Рішення № 62796505, 15.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє ОСОБА_1,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіссані Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 добровільно не виконує судове рішення про солідарне стягнення коштів, просив в рахунок погашення заборгованості за договором комісії № 0805/4547/impa про відкриття акредитиву від 15.05.2008 в сумі 9 484 109,32 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки Банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року, яка занесена до журналу судового засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 151).

06 жовтня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у сумі 30 415 505,24 грн.

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваний нею договір не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 1, 13 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено та встановлено нікчемність договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., реєстровий № 4012.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., реєстровий № 4012, а саме: скасовано заборону відчуження № 4013, накладену 15 травня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. на підставі договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», об'єктом обтяження за якою є квартира, що складається з трьох кімнат, загальною площею 146,60 кв.м., житловою площею - 59,10 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1; скасовано реєстраційний запис, внесений 15 травня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. до Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», об'єктом обтяження за якою є квартира, що складається з трьох кімнат, загальною площею 146,60 кв.м., житловою площею - 59,10 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодавець - ОСОБА_2, іпотекодержатель - ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «ПриватБанк» через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належної оцінки, наявних в матеріалах справи доказів.

Як на підставу скасування рішення суду в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції в основу рішення покладено висновок експерта зроблений у іншій справі, який у відповідності до вимог ст. 10, 11, 59 ЦПК України не є належним доказом у справі, що переглядається.

Зазначав, що при укладенні договору іпотеки було дотримано всіх умов щодо його укладення, а волевиявлення сторін при укладенні такого договору було добровільним, а тому у суду були відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Більш того, задовольняючи позовні вимоги за об'єднаним позовом ОСОБА_2, суд вийшов за межі позовних вимог та не взяв до уваги заяву Банку про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним.

Також в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що при ухваленні рішення суд дійшов необґрунтованого висновку про невідповідність наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості положенням закону, належним чином не дослідив його та не взяв до уваги пояснень представника з цього приводу.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.04.2015 та ухвалено нове, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

15 червня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено ухвалу, якою рішення колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 07.12.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з підстав наведених в ній.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили відхилити, а рішення залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ТОВ «Тіссані Груп» в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до п. 3.2. Положення про забезпечення доступу до публічної інформації в Апеляційному суді міста Києва № 218 від 10.12.2015.

Третя особа ПН КМНО Мироник О.В. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки, на підставі якого позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості, є нікчемним, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно положень статті 203 ЦК України, а саме частини першої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки (житлової нерухомості), відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає в іпотеку майно, зазначене в п. 7 цього Договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Тіссані Груп» перед ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого ПН КМНО Мироник О.В., реєстровий № 4012.

Сторонами правочину, якими є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, яка діяла через свого представника ОСОБА_5, було дотримано всіх вимог статті 203 ЦК України при укладенні оспорюваного відповідачкою договору іпотеки.

ОСОБА_2 мала намір укласти договір іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк» в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Тіссані Груп» за Договором комісії № 0805/4547/impa про відкриття акредитиву від 15.05.2008, усвідомлювала значення своїх дій, волевиявлення відповідало внутрішній волі та розуміла настання встановлених законом наслідків укладення договору.

Також намір укласти договір іпотеки, спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, виявив і Банк.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що сторони договору іпотеки при його укладенні мали на меті настання визначених договором правових наслідків забезпечення виконання зобов'язання; було додержано письмової форми договору іпотеки та сторонами вчинено дії для нотаріального посвідчення договору; усвідомлюючи значення своїх дій, виразили своє власне волевиявлення, яке відповідало внутрішній волі при укладенні договору.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з цим в порушення вимог ст. 10, 60, 179 ЦПК України, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що під час укладання оспорюваного договору її волевиявлення не було вільним та не відповідало внутрішній волі та вона не розуміла настання реальних правових наслідків під час укладання такого правочину.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання договору іпотеки нікчемним, застосувавши при цьому наслідки його недійсності.

Встановлюючи нікчемність правочину із застосуванням наслідків його недійсності, суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки був посвідчений не приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. 15.05.2008, а іншою особою, що тягне за собою недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення.

Проте, судова колегія також не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

ОСОБА_2, як на підставу визнання договору іпотеки нікчемним та застосування наслідків його недійсності, посилалася на висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м. Києві № 309 від 18.02.2015, яким встановлено, що підписи від імені приватного нотаріуса Мироник О.В. на договорі іпотеки від 15.05.2008 та підпис в картці із зразком підпису приватного нотаріуса КМНО Мироник О.В. виконані не однією особою.

Разом з тим, вказаний висновок експерта є лише одним із доказів. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що на дослідження експерту надавалися експериментальні зразки підпису ПН КМНО Мироник О.В.

ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із клопотанням про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи. Між тим, представники ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції вказане клопотання про призначення експертизи не підтримали.

Крім цього, почеркознавча експертиза може проводитися лише щодо сторін у справі, оскільки як передбачено положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину саме стороною вимог, встановлених законом.

Вирішуючи питання про визнання оспорюваного договору іпотеки нікчемним судом першої інстанції не враховано, що ПН КМНО Мироник О.В. не є стороною договору та не є відповідачем у спорі про визнання договору недійсним.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. виступає як третя особа у справі за позовом ОСОБА_2 до Банку про визнання договору іпотеки недійсним. До ухвалення у справі рішення ОСОБА_2 не заявляла вимог до ПН КМНО Мироник О.В. та не заявляла клопотання про залучення останньої до участі у справі в якості відповідача.

Крім цього, слід зазначити, що матеріали справи не містять вироку відносно Мироник О.В.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 15 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіссані Груп» (далі - ТОВ «Тіссані Груп») було укладено Договір комісії № 0805/4547/ІМРА, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок комітента відкрити на користь PETRONCINI IMPIANTI SPA, VIA DEL FANTINO 2/A, 44047 S.AGOSTINO (FE), ITALY (далі - бенефеціар) безвідкличного документарно акредитиву, а також доручити UniCredit, Italy (далі - підтверджуючий банк), добавити своє безвідкличне підтвердження по акредитиву. Акредитив відкривається відповідно до заяви на відкриття акредитива № 0805/4547/ІМРА від 15 травня 2008 року, підписаної з боку комітента, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов договору комісії позивач прийняв на себе зобов'язання за плату і від свого імені і за рахунок комітента - ТОВ «Тіссані Груп» - відкрити на користь бенефеціара безвідкличний документарний акредитив на суму 656 000 Євро, а також доручити підтверджуючому банку додати його безвідкличне підтвердження до вказаного акредитиву.

Оскільки ТОВ «Тіссані Груп» своїх зобов'язань за договором комісії не виконав, Банк був змушений звернутися до суду з позовом до ТОВ «Тіссані Груп» та поручителів, зокрема ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та пені.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2011 року стягнуто солідарно з ТОВ «Тіссані Грпу», ТОВ «Рондо торгівля та фінанси», ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» у рахунок погашення заборгованості за договором комісії № 0805/4547/impa від 15.05.2008 - 9 484 109, 32 грн. та 345 721,82 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.12.2011 залишено без змін (т. 1, а.с. 32-36). Рішення суду не виконане, заборгованість не погашена.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 9 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

За вказаних обставин та наведених правових норм, колегія суддів доходить висновку, що предметом позову ПАТ КБ «ПриватБанк» є звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з невиконанням рішення суду про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 9 484 109, 32 грн. та пені у розмірі 345 721,82 грн. з боржника ТОВ «Тіссані Груп» та поручителів, в тому числі ОСОБА_2

Матеріали справи не містять інших рішень суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у більшому розмірі, ніж встановлено судовим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2011, яке і стало предметом звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього, слід зазначити, що відповідач у справі ОСОБА_2 є майновим поручителем за договором іпотеки, а у відповідності до вимог статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка пунктом 12 Договору іпотеки встановлена у розмірі 1 833 150, 00 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості до уваги необхідно брати розрахунок заборгованості, встановлений рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2011 у розмірі 9 829 830 грн. 32 коп., з яких: 6 457 454,90 грн. - сума прострочених платежів за акредитивом; 1 416 819,31 грн. - сума простроченої комісії комісіонера за проведення платежів за акредитивом; 1 645 493,33 грн. - пеня; 345 721,82 грн. - прострочена комісія за зобов'язання (т. 1, а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором комісії від 15.05.2008 в цей же день між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки (житлової нерухомості), відповідно до умов якого ОСОБА_2 (іпотекодавець) надає в іпотеку майно, зазначене в п. 7 цього Договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Тіссані Груп» перед ЗАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержателем), в силу чого останній має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

Пунктом 7 Договору іпотеки передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором комісії та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру № 69, загальною площею 146,60 кв.м. та житловою площею 59,10 кв.м., що знаходиться в будинку № 21, корпус 2 по вулиці Маршала Тимошенка у м. Києві.

На підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення (п. 13.3. Договору іпотеки).

Згідно пункту 24 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3 цього Договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодили, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 100% від вартості, яка зазначена в п. 12 цього Договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище ніж зазначена в цьому пункті.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 08 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 травня 2014 року залишено без змін. Зокрема даним рішенням встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2005 року по 02 жовтня 2011 року та визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили (т. 1, а.с. 203-211).

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від піотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

За наведених обставин ОСОБА_3, до якого перейшло право власності на Ѕ частину предмета іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у відповідності до вимог частини 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку», поряд з іпотекодавцем ОСОБА_2 набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Кодексу; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором комісії про відкриття акредитиву № 0805/4547/impa від 15.05.2008 в сумі 9 829 830 грн. 32 коп., шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» предмета іпотеки будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх інших прав та повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (ч. 6 ст. 38 Закону).

Умовами Договору іпотеки, а саме пунктом 12 встановлено, що сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 1 833 150,00 грн.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що початкова ціна продажу предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, встановлена за згодою сторін договору і становить 1 833 150,00 грн.

Зважаючи на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права щодо вирішення спору, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - скасувати та увхалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 146,00 кв. м., житловою площею 59,10 кв. м., що належить на праві власності по Ѕ частці ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2), що є предметом іпотеки за Договором іпотеки від 15.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Мироник Оксаною Вікторівною і зареєстрованим в реєстрі за № 4012, в рахунок погашення заборгованості за Договором комісії № 0805/4547/ІМРА про відкриття акредитиву від 15.05.2008 в сумі 9 829 830 (дев'ять мільйонів вісімсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 32 коп., з яких: 6 457 454,90 грн. - сума прострочених платежів за акредитивом; 1 416 819,31 грн. - сума простроченої комісії комісіонера за проведення платежів за акредитивом; 1 645 493,33 грн. - пеня; 345 721,82 грн. - прострочена комісія за зобов'язання, шляхом продажу Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу, в тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх інших прав та повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем у сумі 1 833 150 (один мільйон вісімсот тридцять три тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіссані Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/12336/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10917/2016

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_10

Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_11