Ухвала суду № 62796512, 15.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/11887/2015 Головуючий в 1 інстанції - Бартащук Л.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кравець В.А., Рубан С.М.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просила визнати неправомірними операції, здійсненні 23.12.2014 року по платіжній картці № 4731 2171 0243 5094, що належить позивачу, а також стягнути з відповідача на її користь неправомірно списані грошові кошти в сумі 210 000,00 грн., крім цього у відповідності до ст. 625 ЦК України стягнути 88 893,00 грн. - інфляційних витрат, 4 988,00 грн. 3% річних та 6 069,00 пені.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк». Банком було оформлено та видано позивачці платіжну картку №4731 2171 0243 5094 та ПІН-код до неї, крім цього, відповідач здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням цієї платіжної картки.

23.12.2014 року без відома та розпорядження позивача були списані на невідомі рахунки належні їй грошові кошти в розмірі 210 000,00 грн., про що їй стало відомо з СМС- повідомлень, які вона отримала 24.12.2014 року.

Того ж дня, - 24.12.2014 року вона звернулась до відділення Банку, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 16/2, із заявою-претензією в якій зазначила про несанкціоноване списання грошей в сумі 210 000,00 грн., не згоду з транзакцією і просила повернути їй кошти.

24.12.2014 року позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, дані про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014100040017945, що підтверджується листом МВС України Управління по боротьбі з організованою злочинністю № 3/10-349/1 від 23.01.2015 року та Прокуратури Дніпровського району м. Києва від 28.01.2015 року.

Як встановлено позивачем з виписки з рахунку, зазначені грошові кошти були списані з її картки на оплату товарів через мережу Інтернет, однак вона жодного разу не оплачувала своєю карткою придбання товарів у мережі Інтернет та взагалі ніколи не користувалася послугою щодо замовлення товарів через мережу Інтернет.

За карткою було встановлено ліміт на розрахунки готівкою у мережі Інтернет у розмірі 0 грн.

Не дивлячись на неодноразові претензії позивачки, безпідставно списані з рахунку позивачки грошові кошти у розмірі 210 000,00 грн. ПАТ КБ «Приватбанк» так і не були повернуті.

01.10.2015 року адвокатом Божко Ю.В. в інтересах позивача було направлено адвокатський запит на ім'я Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням надати інформацію, з території якої країни було ініційовано операції від 23.12.2014 року за рахунком № 4731 2171 0243 5094, відкритим позивачем, а також невідкладно повідомити про результати перевірки заяв позивачки щодо незаконного списання грошових коштів з її рахунку № 4731 2171 0243 5094.

Однак, в порушення вимог ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідь на запит так і не було надано.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2016 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 309 950,00 грн. та судовий збір в розмірі 3 588, 13 грн., а всього стягнуто 313 538, 13 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2016 року заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2016 року - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Вказував на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем не доведено, що вказана операція була проведена без відома ОСОБА_1 Відповідно до виписки по зазначеній позивачкою карті за період з 22.12.2014 р. по 26.12.2014 р. взагалі не було проведено операцій на зазначену суму. Також з виписки вбачається, що у позивача не було на рахунку суми , яку вона просить стягнути, як списану без її відома та участі. Суд першої інстанції під час розгляду справи достовірно не з'ясував викладені в позові обставини, та ухвалив рішення яким безпідставно стягнув з відповідача кошти без достатніх на те правових підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Позивач та її представник доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», держатель спеціального платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 14.5 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з п. 2 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. З Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з п. 5 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п.7, 8 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п. 10 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Згідно положення п. 1 Розділу 10 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Еквайр та емітент зобов'язані проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових і неналежних переказів, суб'єктів таких переказів і вживати заходів щодо запобігання або припинення здійснення зазначених переказів.

Пунктом 9 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, встановлено, що Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» оформив та видав позивачці платіжну картку №4731 2171 0243 5094 (Золота картка) і здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням цієї платіжної картки.

Згідно наданої до суду виписки за період з 23.12.2014р. по 29.12.214р. по картці №4731 2171 0243 5094, - 23.12.2014 року були списані грошові кошти в розмірі 210 000,00 грн., про що позивачу надійшли СМС - повідомлення на мобільний телефон.

24.12.2014 року позивач звернулась до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 16/2, із заявою-претензією за № 20141224РВFІСВ00000001732, у якій зазначила про несанкціоноване списання грошей в сумі 210 000,00 грн., про свою не згоду з транзакціями і просила повернути їй кошти.

24.12.2014 року позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дані про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014100040017945, що підтверджується відповіддю МВС України Управління по боротьбі з організованою злочинністю № 3/10- 349/1 від 23.01.2015 року та відповіддю Прокуратури Дніпровського району м. Києва від 28.01.2015 року.

У подальшому позивачка неодноразово зверталася з заявами до відповідача з проханням надати інформацію щодо незаконного списання з її рахунків грошових коштів, що підтверджується експрес-накладними № 59 0000 9351 20 68 та 59 0001 2278 6158 від 30.01.2015 року та 31.07.2015 року.

Як зазначено у всіх зверненнях позивачки до ПАТ КБ «Приватбанк», у заяві про кримінальне правопорушення, грошові кошти були списані з картки позивачки на оплату товарів через мережу Інтернет, однак, позивач ніколи не оплачувала своєю карткою придбання товарів у мережі Інтернет та не користувалася послугою щодо замовлення товарів через мережу Інтернет, для чого за її карткою було встановлено ліміт на розрахунки у мережі Інтернет у розмірі 0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Посилання представника банку на те, що позивачка не довела, що кошти з її рахунку були списані без її участі, колегія суддів не приймає, виходячи з наступного .

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Жодних доказів, які безспірно доводять, що користувач (позивач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відповідач суду не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні 15.11.2016 року представник відповідача визнав, що кошти з рахунку позивача були списані шахраями, тобто без сприяння з боку позивача, а тому відповідач зобов'язаний відновити баланс на рахунку позивача до проведення несанкціонованого списання коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання в скарзі на те, що у позивачки на рахунку були відсутні кошти, які вона просить стягнути з відповідача, а також на те, що за період з 22.12.2014 р. по 26.12.2014 р. взагалі не було проведено операцій на зазначену суму, колегія суддів не приймає, оскільки списання коштів з рахунку позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме випискою № 1490644 від 29.12.2014 року (а.с. 15-17), яка видавалась та завірялась відповідачем.

Представником позивача суду був наданий розрахунок, який не був спростований представником відповідача, з якого вбачається, що загальний розмір списаних з карти позивача 23.12.2014 року коштів на придбання товарів та послуг, які позивачка ніколи не придбавала, становить суму 210 835 грн. 98 коп., тобто суд першої інстанції задовольнив позов в частині стягнення з відповідача суми 210 000 грн., не вийшовши за залишок коштів, який був на рахунку позивача.

Крім того, представником відповідача не були спростовані доводи позивача з приводу того, що за умовами договору, нею був встановлений ліміт на розрахунок за товари через мережу інтернет - 0 грн., а тому за карткою позивача, яка була досліджена апеляційним судом в судовому засіданні і ніколи нею не втрачалась, взагалі не можна було розраховуватись з урахуванням такого ліміту . Представник відповідача не надав апеляційному суду, жодних документів та матеріалів проведеного банком розслідування несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача, з яких суд міг би встановити, що вказаний ліміт 23.12.2014 року був знятий чи відмінений самою позивачкою з повідомленням нею всіх кодових слів та даних, після повідомлення, яких таке обмеження могло бути знято банком.

Доводів з приводу безпідставного стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України: інфляційних втрат та 3% річних , а також з приводу не вірного визначення розміру цих сум апеляційна скарга не містить, а тому в цій частині рішення апеляційним судом не перевірялось.

Інші доводи скарги на правильність постановленого рішення не впливають.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: