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" несплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 14,698 (чотирнадцять тисяч шістсот дев’яносто вісім гривень).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 16 листопада 2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва